04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/2598/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (суддя Бухтіярова М.М.) за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/2598/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набрало законної сили 24.07.2025.
15.08.2025 від ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/2598/25.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у адміністративній справі №160/2598/25 зобов'язано Військову частину нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням висновків суду. Станом на час звернення до суду із цією заявою про встановлення судового контролю рішення суду від 23 червня 2025 року справі №160/2598/25 відповідачем не виконано. Сума індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2016 року по 21.12.2017 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для спірного періоду, на величину приросту індексу споживчих цін у цей період поділений на 100
відсотків. У зв'язку із чим, за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 відповідач повинен був виплатити індексацію грошового забезпечення у сумі 59737,33 грн. За таких обставин, позивач вважав, що відповідач відмовляється виконувати рішення суду в належний спосіб, тому є підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в задоволенні заяви про встановлення судового контроля за виконанням рішення відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази свідчать про виконання рішення суду, оскільки відповідачем була нарахована індексація грошового забезпечення за визначений судовим рішенням період і сума нарахованої індексації (7742,35) була виплачена позивачу за відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а незгода позивача з розміром нарахованої компенсації втрати частини доходів не може бути предметом дослідження в межах судового контролю, встановленого у відповідності до ст.382 КАС України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про встановлення судового контролю задовольнити. Позиція позивача фактично полягає в тому, що до теперішнього часу зобов'язальне рішення суду, яке ухвалено на його користь, залишається не виконаним, що, за його позицією, свідчить про необгрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду. Така позиція позивача обгрунтована його незгодою з розміром нарахованої відповідачем індексації.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
В силу приписів ст..129-1 Конституції України, ст..13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.14, 370 КАС України рішення суду є обов'язковим для виконання.
При цьому, для цілей застосування ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004р.).
Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).
Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов'язку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст..382 КАС України).
Так, згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на положення вказаної норми процесуального права можливо дійти висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням того, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що прямо передбачено ст..129-1 Конституції України, і такі повноваження суду запровадженні з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати те, чи виконано судове рішення, причини, які призводять до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
У спірному випадку судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання рішення суду відповідачем нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 21.12.2017 у сумі 7742,35 грн., з яких утримано 1398,63 грн. податку на доходи фізичних осіб та 387,12 грн. військового збору. Після утримання податків і зборів сума індексації до виплати становить 5961,60 грн. (довідка від 01.09.2025 №201). Вказана сума індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 23.06.2025 у справі №160/2598/25 перерахована ОСОБА_1 на картковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк» 11.08.2025 згідно із платіжною інструкцією №2993 від 11.08.2025.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незгода позивача із сумою нарахованою відповідачем індексації грошового забезпечення, враховуючи те, що рішенням суду у цій справі не було визначено конкретного розміру індексації, яка підлягає сплаті на користь позивача, не може бути вирішена шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у відповідності до положень ст.382 КАС України.
Незгода позивача із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №160/2598/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, які визначено ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 04.11.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров