21.10.2025 Справа №607/2806/25 Провадження №2/607/1930/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (надалі ТзОВ «УФО») через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в їх користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 79 200,00 грн., 2 422,40 грн. та 10 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 01 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», (надалі Первісний кредитор), та відповідачем ОСОБА_1 , укладено Договір № 4183692 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов цього договору, сума кредиту складає 10 000 гривень, строк договору - 345 днів: із 01.12.2023 року по 10.11.2024 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 23 дні, стандартна процентна ставка 2,00 % в день та застосовується в межах строку кредиту, знижена процентна ставка - 0,01 % в день. На виконання зазначеного договору відповідачу, були перераховані грошові кошти у сумі 10 000 гривень. ОСОБА_1 , в свою чергу, не виконав в повному обсязі обов'язків щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами, внаслідок чого порушив умови зобов'язання. В подальшому, 26 липня 2024 року, внаслідок укладення Договору факторингу №26/07/2024, право вимоги за договором № 4183692 від 01.12.2023 року, перейшло до позивача, як нового кредитора. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №4183692 від 01.12.2023 року в загальному розмірі 79 200,00 гривень, з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основним боргом; 47 800,00 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 21 400,00 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими позивачем.
Ухвалою суддіТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
ВідповідачОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив
01.12.2023 міжТовариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4183692 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 48228, яким погоджено, що сума кредиту становить 10 000 грн (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору, строк кредиту становить 345 днів, тобто з 01.12.2023 до 10.11.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 23 дні.
Згідно з п. 1.4 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 договору.
Додатком №1 до Договору про надання коштів між сторонами договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором, який також підписано електронним підписом.
За умовами п. 2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформацією викладеній у листі ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» Сервіс онлайн платежів «IPay.ua» №1811-2607 від 26.07.2024, відповідно до якого успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 01.12.2023 10:38:136 на суму 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua -314988230, призначення платежу: зарахування 10 000 грн. на карту НОМЕР_2 .
26.07.2024 року ТзОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТзОВ «УФО» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24 липня 2024 року до Договору факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року, ТзОВ «УФО» набуло право грошової вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4183692 від 01 грудня 2023 року, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 57 800 грн., з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 47 800,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно з розрахунком заборгованості ТзОВ «Лінеура Україна» за договором № 4183692 від 01 грудня 2023 року, станом на 26.07.2024 заборгованість відповідача становить 57 800 грн., з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 47 800,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно з розрахунком заборгованостіТзОВ «УФО» за Договором № 4183692 від 01 грудня 2023 року, сума нарахованих процентів за 107 календарних днів (27.07.2024-10.11.2024) за користування грошовими коштами становить 21 400,00 грн.
Таким чином, зазначеними доказами підтверджено, що ТзОВ «Українські фінансові операції» є правонаступником ТзОВ «Лінеура Україна», та стало новим кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 .
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, позивачем доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 10 000 грн на рахунок відповідача, який вчасно не повернув грошові кошти, порушивши умови договору.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 47 800,00 грн. заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором та 21 400,00 грн. заборгованості за процентами, нарахованими позивачем.
Вирішуючи питання щодо стягнення відсотків, суд дійшов наступного
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Тобто, розмір денної процентної ставки поетапно зменшувався.
За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов'язок, суд уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 4183692.
Суд зауважує, що за весь період кредитування була застосованою процентна ставка у розмірі 2,0 % щоденно.
Сторони погодили між собою, що строк дії кредитного договору становить 345 днів календарних.
Отже, судом проведено власний розрахунок процентів: за період з 01.12.2023 по 22.04.2024 минуло 144 дні, відсотки розраховуються за ставкою 2% та становлять 28 800 грн (10000 грн*2%*144 днів).
За період з 23.04.2024 по 20.08.2024 минуло 120 днів, відсотки розраховуються за ставкою 1,5% та становлять 18 000 грн (10000 грн*1,5%*120 днів).
За період з 21.08.2024 по 10.11.2025 минуло 81 день, відсотки розраховуються за ставкою 1% та становлять 8 100 грн (10000 грн*1%*81 день).
Загальна сума відсотків становить 54 900 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн., та заборгованість за відсотками 54 900 грн, а всього на загальну суму 64 900 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне
У позовній заяві позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучим
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Українські фінансові операції» в суді представляв адвокат Дідух Є.О., на підставі Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг виконавця визначається у акті наданих послуг по домовленості.
11.12.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №4183692 до Договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року. Вказаним актом визначено, що вартість наданих послуг про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 становить 10 000 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ «Українські фінансові операції» послуг адвоката з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом подано до суду позовну заяву та додатково надіслано розрахунок заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції».
Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 79 200 грн. Адвокатом складено позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін. Окрім того, позову заяву задоволено частково.
Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5000 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» при зверненні до суду через систему «Електронний суд» був сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 985 грн 64 коп. (64 900,00 грн. х 100 % : 79 200,00 грн. = 81,94 %), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, місто Київ, вул. Набережно - Корчуватська, будинок 27, приміщення, 2, ЄДРПОУ: 40966896) заборгованість за кредитним договором №4183692 від 01 грудня 2023 року в розмірі 64 900 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп., 5 000 (п'ять тисяч) витрат на правничу допомогу, а також 1 985 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 64 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан