Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва
03 листопада 2025 р. Справа № 440/3378/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025, по справі № 440/3378/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити пенсію за віком з 27.05.2022 відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 задоволено позов.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 27.05.2022 пенсії за віком у розмірі, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки, з урахуванням проведених виплат.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років. Заробіток обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії відповідно до частини 3 статті 45 Закону за 2014-2016 роки, який з урахуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в зв'язку з індексацією пенсії з 01.03.2022 склав 6186,32 грн. Отже, відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки для обчислення розміру пенсії позивача, оскільки зазначений показник застосовується при первинному призначенні пенсії, а не при перерахунку пенсії: перехід з одного виду пенсії на інший.
Крім іншого, відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Позивачу з 16.05.20217 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 27.05.2022 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 06.03.2025 №4079-2761/С-02/8-1600/25 повідомило позивача, що при переведенні на пенсію за віком застосовано показники середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком з 27.05.2022 на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто за 2019-2021 роки.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).
За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст.10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Разом з цим, згідно зі ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі по тексту - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. "б" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону № 1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Аналіз положень ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Із матеріалів справи встановлено, що з 16.05.2017 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону № 1788, що не заперечується відповідачем.
Отже, за призначенням пенсії відповідно до норм Закону № 1058-IV позивач вперше звернувся 27.05.2022.
Слід зазначити, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Таким чином, при обчисленні пенсії за віком з 27.05.2022 відповідач мав урахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що при обчисленні позивачу пенсії за віком з 27.05.2022 на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2019-2021, з огляду на що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2019-2021, є протиправними.
Разом з тим, стосовно доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду із даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Із матеріалів справи встановлено, що предметом даного спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у здійсненні перерахунку пенсії позивача із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021, з 27.05.2022.
При цьому до суду із даним адміністративним позовом, у якому заявлені вимоги щодо перерахунку пенсії з 27.05.2022 позивач звернувся 14.03.2025, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
У ході судового розгляду справи з метою з'ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, зокрема наявності поважних причин його пропуску, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 було запропоновано ОСОБА_1 подати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог зазначеної ухвали до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в обґрунтування якої зазначено, що про порушення, допущені відповідачем при визначенні розміру пенсії позивача, останній дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.03.2025 №4079-2761/С-02/8-1600/25. Крім того, позивач із посиланням на ст. 51 Закону № 1058-IV зазначав, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження строком.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне перше число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватися така виплата.
При цьому, посилання позивача на те, що про порушене право на належний розмір пенсії він дізнався із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.03.2025 №4079-2761/С-02/8-1600/25, не впливають на висновки суду щодо моменту, з якого позивач обізнаний про порушення прав, оскільки отримання листа на своє звернення щодо отримання інформації про обчислення пенсії за віком не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Стосовно доводів позивача про те, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами пенсії за минулий час, може бути подано без обмеження строком, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема ст. 87 Закону № 1788-ХІ та ст. 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Спірні пенсійні виплати не були нараховані пенсійним органом, а тому строк звернення до суду підлягає застосуванню.
У спірних правовідносинах пенсія із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021, позивачу не нараховувалась.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав до поновлення строку на звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог за період з 25.07.2022 по 13.09.2024, з огляду на що клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 25.07.2022 по 13.09.2024.
Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи у наведені частині по суті та вважає за необхідне залишити її без розгляду в частині позовних вимог за період з 25.07.2022 по 13.09.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого рішення суду першої інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.
В іншій колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 122, 240, 243, 250, 311, 315, 316, 319, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 440/3378/25 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки, з урахуванням проведених виплат, з 25.07.2022 по 13.09.2024.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі № 440/3378/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов