Справа № 369/19729/25
Провадження №1-кс/369/3064/25
27.10.2025 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи управління поліції щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань -
До слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи управління поліції, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як на підставу звернення зі скаргою, ОСОБА_3 посилається на те, що 13.10.2025 року звернулась до Бучанського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Заява була зареєстрована у журналі єдиного обліку за № 1615 від 13.10.2025 року, про що заявниці видано талон-повідомлення єдиного обліку № 055626.
Однак відомості по даній заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були.
Враховуючи викладене, заявниця просила:
- визнати бездіяльність слідчого ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП у Київській області та процесуального прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури незаконною, оскільки вони не виконали вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України;
- зобов'язати уповноважену особу ВП № 3 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, внести відомості про вчинення кримінального правопорушення;
- змінити підслідність та передати матеріали розслідування до Офісу Генерального прокурора з урахуванням уже відкритого провадження № 42024000000001099 (ч. 2 ст. 209 КК України);
- зобов'язати прокурора здійснювати належний процесуальний нагляд та інформувати про результати розслідування.
22.10.2025 року ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі.
У судове засідання заявниця не з'явилась, в скарзі просила здійснювати розгляд скарги без її участі.
Службова особа Бучанського РУП ГУ НП в Київській області в судове засідання не з'явилась, відсутність якої не є перешкодою для розгляду скарги у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розподіл функцій між державними органами і посадовими особами як елемент системи стримувань і противаг є фундаментальним принципом демократичної організації держави.
Однією з форм вираження цього принципу у кримінальному судочинстві є змагальність і диспозитивність як загальні засади кримінального провадження. Згідно зі статтею 22 КПК України змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими зазначеним Кодексом. У цій же статті закріплено заборону покладення у кримінальному провадженні функцій державного обвинувачення, захисту та судового розгляду на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Диспозитивність відповідно до положень статті 26 КПК України полягає в тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, як і суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень зазначеним Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема статті 36, 40 КПК України, передбачають, що прокурор, слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Зазначена правова норма гарантує незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.
Процесуальна самостійність прокурора, слідчого і їх свобода нарівні з протилежною стороною у відстоюванні тієї чи іншої правової позиції є чинниками справедливого балансу прав та законних інтересів усіх учасників процесу, а також інших осіб, держави й суспільства.
Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України №1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (див. постанову ВП ВС від 04.04.2019 року у провадженні № 11-945сап18).
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Системний аналіз положень ст. ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Відповідно до п. 2.1. Положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань», затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 169 від 17.08.2012 року облік кримінальних правопорушень за заявами, повідомленнями, які надійшли прокурору або органу досудового розслідування, або виявленими з інших джерел обставинами, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, здійснюється за дорученням керівника прокуратури або органу досудового розслідування шляхом внесення до Реєстру відомостей, визначених ч. 5 ст. 214 КПК України. Після внесення та перевірки цих даних керівником прокуратури або органу досудового розслідування у Реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Слідчим суддею встановлено, що 13.10.2025 року, ОСОБА_3 , звернулась до Бучанського РУП ГУ НП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Заява була зареєстрована у журналі єдиного обліку за № 1615 від 13.10.2025 року, про що заявниці видано талон-повідомлення єдиного обліку № 055626.
Однак відомості по даній заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були.
Службовою особою Бучанського РУП ГУ НП в Київській області до судового засідання не було надано витяг з ЄРДР, відповідно до якого відомості, вказані у скарзі ОСОБА_3 були внесені до ЄРДР.
Тому, скарга підлягає частковому задоволенню, в частині щодо зобов'язання уповноважених осіб ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області внести відомості до ЄРДР, за заявою ОСОБА_3 (ЄО № 1615 від 13.10.2025) про вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги скаржниці: змінити підслідність та передати матеріали розслідування до Офісу Генерального прокурора з урахуванням уже відкритого провадження № 42024000000001099 (ч. 2 ст. 209 КК України) та зобов'язати прокурора здійснювати належний процесуальний нагляд та інформувати про результати розслідування, не підлягають задоволенню так як такі вимоги виходять за межі повноважень слідчого судді, які передбачені главою 6 КПК України.
В частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відділення поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та процесуального прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР - відмовити, оскільки заявником не зазначено та слідчим суддею з наданих документів не встановлено, хто саме з уповноважених осіб допустив бездіяльність.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 214, 303, 304, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи управління поліції щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу ВП № 3 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 13.10.2025 року (ЄО № 1615 від 13.10.2025) про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1