Справа № 367/12023/25
Провадження по справі № 1-кп/367/1060/2025
04 листопада 2025 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025111040000720 від 20.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь Київської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України, та діє на даний час.
У період дії воєнного стану, ОСОБА_4 , 30.07.2025 приблизно о 12 годині 15 хвилин, проходячи повз домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , через щілину паркану побачив металевий твердопаливний котел, та в цей час у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна з огородженої території житлового двору в умовах воєнного стану.
Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , знаходячись в тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, користуючись відсутністю власника та сторонніх осіб, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та він не буде викритий. проліз через щілину на територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , звідки шляхом кантування таємно викрав твердопаливний котел марки «Маяк», вартістю 6166,67грн.
У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 6166,67 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину, підтвердив вищевикладені обставини кримінального правопорушення, та надав пояснення, що 30 числа, точний місяць не пам'ятає, влітку, до 12 години, направлявся по вулиці Павленка у м. Ірпінь із возиком на точку прийому металобрухту, по дорозі через щілину у паркані побачив котел, який, на його думку, був у занедбаному стані, та вирішив його викрасти та здати на металобрухт, погрузив його на возик та продав, отримані кошти витратив на хліб, цигарки слабоалкогольні напої. Також повідомив, що дуже розкаюється у вчиненому, готовий понести покарання, вибачився перед потерпілою.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Оцінивши встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення яке відноситься до тяжкого злочину, останній є раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, неодружений, офіційно не працевлаштований, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання.
За обвинувальним актом розмір завданої матеріальної шкоди складає 6166,67 гривень, цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому, оскільки обвинувачений у судовому засіданні визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, вибачився перед потерпілою.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно із ст. 67 КК України, не встановлені.
Враховуючи вказані вище обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , наявність обставини, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.
У той же час, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі в межах мінімальної санкції інкримінованої йому статті Кримінального кодексу із застосуванням ст. 75-76 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових злочинів, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке покарання також буде достатнім, справедливим та необхідним для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. 12, 50, 65-67, 75-76, 185 КК України, ст. 100, 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Ірпінський міський суд Київської області, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді
Суддя ОСОБА_1