04 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/7425/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницікій області від 26.05.2025 за № 253350004628 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу період роботи з 19.07.1981 по 22.08.1981 мотальницею в Чернігівському комвольно-суконному комбінаті згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , період навчання по спеціальності секретар-машиніста з 01.09.1981 по 01.01.1982 згідно свідоцтва № 340, період навчання з 01.09.1983 по 20.07.1984 згідно диплому серії НОМЕР_3 , період роботи з 23.02.1982 по 29.08.1983 у філії Щорської меблевої фабрики згідно архівного витяга № Б-134 від 29.01.2025 року, період догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку з 18.12.1984 по 01.01.1986 року та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19 травня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не враховано спірні періоди до страхового стажу позивача та відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки допущення в імені ( ОСОБА_3 ) та по-батькові ( ОСОБА_4 ) орфографічних помилок пов'язаних з відмінюванням імені та по-батькові у документах працівниками підприємств та установ не впливає на факт наявності у позивача необхідного трудового стажу для призначення пенсії та не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання щодо надання пенсії за віком.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень. Ухвалою залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову та вказує, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_4 , період навчання з 01.09.1983 р. по 20.07.1984 р. згідно диплому НОМЕР_3 та період роботи з 23.02.1982 р. по 29.08.1983 р. згідно архівного витягу від 29.01.2025 р. №Б134, оскільки ім'я власника трудової книжки, диплому та особи на ім'я якої видано архівний витяг, не відповідає імені позивача вказаному у паспорті громадянина України НОМЕР_5 , виданому 05.11.2011 Щорським РВ УМВС України у Чернігівській області. Також, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , період навчання з 01.09.1981 р. по 01.01.1982 р. згідно свідоцтва №340 та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки по батькові власника трудової книжки, свідоцтва та по батькові вказане у свідоцтві про народження дитини, не відповідають по батькові позивача вказаному у паспорті громадянина України НОМЕР_5 , виданому 05.11.2011 Щорським РВ УМВС України у Чернігівській області. З огляду на викладене, страховий стаж позивача склав 26 років 1 місяць 27 днів. Для зарахування періодів навчання та періодів роботи згідно трудових книжок необхідно надати уточнюючі довідки або внести зміни в трудові книжки із врахуванням вимог Інструкцій про порядок ведення трудових книжок, чинних на момент заповнення/ведення трудових книжок.
Третя особа вказує на відсутність підстав для задоволення позову та правомірність, прийнятого відповідачем рішення.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 19.05.2025 звернувся до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії.
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності.
За наслідками розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було прийнято рішення №253350004628 від 26.05.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Вказане рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. Страховий стаж особи для визначення права на призначення пенсії становить 27 років 5 місяців 0 днів, при цьому страховий стаж особи - 26 років 1 місяць 27 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_4 , період навчання з 01.09.1983 р. по 20.07.1984 р., згідно диплому НОМЕР_3 та період роботи з 23.02.1982 р. по 29.08.1983 р., згідно архівного витягу від 29.01.2025 р. №Б-134, оскільки ім'я заявниці не відповідає паспортними даним ( ОСОБА_3 ), періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 , період навчання з 01.09.1981 р. по 01.01.1982 р., згідно свідоцтва №340 та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки по-батькові заявниці не відповідає паспортними даним ( ОСОБА_4 ). Для зарахування періодів навчання та періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки або внести зміни в трудові книжки із врахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 від 19.07.1981 в період з 19.07.1981 по 22.08.1981 позивач працювала мотальницею 3 розряду в Чернігівському камвольно-суконному комбінаті. Проте відомості про зазначений період роботи не включений до розрахунку стажу у формі РС-право.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 25.03.1982 позивач у період з 23.03.1982 по 29.08.1983 працювала у філії Щорської меблевої фабрики.
Щодо періодів навчання з 01.09.1981 по 01.01.1982 та з 01.09.1983 по 20.07.1984, то вказані періоди підтверджуються свідоцтвом №340 та записами трудової книжки серії НОМЕР_4 від 25.03.1982 відповідно.
Період догляду за дитиною з 18.12.1984 по 01.01.1986 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 25.01.1985 та записами трудової книжки серії НОМЕР_4 від 25.03.1982.
Підставою для неврахування вказаних періодів стали розбіжності в архівному витязі 29.01.2025 №Б-134 та паспортних даних ( ОСОБА_3 ), та те, що в трудовій книжці НОМЕР_2 по-батькові заявниці не відповідає паспортними даним ( ОСОБА_4 ).
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що спірні записи трудової діяльності позивача здійснено з урахуванням усіх вимог щодо порядку оформлення запису, як наслідок наявні підстави для зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача.
Таким чином, суд вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області безпідставно не врахувало при обчисленні страхового стажу позивача період роботи з 19.07.1981 по 22.08.1981, періоди навчання з 01.09.1981 по 01.01.1982 та з 01.09.1983 по 20.07.1984, період роботи з 23.02.1982 по 29.08.1983 та період догляду за дитиною з 18.12.1984 по 01.01.1986.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд вважає, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не зарахувало період роботи з 19.07.1981 по 22.08.1981, періоди навчання з 01.09.1981 по 01.01.1982 та з 01.09.1983 по 20.07.1984, період роботи з 23.02.1982 по 29.08.1983 та період догляду за дитиною з 18.12.1984 по 01.01.1986 до страхового стажу.
Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Таким чином, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 19.05.2025 прийнято необґрунтоване рішення від 26.05.2025 №253350004628, відтак воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від16.09.2015 у справі №826/4418/14).
При цьому, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.
Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України від18.04.2017 у справі №739/322/16-а та Верховного Суду, викладену у постанові від21.05.2020 у справі №233/330/17, згідно якої рішення суду щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу є фактичним втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Так, з практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж законне має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях обчислення страхового стажу, призначення пенсії та обчислення.
Суд також зазначає, що чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
А отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 19.07.1981 по 22.08.1981, періоди навчання з 01.09.1981 по 01.01.1982 та з 01.09.1983 по 20.07.1984, період роботи з 23.02.1982 по 29.08.1983 та період догляду за дитиною з 18.12.1984 по 01.01.1986 та повторно розглянути заяву позивача від 19.05.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Зважаючи на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1,3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницікій області від 26.05.2025 № 253350004628 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.07.1981 по 22.08.1981, періоди навчання з 01.09.1981 по 01.01.1982 та з 01.09.1983 по 20.07.1984, період роботи з 23.02.1982 по 29.08.1983 та період догляду за дитиною з 18.12.1984 по 01.01.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403 ).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (, вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21390940).
Повне судове рішення складено 04.11.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА