04 листопада 2025 р.Справа № 520/22511/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, по справі № 520/22511/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просила суд:
-скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірини Антосік від 12.08.2025 у виконавчому провадженні №76318694 про накладення на позивача штрафу у розмірі 10 200,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження", відкрив виконавче провадження №76318694, не зупинив його виконання всупереч заборони державному виконавцю вживати виконавчі дії у період дії воєнного стану в Україні, передбаченій абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження», а отже державний виконавець діяв не в порядку та не у спосіб визначений чинним законодавством України, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Іриною Олегівною 17.10.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76318694 за виконавчим листом №520/32624/23, виданим 14.10.2024 Харківським окружним адміністративним судом щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 28.01.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Ірини Олегівни від 15.11.2024 накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн за невиконання рішення суду, яким зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
На вказану постанову 02.12.2024 позивачем було подано заяву про надання додаткового строку для виконання рішення суду та наголошено на необхідності зупинення вчинення виконавчих дій. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у АСВП виявлено, що 29.01.2025 державним виконавцем було сформовано вимогу, яка на адресу позивача не надходила.
Враховуючи факт невиконання рішення суду, державним виконавцем 12.08.2025 прийнято постанову про накладання штрафу у розмірі 10 200,00 грн.
Не погодившись із постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірини Антосік від 12.08.2025 у виконавчому провадженню №76318694 про накладання на Військову частину НОМЕР_1 НГУ штрафу в розмірі 10 200,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для застосування в даному випадку положень абзацу 12 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Перехідні та кінцеві положення" Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження №76318694.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
В силу вимог цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про накладення штрафу (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ).
Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочинається з прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так з матеріалів справи встановлено, що рішенням рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі за № 520/32624/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.02.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за періоди - з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за періоди з 01.01.2022 по 21.02.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 по справі № 520/32624/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 28.01.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення із ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за шість місяців затримки остаточного розрахунку при звільненні з 22.02.2022 до 22.08.2022 у розмірі 116485 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 50 коп.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 набрало законної сили 03.10.2024 року.
14.10.2024 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №520/32624/23.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Іриною Олегівною від 17.10.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76318694 за виконавчим листом №520/32624/23, виданим 14.10.2024 Харківським окружним адміністративним судом щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 28.01.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
25.10.2024 року позивачем направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист в якому зазначив, що відповідно до статті 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. На підставі вищезазначеного та керуючись вимогами статті 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» просив зупинити виконавче провадження № 76318694.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Ірини Олегівни від 15.11.2024 накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн за невиконання рішення суду, яким зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Листом від 02.12.2024, позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому повідомив, що відповідно до Закону України «Про національну гвардію України» фінансування військової частини НОМЕР_1 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому фінансове та матеріальне-технічне забезпечення військової частини здійснюється Головним управлінням Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі, тобто представник відповідача зазначив, що у ВЧ НОМЕР_1 відсутні власні кошти, які можуть бути спрямовані на виконання рішення, а тому фінансове відділення ВЧ НОМЕР_1 звернулось до Головного управління Національної гвардії України з метою виділення коштів для виконання рішення суду, але кошти не надійшли на час відповіді.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Ірини Олегівни від 12.08.2025 накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин, яким зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 3статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
Оскаржуючи постанову державного виконавця від 12.08.2025 по виконавчому провадженню №76318694 про накладання на Військову частину НОМЕР_1 НГУ штрафу в розмірі 10 200,00 грн. позивач посилався на те, що абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про виконавче провадження» передбачено заборонену у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржникам за яким є, зокрема, військова частини.
Згідно абз. 22 п. 10-2 розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, військові частини.
При цьому, колегія суддів зазначає, що змістом судове рішення по справі №520/32624/23 має зобов'язальний характер, водночас, способом виконання даного рішення є фактично перерахунок та виплата грошового забезпечення позивачу.
Тобто, способом захисту порушеного права позивача і відповідно способом виконання судового рішення є фактично перерахунок і виплата грошового забезпечення позивача, а тому відсутні підстави для застосування положень абзацу 22 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставним доводи Військової частини НОМЕР_1 про необхідність зупинення виконавчого провадження №76318694 на підставі абзацу 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Перехідні та кінцеві положення" Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень абзацу 22 п. 10-2 розділу ХІІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII та, відповідно, для скасування постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 10 200,00 грн.
Доводи апелянта, що з 24.02.2022 по теперішній час військова частина НОМЕР_1 входить до складу Сил оборони держави та її особовий склад залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі обставини не звільняють боржника від виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що 17.10.2024 року було відкрито виконавче провадження ВП №76318694, постановою від 15.11.2024 року було накладено штраф вперше у розмірі 5100 грн. та 29.01.2025 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено вимогу виконавця від 29.01.2025 №76318694 на адресу Військової частини НОМЕР_1 . При цьому, судове рішення по справі №520/32624/23 стосується не лише обов'язку здійснити виплату, але й нарахування, між тим, жодних дій з моменту відкриття виконавчого провадження (17.10.2025 року) щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 не здійснено, докази поважності причин неможливості здійснення нарахування в матеріалах справи не містяться та Військовою частиною НОМЕР_1 не надані.
Інших доводів та відповідних доказів порушення державним виконавцем процедури, передбаченої цим Законом, під час прийняття спірної постанови позивачем не наведено. Судом таких обставин не встановлено.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанова від 12.08.2025 у виконавчому провадженні №76318694 про накладення на позивача штрафу у розмірі 10 200,00 грн є правомірною та не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову .
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі № 520/22511/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій