03 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/8834/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
провизнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі також відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5 та 6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 за №663- АГ, а саме:
«4. 3a порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині: військовослужбовець зобов'язаний бути дисциплінованим, сумлінно i чесно виконувати військовий обов'язок; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту збройних Сил України в частині: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
за порушення вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині: кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов1язки, що визначають обсяг виконаних завдань, доручених за посадою;
абзацу 2 розділу II «Завдання та обов'язки» «Посадової інструкції інспектора прикордонної служби 2 категорії механіка - водія першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ), затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2023 року № 584-АГ «Про затвердження положення та посадових інструкцій персоналу управління та підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: знати й точно дотримуватися правил pyxy на дорогах і поза ними»;
у зв'язку з пошкодженням військового майна, а саме: транспортного засобу ТЗ спеціального призначення VOLKSVAGEN AMAROK, шасі № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , на інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка - водія першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ), солдата ОСОБА_1 (П-075420), накласти дисциплінарне стягнення «догана».
5. На підставі пункту 6 глави 14 розділу IІI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 на інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка - водія першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ), солдата ОСОБА_1 (Н-075420) позбавити премії в повному обсязі за квітень 2025 року.
6. У зв'язку із нанесенням державі матеріальних збитків в розмірі 440 975,16 грн., які стали внаслідок пошкодження легкового автомобіля призначення VOLKSVAGEN AMAROK, шасі № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка - водія першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ), солдата ОСОБА_1 (П-075420), притягнути до повної матеріальної відповідальності згідно Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу вирахувані із грошового забезпечення та додаткових виплат кошти стягнуті на відшкодування 440 975,16 грн., які стали внаслідок пошкодження легкового автомобіля призначення VOLKSVAGEN AMAROK, шасі № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем під час службового розслідування не встановлено заподіяння ним прямої дійсної шкоди, як того вимагають приписи Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», та не доведено, що його поведінка позивача була протиправною. Також відповідачем не доведено форму його вини, від визначення якої залежить вид матеріальної відповідальності. Відповідач не надав доказів того, що позивач є матеріально відповідальною особою.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк в/ч НОМЕР_1 відзив на позов не подала.
Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі доказами.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив таке.
Солдат ОСОБА_1 проходить службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (а.с. 16).
Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку службового розслідування (а.с. 27-44), з метою встановлення винних осіб та завданого збитку в особі в/ч НОМЕР_1 комісією відповідно до наказів від 18.01.2024 №171-АГ «Про призначення службового розслідування», від 17.02.2024 №407-АГ «Про продовження службового розслідування» проведено службове розслідування.
Під час службового розслідування встановлено, що 13.07.2023, о 09:00 год, рухаючись з дотриманням Правил дорожнього pyxy на ділянці дороги Kipoвoград - Олександрія, солдат ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом спеціалізованого призначення VOLKSWAGEN AМАROK, шасі НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 , не вибрав безпечну дистанцію, в результаті чого здійснив наїзд на вантажний автомобіль «лісовоз». Під час ДТП автомобіль отримав значні механічні пошкодження.
Сума завданого збитку за номенклатурою автомобільної служби за пошкодження військового майна, а саме: легкового автомобіля VOLKSWAGEN AМАROK, шасі НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 , складає 440975,16 грн.
Враховуючи наведене, за порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині: військовослужбовець зобов'язаний бути дисциплінованим, сумлінно i чесно виконувати військовий обов'язок; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, статті 4 Дисциплінарного статуту збройних Сил України в частині: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині: кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконаних завдань, доручених за посадою, абзацу 2 розділу II «Завдання та обов'язки» «Посадової інструкції інспектора прикордонної служби 2 категорії механіка - водія першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ), затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2023 року № 584-АГ «Про затвердження положення та посадових інструкцій персоналу управління та підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: знати й точно дотримуватися правил pyxy на дорогах і поза ними, у зв'язку з пошкодженням військового майна, а саме: транспортного засобу ТЗ спеціального призначення VOLKSVAGEN AMAROK, шасі № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_1 (П-075420) запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності правами загону та на підставі пункту 6 глави 14 розділу IIІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 - позбавити премії повністю.
Також у зв'язку із нанесенням державі матеріальних збитків в розмірі 440 975,16 грн, які стали внаслідок пошкодження легкового автомобіля призначення VOLKSVAGEN AMAROK, шасі № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , позивача запропоновано притягнути до повної матеріальної відповідальності згідно Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Вказані висновки реалізовані наказом начальника в/ч НОМЕР_1 від 21.03.2025 №663-АГ, пунктом 4 якого на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана»; пунктом 5 - позбавлено премії в повному обсязі за квітень 2025 року; пунктом 6 - притягнуто до повної матеріальної відповідальності відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (а.с. 45-49).
Відповідно до інформації, викладеної у листі в/ч НОМЕР_1 від 13.06.2025 №06.2.2/8058-25-Вих, на підставі вищевказаного наказу з ОСОБА_1 здійснено відрахування для погашення матеріального збитку: 14.04.2025 в сумі 1366,69 грн, 23.04.2025 в сумі 20534,46 грн, 14.04.2025 в сумі 4676,48 грн, 28.05.2025 в сумі 20256,22 грн (а.с. 24).
Вважаючи пункти 4-6 наказу начальника в/ч НОМЕР_1 від 21.03.2025 №663-АГ протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Механізм проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2021 №815, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.01.2022 за №39/37375 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку установлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам (далі - шкода), проводиться з дотриманням Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та цього Порядку.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який учинив правопорушення; порушення вимог законодавства, організаційно-розпорядчих актів Адміністрації Держприкордонслужби, посадових інструкцій, які було допущено військовослужбовцем; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків; наявність шкоди та її розмір.
Службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІ Порядку).
Згідно із пунктом 1 Розділу VІ Порядку за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування.
Відповідно до пункту 2 Розділу VІ Порядку у висновку службового розслідування, серед іншого, зазначаються: характеристика особи, яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; завдана шкода та її розмір; наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що її пом'якшують чи обтяжують, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого.
За результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) органу Держприкордонслужби затверджує висновок службового розслідування та приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо кожної особи правопорушника у висновку за результатами службового розслідування, а в разі накладення дисциплінарного стягнення старшим начальником (командиром) - у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі доведення вини військовослужбовця в завданні шкоди державі начальник (командир) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, а якщо шкода завдана кількома військовослужбовцями,- суми, що підлягає стягненню окремо з кожного військовослужбовця, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди (пункти 1-3 Порядку).
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.09.1999 №1075-XIV «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права) тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною першою статті 1 Закону №160-ІХ визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Статтею 3 Закону №160-ІХ установлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Положеннями статті 6 Закону №160-ІХ визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, а саме в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (стаття 7 Закону №160-ІХ).
Перевіряючи наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності, суд враховує таке.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
При цьому, аналізуючи положення Закону №160-IX, суд зауважує, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
Відповідно до матеріалів справи висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування, під час якого встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.07.2023 о 09:00 год на ділянці дороги Кіровоград-Олександрія, зазнав ушкоджень легковий автомобіль спеціалізованого призначення VOLKSWAGEN AМАROK, шасі НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 . Сума завданого збитку за номенклатурою автомобільної служби за пошкодження військового майна склала 440975,16 грн, які належить стягнути з ОСОБА_1 .
Разом з тим, із пояснень, наданих учасниками дорожньо-транспортної пригоди та зафіксованих у висновку службового розслідування, встановлено, що солдат ОСОБА_1 рухався дорогою з дотриманням Правил дорожнього руху. Під час службового розслідування також встановлено супутню причину ДТП - вантажний автомобіль DAF TE95XF, номерний знак НОМЕР_5 , шасі НОМЕР_6 з напівпричепом SHMITZ SPR 24, номерний знак НОМЕР_7 , здійснив несподіваний маневр праворуч та різко загальмував перед службовим автомобілем VOLKSWAGEN AMAROK, номерний знак НОМЕР_3 , чим спричинив аварійну ситуацію та в подальшому ДТП. ОСОБА_1 не мав можливості уникнути зіткнення із вказаним автомобілем, оскільки по лівій зустрічній полосі дороги рухався цивільний автотранспорт, а по праві стороні на обочині - стояли автомобілі та працівниками поліції оформлювалось ДТП, яке сталось раніше.
По факту дорожньо-транспортної пригоди за участю військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації н.п. Meнa) не встановлено в ході досудового розслідування під час розгляду справи судом причин, завдання шкоди, її розміру, винних осіб в скоєнні ДТП, та осіб, винних в нанесенні збитків державі в особі в/ч НОМЕР_1 .
З огляду на вищенаведене, суд зауважує, що службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушення, внаслідок якого державі було завдано збитки. Також відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина саме позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.
При цьому, службовим розслідуванням не було встановлено прямого причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок в/ч НОМЕР_1 про заподіяння саме позивачем державі шкоди, у зв'язку із чим він має нести повну матеріальну відповідальність, є необґрунтованим, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому пункт 6 спірного наказу від 21.03.2025 №663-АГ необхідно визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до статті 13 Закону №160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України.
При цьому, частиною третьою статті 14 Закону №160-ІХ установлено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання наказу в/ч НОМЕР_1 від 21.03.2025 №663-АГ із грошового забезпечення позивача у квітні-травні 2025 року утримано кошти.
У свою чергу, з огляду на безпідставність притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та, як наслідок, скасування судом пункту 6 наказу від 21.03.2025 №663-АГ, таке стягнення є безпідставним.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А N 98).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України» питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Під час розгляду справи судом встановлено необґрунтоване втручання відповідача у право позивача на мирне володіння майном (грошовим забезпеченням), у зв'язку із безпідставним утриманням ним коштів, що є порушенням статті 1 Першого протоколу та суперечить принципу «належного урядування», закріпленого в численних рішеннях Європейського суду з прав людини (серед інших «Рисовський проти України» (заява №29979/04, набуло статусу остаточного 20.01.2012).
За таких обставин, для відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 у спірних правовідносинах необхідно зобов'язати відповідача повернути позивачу кошти, утримані внаслідок притягнення його наказом начальника в/ч НОМЕР_1 від 21.03.2025 №663-АГ до повної матеріальної відповідальності.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство.
Згідно із частиною першою статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
За приписами частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Статтею 86 Дисциплінарного статуту встановлено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що військова дисципліна ґрунтується, зокрема на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, проте суд наголошує, що будь-яке порушення військової та/або виконавчої дисципліни повинно бути доведеним, обґрунтованим, повинно бути враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Відповідно до змісту спірного наказу пунктом 4 позивачу оголошено догану за порушення вимог статей 11, 16 Статуту та абзаців 2, 3 Розділу ІІ Посадової інструкції інспектора прикордонної служби 2 категорії механіка - водія першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ), затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2023 року № 584-АГ «Про затвердження положення та посадових інструкцій персоналу управління та підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено, що внаслідок неналежного виконання саме позивачем посадових обов'язків службовий автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK, номерний знак НОМЕР_3 , зазнав механічних ушкоджень під час ДТП, яка сталась 13.07.2023.
Суд наголошує, що заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
Посилання у наказі від 21.03.2025 №663-АГ на порушення позивачем вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту є загальними та неконкретизованими, адже з їх викладу неможливо встановити, які саме службові обов'язки не виконав позивач.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» та притягнення його до повної матеріальної відповідальності наказом начальника в/ч НОМЕР_1 є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до положень глави 14 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів з числа осіб, які не проходили до зарахування на навчання військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
Начальник (командир) органу Держприкордонслужби позбавляє військовослужбовців премії повністю, зокрема, за упущення, які призвели до поломок військової техніки й озброєння, пошкодження військового майна, інших матеріальних збитків.
Разом з тим, оскільки під час розгляду справи не підтверджено порушення позивачем вимог Статуту, Дисциплінарного статуту, внаслідок чого військовому майну завдано шкоди, позбавлення ОСОБА_1 пунктом 5 спірного наказу премії за квітень 2025 року в повному обсязі є безпідставним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені шляхом визнання протиправними та скасування пунктів 4-6 наказу в/ч НОМЕР_1 від 21.03.2025 №663-АГ та зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно утримані з грошового забезпечення кошти.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункту 41) щодо якості судових рішень.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5, 6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 21.03.2025 №663- АГ.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_1 кошти, утримані внаслідок притягнення його наказом від 21.03.2025 №663-АГ до повної матеріальної відповідальності.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .
Дата складення повного рішення суду - 03.11.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб