П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7073/24
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:09.12.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", третя особа Департамент з питань виконання кримінальних покарань України, про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи (далі - ДУ) "Херсонський слідчий ізолятор", третя особа Департамент з питань виконання кримінальних покарань України, про:
- визнання протиправною бездіяльності ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" стосовно невиконання своїх обов'язків щодо виплати при звільнені всіх сум, що належать ОСОБА_1 та проведення повного розрахунку на вимогу ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України;
- зобов'язання ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік та допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом;
- зобов'язання ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" невідкладно нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), додаткової винагороди в розмірі 30 000 щомісячно з 24 лютого 2022 року по 14 травня 2022 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 02 травня 2022 року під час проходження служби в ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" позивачем було подано рапорти щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік та виплати компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік, однак нарахування та виплати згідно рапортів проведені не були
Таким чином, на думку позивача, відповідачем допущена протиправна бездіяльність у здійснені з позивачем повного розрахунку при звільнені, що є порушенням ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що з 14 травня 2022 року та до 11 листопада 2022 року ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" фактично не здійснювала жодну діяльність, її робота була зупинена установі вся кадрова та бухгалтерська документація, яка підтверджувала факт використання/не використання основної відпустки позивача за 2022 рік відсутня, наразі установою неможливо встановити наявність або відсутність підстав для проведення відповідних виплат.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача стосовно невиконання своїх обов'язків щодо виплати при звільнені всіх сум, що належать позивачу та проведення повного розрахунку на вимогу ч.1 ст. 47 та ч.1 ст. 116 КЗпП України.
Визнано протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом.
Зобов'язано ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі передбаченому законом.
Зобов'язано відповідача нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 на підставі Постанови №168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 щомісячно з 24 лютого 2022 року по 14 травня 2022 року.
Стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- позивач звільнений зі служби 15 липня 2023 року в цей же день отримав повний розрахунок при звільненні, однак до суду звернувся з цим позовом лише 04 березня 2024 року, тобто, поза межами визначених законодавством строків;
- надати підтверджуючі документи, які зберігались у паперовому форматі, а також встановити факт наявної кількості днів невикористаної основної відпустки за 2022 рік у позивача установа не має можливості;
- позивач рапорту на виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік не подавав. На дату звільнення позивача зі служби наказ щодо надання допомоги на оздоровлення не видавався.
- виплата додаткової винагороди визначеною Постановою №168 здійснюються лише на підставі наказів командирів (начальників), наказ про виплату позивачу додаткової винагороди по установі не видавався, однак вимогу зобов'язати відповідача прийняти наказ про виплату додаткової винагороди позивачем не заявлено, тому вважаємо відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДУ "Херсонський слідчий ізолятор", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив службу в ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" та наказом від 14 липня 2023 року №27/ОС звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, згідно із п.7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), за власним бажанням.
Позивачем було подано рапорти щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік та виплати компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік, однак нарахування та виплати згідно рапортів проведені не були.
Після звільнення 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань із запитом про виплату йому додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період з 24 лютого 2022 року по 14 травня 2022 року та надання інформації щодо кількості днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та нарахування і виплати компенсації за відповідну відпустку, а також щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
Відповідачем відмовлено в нарахуванні та виплаті вказаних вимог.
Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся за захистом свої прав та інтересів до суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню.
Додатково зазначено, що посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначає, що під час відкриття провадження у справі не встановлено пропуску строку звернення позивача до суду.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст.2, 6-12, 77 КАС України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про Національну поліцію", Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом №580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Згідно з п.2 Глави 22 Розділу I "Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 28 березня 2018 року №925/5 за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби.
Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, визначені у статті 92 Закону №580-VIII.
Відтак цим особам можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, оскільки, положення ч.ч.8, 11 ст. 93 Закону №580-VIII вказують, що до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Законом не виключаються випадки, коли особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення їх права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році, однак надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч.2, 3 ст. 124 Конституції України зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" і ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Тому, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, від 30 листопада 2022 року у справі №640/85/20.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з положеннями ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із звільненням з Державної кримінально-виконавчої служби України позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки.
Твердження апелянта стосовно того, що позивач рапорту на виплату допомоги на оздоровлення за 2022 рік не подавав колегія суддів відхиляє, оскільки такого роду рапорти подаються в одному примірнику та їх копія не видається заявнику, тому позивач не може мати докази подачі рапорту.
Проте, у цьому випадку саме відповідач має довести правомірність своїх дій, а відповідачем не доведено, що вказана допомога, яка гарантована законодавством, не мала б виплачуватися чи була виплачена позивачеві.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 щомісячно з 24 лютого 2022 року по 14 травня 2022 року колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу із наказу ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" від 14 липня 2023 року №27/ОС "Про особовий склад" позивача звільнено, без жодних зауважень щодо невиконання до цього часу свої посадових обов'язків та не несення позивачем служби.
Постановою №168 зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22 березня 2022 року, відсутнє посилання на наявність умов щодо виконання посадових обов'язків, а умовою призначення додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно є, зокрема несення служби, а саме: "особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Згідно з Розпорядження Кабінету Міністрів України №204 від 06 березня 2022 року "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" Херсонська область включена до цього переліку територій, тому позивач має законні підстави на отримання вказаної надбавки.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та провести виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 щомісячно з 24 лютого 2022 року по 14 травня 2022 року є правомірними.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
За таких обставин, колегія судді вважає вірним висновок суду першої про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.