Справа № 369/12648/25
Провадження № 2-о/369/532/25
Іменем України
02.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області, у складі головуючого судді Янченка А.В., присяжних Буханенка О.О., Мазуренко А.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оголошення особи померлою, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області, із заявою про оголошення фізичної особи померлою, через представника адвоката Степанюка А.С., звернулась ОСОБА_1 .
Просить суд оголосити її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим під час виконання завдань за призначенням, спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Обґрунтовуючи свої вимоги Заявник зазначає, що вона та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , мав позивний «Лівсі». Під час проходження військової служби брав безпосередню участь у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
07.01.2025 року Заявник востаннє спілкувалась телефоном з ОСОБА_2 коли він, будучи на військовій службі, знаходився в районі населеного пункту Ізюм, Харківської області. Останній повідомив, що на виконання наказу командування військової частини, разом з іншими військовослужбовцями прямує в зону безпосередніх бойових дій, а саме для зайняття позицій у населеному пункті Надія, Сватівського району Луганської області.
08.01.2025 року заявника, телефоном, було повідомлено, що її чоловік - ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 12:00 годині в районі населеного пункту Надія, Сватівського району, Луганської області, що його тіло знаходиться на місці загибелі, забрати його неможливо через постійні ворожі обстріли.
Заявник також зазначає, що сумнівів у його загибелі у неї не лишилось так як військовослужбовці, які були разом з ОСОБА_2 та вийшли з тієї місцевості живими, повідомили їй одні і ті ж обставини його загибелі. Крім того посилається на неможливість зареєструвати смерть чоловіка через відсутність можливості евакуювати тіло та через відсутності доступу до його тіла, що в свою чергу унеможливлює видачу-отримання документу який був би підставою для реєстрації смерті у встановленому законом порядку.
У зв'язку з чим Заявник вважає, що наявні достатні підстави для оголошення її чоловіка, ОСОБА_2 померлим.
Обґрунтовуючи мету оголошення свого чоловіка, ОСОБА_2 померлим Заявник посилається та те, що її чоловік загинув виконуючі бойове завдання, приймаючі безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. У зв'язку з чим родина загиблого має право на отримання одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загиблі (смерті) військовослужбовця, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім'ї» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яку неможливо отримати без, або реєстрації смерті або оголошення судом фізичної особи померлим.
Крім того, окрім реалізації можливості отримання одноразової грошової допомоги, що виплачується членам сім'ї у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, Заявник зазначає, що оголошення її чоловіка померлим необхідно для забезпечення можливості підтвердження Заявником свого фактичного соціального статусу одинокої матері та отримання відповідних пільг та виплат.
Щодо строків звернення до суду з заявою про оголошення особи померлим, а саме звернення до суду по спливу 6 місяців від дня зникнення безвісті, Заявник зазначає про те, що фактичні обставини свідчать про можливість оголошення судом померлим її чоловіка по спливу шести місяців, зазначає, що шестимісячний строк необхідно відраховувати від дня події за якої відбулось зникнення безвісті, тобто з 08.01.2025 року. Обґрунтовуючи свою позицію Заявник зазначає, що її чоловік, ОСОБА_2 зник безвісти за обставин, що прямо вказують на його загибель, більше ніж пів року на зв'язок з рідними не виходить, серед військовополонених його нема і ніколи не було, вжитими заходами не встановлено ні місце його знаходження ні факту того, що він є живим, а територія місцевості де він загинув, постійно обстрілюється ворогом, влаштовуються засідки та смертельні пастки, що суттєво збільшує ймовірність загибелі. Крім того, Заявник посилається на пояснення очевидців - військовослужбовців які були поряд з ОСОБА_2 та бачили і факт і обставини його загибелі.
28.07.2025 року судом, за заявою ОСОБА_1 було відкрите окреме провадження. Заява ОСОБА_1 з додатками була направлена заінтересованим особам - військовій частині НОМЕР_1 та Бучанському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), запропоновано у строк до судового засідання подати письмові заперечення проти заяви.
Заявник, її представник та Заінтересовані особи були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання.
Заявник, ОСОБА_1 та її представник, адвокат Степанюк Андрій Сергійович до суду не з'явились, від представника надійшла заява в якій зазначено про те, що в заяві викладені всі важливі обставини та долучені всі документи, доповнити судовий розгляд нічим. Просить розглянути заяву про оголошення особи померлою без участі Заявника та її представника. Заяву підтримує на задоволенні заяви наполягає.
Заінтересована особа 1 - військова частина НОМЕР_1 , її представник, до суду не з'явився, письмові заперечення проти заяви не надходили. Від представника надійшла заява в якій просить розглянути заяву про оголошення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 без їх участі.
Заінтересована особа 2 - Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), її представник, до суду не з'явився, письмові заперечення проти заяви не надходили, ніяких інших документів (заяв, клопотань, тощо) не надходило.
Враховуючи те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, те, що письмових заперечень проти заяви та клопотань про відкладення судового засідання від учасників не надійшло, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про оголошення її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 померлим під час виконання завдань за призначенням, спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, без участі Заявника, її представника, без участі заінтересованих осіб та їх представників.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, судом встановлено наступне:
Заявник та особа, яку Заявник просить оголосити померлою - ОСОБА_2 є чоловіком та дружино, перебувають у зареєстрованому шлюбі. Шлюб зареєстровано 11.02.2023 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Актовий запис № 113. Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
Заявник та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Народження сина зареєстровано Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 19.12.2019 року. Актовий запис № 3386. Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2022 року № 207 та Довідки форми 5 від 05.10.2022 року № 6317 - ОСОБА_2 дійсно є військовослужбовцем. Проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період. Має військове звання - старший сержант, займає посаду - водій-радіотелефоніст 1 автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Довідки за формою «Додаток 6 до Порядку» від 24.01.2025 року № 1779 та Витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 24.02.2025 року № 20250224-00009210 - ОСОБА_2 є учасником бойових дій, в різні періоди приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Має статус - ветеран війни.
Відповідно до Сповіщення сім'ї від 14.01.2025 року № 520, ІНФОРМАЦІЯ_4 14.01.2024 року, за вихідним номером 914, Заявнику, ОСОБА_1 було направлено письмове повідомлення про те, що її чоловік, військовослужбовець військової чатини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , вірний присязі, під час виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, виявивши стійкість і мужність, зник безвісті 08.01.2025 року в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Новосергіївка, Харківської області.
Відповідно до Позатермінового бойового донесення командира 2 МБ 3 ОШБР 9 АК Сухопутних військ ЗС України ОСОБА_4 - ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Надія, у ході стрілецького бою із силами противника під час проведення ним штурмових дій в умовах ведення противником зосередженого вогню з мінометів, а також застосування FPV-дронів та дронів зі скиданням боєприпасів невстановленого типу.
Відповідно до Акту проведення розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 - зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вважається таким, що сталось під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язаним із захистом Батьківщини, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Зникнення безвісти не пов'язано з вчиненням злочину, адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень.
Надавши оцінку зазначеним письмовим доказам (документам), а також враховуючи викладені у заяві обставини та відсутність заперечень від заінтересованої особи 1 - військової частини НОМЕР_1 , суд вважає встановленим той факт, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 зник безвісти захищаючі Батьківщину, суверенітет та територіальну цілісності України, виконуючі бойове завдання, приймаючі безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в районі бойових дій поблизу населеного пункту Надія, Сватівського району, Луганської області.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.01.2025 року № 12025111410000007, Бучанським районним управлінням поліції ГУНП в Київській області, відомості про зникнення безвісти ОСОБА_2 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (зареєстроване кримінальне провадження) за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 115 КК України (навмисне вбивство).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 21.02.2025 року № 20250221-3204 - ОСОБА_2 «…зник (виявлено) на території бойових дій…»
Відповідно до Виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора - підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора, інформація про стан здоров'я від держави-агресора через Центральне агенство з розшуку Міжнародного комітету Червоного хреста, а також підтвердження про перебування у полоні держави-агресора з інших джерел, відсутні.
Оцінивши зазначені письмові докази (документи) суд приходить до висновку про наявність підстав для обґрунтованого сумніву щодо потрапляння ОСОБА_2 у полон, про його знаходження на території держави-агресора чи на тимчасово окупованій території України.
Крім того судом досліджені:
Заява, в частині підтвердження (обґрунтування) викладених в ній обставин загибелі. Зокрема Заявником зазначено, що факт загибелі її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 їй достовірно відомий із пояснень інших військовослужбовців які були очевидцями його загибелі, а саме: ОСОБА_5 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_6 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_7 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_8 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 . Які, кожен окремо розповіли однакові обставини саме загибелі ОСОБА_2 , а не його зникнення. А саме те, що ОСОБА_2 спочатку був поранений, рухатись не міг (лежав) але ознаки життя були присутні. Після чого безпосередньо до нього підлетів ворожий «Дрон» та скинув невідому вибухівку якою було смертельно поранено ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_2 перестав подавати ознаки життя.
Заяву (письмові пояснення) ОСОБА_7 , який до суду не прибув але свої пояснення виклав письмово та засвідчив нотаріально. ОСОБА_7 , у своїх письмових поясненнях (нотаріально завірених) виклав обставини загибелі ОСОБА_2 які є ідентичними до викладених Заявником у Заяві про оголошення його померлим. Зокрема у письмових поясненнях зазначено про те, що він був знайомий з ОСОБА_2 , разом з ним проходив військову службу. 07.01.2025 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_9 та іншими військовими відправився в район безпосередніх бойових дій, а саме в район населеного пункту Надія, Сватівського району, Луганської області. ОСОБА_10 повернувся живим та повідомив, що ОСОБА_2 загинув при таких обставинах «… спочатку був поранений ворожим артилерійським обстрілом, лежав на землі у свідомості але рухатись не міг. Далі до нього підлетів ворожий дрон, «завис» над ним та скинув вибуховий пристрій. Вибуховий пристрій вибухнув після чого ОСОБА_2 перестав подавати ознаки життя, його тіло було пошкоджено вибухом…». Крім того у письмових поясненнях йдеться про неможливість евакуації тіл загиблих з тієї місцевості де загинув ОСОБА_2 через дії ворога.
Надані заявником два відеозаписи на яких зафіксований ОСОБА_5 та його розмову з Заявником. ОСОБА_5 , в ході розмови з Заявником, повідомляє їй, що її чоловік, ОСОБА_2 на позивний « ОСОБА_11 » загинув.
Суд констатує, що разом з відеозаписами Заявником до суду надані копія паспорта на ім'я ОСОБА_5 та копію свідоцтва про його смерть. Також надані письмові доповнення в яких зазначено, що свідок який був безпосереднім очевидцем загибелі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , помер.
Суд констатує, що особу ОСОБА_5 на відео підтверджено паспортом на його ім'я, а факт його смерті встановлено свідоцтвом про смерть на його ім'я, та констатує неможливість його допиту судом.
Разом з тим, згідно статті 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Дослідивши всі докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємо узгодженості, суд приходить до висновку, що заява про оголошення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов'язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
Бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Велика Палата Верховного Суду для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб'єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв'язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Суд вважає, що частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.
Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи.
Оголошення фізичної особи померлою пов'язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов'язань, пов'язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов'язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім'ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов'язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов'язані із зобов'язаннями.
Суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
Тому суд вважає достатнім та належним обґрунтування мети визнання ОСОБА_2 померлим - для отримання членами його сім'ї одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі військовослужбовця та для підтвердження Заявником свого фактичного соціального статусу одинокої матері для отримання передбачених законом пільг та виплат.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення частини другої статті 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.
Отже, телеологічне тлумачення норми права дозволяє врахувати специфіку випадків зникнення фізичних осіб під час активних бойових дій і акцентувати увагу на суспільній потребі у встановленні справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи, але лише після спливу розумного строку для її пошуку.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив'язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України чи на її певній території.
Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з'являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.
Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 263 ЦПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25 - 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), зазначено, що держава зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов'язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48).
За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі правила поведінки, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, параграф 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, параграф 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, параграфи 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, параграф 65)).
Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2014 року № 15-рп/2004, одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем. Справедливість є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відзначено, що необхідно відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.
Аналізуючи наведені норми права, суд вважає, що підставою для оголошення фізичної особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених заявником у заяві і доказів, досліджених під час судового розгляду.
Таким чином судом було достовірно встановлено, що вимоги заяви є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд роз'яснює, що відповідно до норм ч. 1 ст. 309 ЦПК України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Крім того, суд зазначає, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть за формою № 106/о, форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; фельдшерська довідка про смерть за формою № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час. Суд погоджується з доводами Заявника про те, що в ситуації яка склалась - рішення суду про оголошення її чоловіка померлим є єдиним способом реєстрації його смерті. Отримати інший документ який би був підставою для реєстрації смерті неможливо з огляду на відсутність тривалий час доступу до тіла.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України - окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до вимог підпункту третього пункту другого статті 293 ЦПК України - суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
На підставі наведеного, керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 305-308, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 46 Цивільного кодексу України суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оголошення особи померлою задовольнити.
Оголосити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Дніпропетровська область, Криворізький район, місто Лозуватка, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим під час виконання завдань за призначенням, спрямованих на забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті вважати село Надія, Сватівського району, Луганської області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 04.11.2025 року.
Суддя А.В. Янченко
Присяжні О.О. Буханенко
А.П. Мазуренко