04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/2598/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (суддя Бухтіярова М.М.) за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду у справі №160/2598/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набрало законної сили 24.07.2025.
09.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку статті 383 КАС України, в якій заявник просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 160/2598/25 у сумі 59737 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн 33 коп.;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 160/2598/25 у сумі 59737
(п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн 33 коп.\
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 160/2598/25 та встановити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України місячний строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали та інформації про вжиті заходи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року заяву повернуто заявнику.
Судове рішення мотивовано тим, що подана заява не відповідає вимогам ч.2 ст.383 КАС України, оскільки до неї не був долучений документ про сплату судового збору, а також позивачем не дотримано строк, визначений ч.4 ст.383 КАС України, для звернення з такою заявою до суду.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення виконання рішення суду. Крім цього, вказує на те, що судом першої інстанції не правильно встановлено дату, з якої розпочався перебіг 10-ти денного строку звернення до суду із заявою, який передбачено ч.4 ст.383 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
В силу приписів ст..129-1 Конституції України, ст..13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.14, 370 КАС України рішення суду є обов'язковим для виконання.
При цьому, для цілей застосування ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004р.).
Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).
Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом, за заявою особи поданої в порядку ст.383 КАС України, правильності та повноти виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду, яке ухвалено на користь особи.
Частиною другою статті 383 КАС України встановлено вимоги до такої заяви, та вказано, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Отже, документ про сплату судового збору, подається крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
У спірному випадку, вказуючи на не подання позивачем доказів сплати судового збору, суд першої інстанції не встановив того, чи підлягав сплаті судовий збір за подання позивачем заяви в порядку ст.383 КАС України, а якщо підлягав, то в якому розмірі.
З цього приводу слід зазначити те, що Закон України «Про судовий збір» не встановлює такого окремого об'єкту справляння судового збору як заява, подана в порядку ст.383 КАС України, не визначено цим законом і ставок судового збору за подання такої заяви.
Верховний Суд у справі №520/9769/19 (постанова від 05.05.2022) дійшов висновку про те, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов'язковості судового рішення, закріплений у п. 9 ч. 1 ст. 129-1 Основного Закону України, звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення, яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов'язок сплати такого збору.
Отже, оскільки Законом України «Про судовий збір» не встановлено такого окремого об'єкту справляння судового збору як заява, подана в порядку ст.383 КАС України та не визначено ставок судового збору за подання такої заяви, то суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо необхідності сплати позивачем судового збору за подання заяви про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду у справі №160/2598/25.
Щодо дотримання позивачем строків звернення із заявою до суду.
Частиною четвертою статті 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Суд першої інстанції, вказуючи на недотримання позивачем строків, передбачених ч.4 ст.383 КАС України, виходив з того, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у адміністративній справі №160/2598/25 відповідачем здійснено нарахування ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 у сумі 7742,35 грн. (з урахуванням податків та зборів).
Виплату нарахованої на виконання рішення суду від 23.06.2025 у адміністративній справі №160/2598/25 здійснено 12.08.2025.
Суд першої інстанції зазначив, що з отриманням розміру індексації, здійсненої на виконання рішення суду від 23.06.2025 у адміністративній справі №160/2598/25, позивачу достеменно відомо про порушення своїх прав та інтересів, якщо вважає, що вказане рішення суду так і не виконане відповідачем.
В той же час, як встановив суд першої інстанції, із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просить визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №160/2598/25, ОСОБА_1 звернувся до суду лише 04.09.2025.
З приводу таких підстав для висновку про недотримання позивачем строків звернення із заявою до суду, слід зазначити те, що перерахована сума на банківський рахунок позивача 12.08.2025 не може бути підставою для однозначного висновку про те, що позивач був обізнаний, що перерахована сума є остаточною і більш жодних виплат відповідач, на виконання рішення суду, здійснювати не буде.
Про вказане свідчить і те, що позивач 13.08.2025 звернувся до виконавчої служби із виконавчим листом про примусове виконання рішення суду.
Тобто, стверджувати про те, що дата, в яку здійснено перерахування коштів позивача, є саме датою, з якої позивач дізнався про порушення своїх прав, підстав не існує, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що вказана суму, на момент її виплати, була остаточною сумою індексації грошового забезпечення, яку нараховано відповідачем на виконання рішення суду.
Крім цього, як зазначає позивачем та іншого судом першої інстанції не встановлено, про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження йому стало відомо лише 04.09.2025. У свою чергу, ч.2 ст.383 КАС України передбачає обов'язкове зазначення в заяві інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження. Без зазначення вказаної інформації подана заява повертається заявнику.
Отже, відсутність у позивача інформації, яка в обов'язковому порядку повинна бути зазначена в заяві, безперечно перешкоджала останньому звернутися із заявою в порядку ст.383 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши обставини, які фактично стали підставою для повернення заяви позивачу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обгрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №160/2598/25 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, які визначено ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 04.11.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров