04 листопада 2025 р. Справа № 552/4504/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24.09.2025 (суддя Кузіна Ж.В., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, 36034) по справі № 552/4504/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП
про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП (надалі також відповідач), в якому просив суд:
-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4817633 від 20.01.2025, складену Управлінням патрульної поліції в Полтавській області ДПП та закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.09.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що перед виїздом перевірив справність світлових приборів та не знав, що лампочки перегоріли. Наголошує, що несправність виникла під час руху, яку він усунув на місці зупинення автомобіля, умислу уникнути ідентифікації номера у нього не було. Також зазначає про порушення поліцейським вимог ст. 276-280, 268 КУпАП, що виразилося у не роз'ясненні належним чином його прав, не було запропоновано усунути порушення до складання постанови та прийняття оскаржуваної постанови без всебічного та об'єктивного дослідження у справі.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 25.05.2025 поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області капралом поліції Ждановим Є.В. прийнято постанову серії ЕНА № 4811633, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1190,00 грн.
Згідно постанови, 25.05.2025 о 22:32 год. м. Полтава, вул. Героїв України 15, водій керував транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком , чим порушив п.2.9. ПДР керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови з огляду на підтвердження у судовому порядку факту керування транспортним засобом позивачем із неосвітленим заднім номерним знаком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 ПДР, Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до п. 2.9 "в" ПДР Водієві забороняється: в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував положення ч. 2 ст. 77 КАС України та ст. 255 КУпАП та врахував надані відповідачем докази - відеозапис, яким підтверджено те, що задній номерний знак на автомобілі позивача був неосвітлений під час руху автомобіля в темну пору.
Таким чином, відповідачем доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 1 ст. 121-3 КпАП України та правомірність оскарженого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки вина у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності, а адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП накладається, серед іншого, саме за керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Доводи скаржника про те, що посадовою особою не були роз'яснені належним чином права є безпідставними та спростовуються відеозаписом розгляду адміністративної справи.
Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24.09.2025 по справі № 552/4504/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло