03 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/8185/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомХарківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба
доОСОБА_1
простягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (далі -Університет, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням його у вищому навчальному закладі, у сумі 129 270,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з достроковим розірванням контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на його утримання, а в Університету - право звернення до суду для захисту майнових інтересів.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, оскільки рапорт про відрахування з навчання у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, на підставі якого видано наказ від 18.06.2025 №171, ОСОБА_1 подано під тиском. Початково відповідач подавала рапорт про відрахування за сімейними обставинами (необхідність здійснення постійного догляду за родичем, який відповідно до висновку ВЛК за станом здоров'я потребує такого догляду безстроково). За таких обставин, позивач не вірно зазначив у наказі підстави виключення відповідача зі списку курсантів, а сам наказ не відображає реальних причин звільнення.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив таке.
Відповідно до розділу ІІ "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, із ОСОБА_1 31.07.2024 укладений Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України (а.с. 9-11).
ОСОБА_1 проходила навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил (далі також Університет) у період 31.07.2024 - 19.06.2025 на посаді курсанта (а.с. 12).
19.06.2025 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем, було достроково розірвано, а відповідача виключено із списків особового складу Університету наказом начальника (по стройовій частині) 18.06.2025 №171 на підставі поданого рапорту, через небажання продовжувати навчання (а.с. 12, 22-23).
Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету, і відповідачем, ОСОБА_1 попередньо та добровільно взяла на себе зобов'язання "відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу".
Університетом відповідно до вимог Порядку відшкодування витрат та Порядку розрахунку витрат розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі з дня її зарахування до Університету по день виключення зі списків особового складу. Сума заборгованості склала 129270,00 грн.
Відповідач ознайомилась з розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в Університеті, про що свідчить її власноручний підпис під Загальним розрахунком за №1900 від 19.06.2025, проте підпис щодо зобов'язання добровільно відшкодувати витрати на утримання на зазначеному розрахунку не поставила (а.с. 13).
Інформація про ознайомлення відповідача з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №167) «Про Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти» відображена в рапорті про відрахування від 06.06.2025.
Таким чином, відповідач обізнана про розмір фактичних витрат, а також щодо обов'язку їх відшкодування внаслідок дострокового розірвання контракту.
У добровільному порядку відповідач вказані кошти не відшкодувала, у зв'язку з чим позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Юридичний спір в даній справі виник з приводу несплати відповідачем у добровільному порядку витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти) є видом військової служби.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до пп."ж" п.2 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 2 Розділу І Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти).
Згідно із п. 23 Положення № 1153/2008 контракт про навчання набирає чинності з дня призначення особи на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Контракт про навчання припиняється (розривається), а курсант відраховується з вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти:
- за рішенням керівника вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти за наявності підстав, передбачених підпунктами "б", "г", "д", "е", "є", "з" та "і" пункту 1, підпунктами "б", "г", "д", "е", "є", "ж" та "з" пункту 2, підпунктами "б" та "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- з ініціативи курсанта за наявності підстав, передбачених підпунктами "б", "ґ", "ж" пункту 1, підпунктами "б" та "ґ" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п.36 Положення № 1153/2008).
Пунктом 227 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі припинення (розірвання) контракту про навчання у випадках, передбачених пунктом 36 цього Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби, за винятком тих курсантів чоловічої статі, які не вислужили встановленого строку строкової військової служби або були прийняті на навчання під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за контрактом (крім випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати) врегульований Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964 (далі - Порядок № 964, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом п. 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.
Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.
Витрати відшкодовуються в повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк базової військової служби до вступу в заклад фахової передвищої військової освіти, вищий військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, а також курсантами жіночої статі - за весь період навчання (п. 4 Порядку № 964).
Відповідно до п. 5 Порядку №964 витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу: курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання.
На виконання п.3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок № 863/14130), яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).
Пунктом 2.1 Порядку № 863/14130 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно пп.2.1.1 Порядку № 863/14130 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.
Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пп.2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 Порядку № 863/14130 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
Згідно п.2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Відповідно до матеріалів справи, за спірний період навчання сума витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем становить 129270,00 грн, з її розміром, складовими та строком сплати відповідача ознайомлено у встановленому законом порядку та її суму відповідач не ставить під сумнів.
Отже, позивач надав усі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Університеті.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (п. 6 Порядку №964).
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчила навчання в Університеті, відрахована з нього, згідно з вимогами ч. 10 ст. 25 Закону 2232-XII, вона зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в Університеті.
Разом з тим, станом на момент подання позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в сумі 129270,00 грн суду не надано.
Щодо доводів відповідача, що рапорт про відрахування з Університету через небажання продовжувати навчання написаний нею під тиском, а зміст наказу від 18.06.2025 №171 (по стройовій частині) не відображає реальних причин звільнення (через сімейні обставини), суд зазначає таке.
Наданими відповідачем доказами підтверджується, що ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду подано позов про, у тому числі скасування вищевказаного наказу від 18.06.2025 №171 (а.с. 55-60).
20.08.2025 здійснено визначення складу суду для вирішення спору та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - №520/22339/25, про що надано відповідний Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с. 54).
Відповідно до інформації, відображеної в Єдиному реєстрі судових рішень, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позовну заяву у справі №520/22339/25 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130172903).
Таким чином, станом на день вирішення спору по суті наказ від 18.06.2025 №171, яким відповідача відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання, є чинним, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Університету - відсутні.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов має бути задоволений повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба заборгованість у розмірі 129 270 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят) грн 00 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Харківський університет Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба, вул. Сумська, 77/79, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61023, код ЄДРПОУ 24980799.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата складення повного рішення суду - 03.11.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб