04 листопада 2025 р. Справа № 440/1802/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, повний текст складено 04.08.25 по справі № 440/1802/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01.08.2024 по 20.12.2024 грошового забезпечення та матеріальної допомоги для оздоровлення за 2024 рік без врахування при розрахунку посадового окладу, окладу за військове звання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023 станом на 01.01.2024; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 з 01.08.2024 року по 20.12.2024 року перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його складових) та матеріальної допомоги для оздоровлення за 2024 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованим шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023 станом на 01.01.2024 на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 (зі змінами) та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та додаткової відпустки, як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни, за 2023, 2024 роки, визначених виходячи з розміру грошового забезпечення, яке розраховано без врахування при розрахунку посадового окладу, окладу за військове звання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023 станом на 01.01.2024; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та додаткової відпустки, як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни, за 2023, 2024 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розміру грошового забезпечення, розрахованого виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеним шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023 року станом на 01.01.2024 на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що розмір грошового забезпечення позивача став меншим, ніж до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України №481, що підтверджується розрахунком від 06.06.2024 №141, та є ознакою звуження змісту та обсягу існуючих прав, внаслідок незастосування в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення (через його збільшення на відповідний рік), на основі якого, згідно Закону України №2017-ІІІ визначаються державні соціальні гарантії та стандарти, в тому числі, у сферах доходів населення. Зауважує, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення в цій справі набрало законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Вказане рішення набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якою апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 - без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.12.2024 №47-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" за станом здоров'я (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.02.2025 №145 підтверджено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у 2024 відповідач нараховував з урахуванням в якості розрахункової величини - 1762,00 грн.
18.12.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом, у якому просив здійснити перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його складових) за період військової служби у 2024 році, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти.
Листом від 29.12.2024 вих.№4780 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для перерахунку його грошового забезпечення за 2024 рік, оскільки нарахування та виплата грошового забезпечення за спірний період проведені на підставі положень чинної норми пункту 4 Постанови №704 (у редакції постанови КМУ від 12.05.2023 №481), якою визначено нову розрахункову величину для обчислення грошового забезпечення - 1762,00 грн.
Не погодившись з наведеною позицією відповідача (в частині періоду з 01.08.2024 по 20.12.2024), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 20.05.2023 та відповідно у спірний період з 01.08.2024 по 20.12.2024, чинна редакція пункту 4 Постанови №704 не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р. (далі по тексту - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Так, п.2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) п. 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із п. 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 п. 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, з 29.01.2020 року є нечинною редакція пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103, та застосовується первісна редакція пункту 4, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".
Тобто, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» на «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Однак, 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".
Таким чином, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Натомість, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.
За таких обставин, у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2024 по 20.12.2024, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та додаткової відпустки, як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни, за 2023, 2024 роки, визначених з розміру грошового забезпечення, розрахованого з посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до пункту 4 Постанови №704.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 суперечить нормам закону, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України №481 була чинною, у передбаченому законом порядку не була скасована, а тому підстав застосування попередньої редакції постанови Кабінету Міністрів України №704, у суду немає.
Посилання апелянта на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, визнання у судовому порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.06.2025 у справі №280/8605/24, від 03.07.2025 у справі № 280/8605/24.
Інші аргументи, зазначені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 440/1802/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко