Справа № 686/11517/25
Провадження № 1-кп/686/1004/25
03 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025243000000370 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, за ч.3 ст.307 КК України,
встановив:
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження на 60 днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від суду; вчинення інших кримінальних правопорушень, на теперішній час продовжують існувати. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 не заперечили щодо задоволення вказаного клопотання та продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими. Підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід, на цей час суд не вбачає.
Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.09.2025 р. дію застосованого під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено судом до 07.11.2025 р. включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, у тому числі з урахуванням обсягу пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, проведених у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій, а також у зв'язку з заявленим захисником, підтриманим обвинуваченим, клопотанням, проти задоволення якого прокурор не заперечив та яке, з метою забезпечення права на захист ОСОБА_4 , підлягає задоволенню, про відкладення судового засідання у зв'язку з необхідністю сторони захисту ознайомитись із матеріалами кримінального провадження.
Суд ураховує, що ризики, наявність яких була доведена прокурором у суді при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також при продовженні строку тримання його під вартою, істотно не зменшились. Останній обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, який, за своїм характером, становить особливу суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, у справі не з'ясовані всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не завершено перевірку їх доказами, а відтак обвинувачений, знаходячись на волі, може переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_4 процесуальних рішень по справі.
Відомості про особу ОСОБА_4 , який є раніше не судимою особою, що позитивно характеризується, він офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, родину, зокрема матір похилого віку, не є визначальними і такими, що б давали можливість скасувати або змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, зокрема й у вигляді застави, домашнього арешту, особистої поруки чи особистого зобов'язання.
Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили вищеозначені, заявлені прокурором, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не доведено, як змінилися обставини, які були взяті до уваги при застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також при продовженнях строку його тримання під вартою, і які нові обставини виникли після прийняття цих процесуальних рішень, не наведено будь-яких доказів й того, що зменшились вказані ризики.
Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_4 під вартою, на даний час, не встановлено.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Окрім того, з приводу тривалості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється у розумні строки.
У ч.3 ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» міститься норма, яка виходить із загального принципу ст.5 Конвенції: законне тримання під вартою має бути розумним. Конвенція вимагає, аби тримання під вартою до судового вироку не перевищувало розумних строків. Хоч якою би була причина тримання під вартою, у кожному випадку слід визначити, чи перетнув строк до ухвалення вироку щодо обвинуваченого розумні межі, тобто межі надмірності, які, за обставинами справи, могли бути розумно застосовані до особи, чия невинуватість презумується.
Згідно з практикою Суду, зокрема з його рішенням у складі Великої палати у с праві «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Суд зауважує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні вищевказаного особливо тяжкого злочину, а тому, з урахуванням ризиків, строку розгляду кримінального провадження, продовження дії застосованого запобіжного заходу є виправданим.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовин, з урахуванням вищенаведених ризиків, суд, на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 350, 392 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 01 січня 2026 року включно.
Судовий розгляд відкласти до 15 год. 00 хв. 26 листопада 2025 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває під вартою, доставити у судове засідання під конвоєм.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя