П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4281/25
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
повний текст судового рішення
складено 30.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТОПОЛІС» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУДПС), Державної податкової служби України (далі - ДПСУ) та просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУДПС від 14.11.2024 року №12057219/41258155 про відмову в реєстрації податкової накладної №50 від 31.10.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати ДПСУ зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ податкову накладну №50 від 31.10.2024 року датою її первинного подання до реєстрації: 12.11.2024 р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року адміністративний позов задоволено.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат - задоволено частково.
Стягнуто з ГУДПС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу та відмовити у задоволенні відшкодування витрат на переклад документів.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ та Фізичною особою-підприємцем Тітовим В.В. (адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №566 від 26.11.2007 року) укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 27.12.2024 року.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ безпосередньо для розгляду справи в Одеському окружному адміністративному суді, позивач зазначає суму в розмірі 15000,00 грн. та надає до суду наступні докази: договір б/н про надання правової допомоги від 27.12.2024 року між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 ; доповнення до договору про надання правничої допомоги від07.02.2025 року.; акт про прийняття передачі наданих послуг від 10.02.2025року; детальний опис робіт (наданих послуг) за договором на надання правничої допомоги від 10.02.2025 року.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи задоволення в повному обсязі позовної заяви, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та стягнення з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Так, на підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у загальному розмірі 15000 грн у зв'язку з розглядом справи представником надано: договір про надання правової допомоги; доповнення до договору; акт прийняття передачі наданих послуг; детальний опис робіт; ордер.
Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
З огляду на вказане у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корегулюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
Крім того, висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц.
В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Судова колегія враховує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката. Більш того, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, без особистої участі представника.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не було оскаржено додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року про стягнення судових витрат та не надано зауважень щодо визначеної судом першої інстанції суми правничої допомоги, яка підлягає стягненню.
Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу, визначений судом 1-ї інстанції у сумі 4000 гривень, є співмірним.
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат та відповідає нормам процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк