03 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/621/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому в повному розмірі додаткової винагороди в розмірі: 100 000,00 грн на місяць, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого до 30 вересня 2022 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі: 100 000,00 грн на місяць, за період з 24 лютого до 23 червня 2022 року та з 06 до 31 липня 2022 року, та з 01 до 30 вересня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум цієї винагороди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що протягом спірного періоду він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у зв'язку з чим набув право на виплату додаткової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Однак, всупереч вимог чинного законодавства України, відповідач додаткову винагороду йому не нарахував і не виплатив.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30.05.2025 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2024 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що в/ч НОМЕР_1 у повному обсязі нарахувала та виплатила ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793), додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць, у порядку та на умовах, визначених Окремими дорученнями Міністра оборони України вих. №248/1298 від 25.03.2022, вих. №912/а/29 від 23.06.2022, за період, визначений в довідках Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив таке.
Позивач проходить військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 .
Станом на час введення воєнного стану в Україні позивач перебував у відрядженні в складі сил та засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а 11 червня 2022 року, у зв'язку з реформуванням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 8-13 т.1).
Відповідно до матеріалів справи (а.с. 13-59 т.1) у період з 24 лютого до 23 червня 2022 року та з 01 червня до 30 вересня 2022 року позивач перебував:
з 24 до 25 лютого 2022 року в ОКП Севердонецьк. Місце виконання бойових завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 28 лютого 2022 року №465/оту. Здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку, на місяць (з урахуванням щомісячних в розрахунку на місяць 30000,00 грн) за вказаний період у розмірі 5357,14 + 5000 = 10357,14 грн, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 року №597 та не заперечується позивачем. Виплата 5000,00 грн здійснена у вересні 2022 року;
з 26 до 28 лютого 2022 року в ЗКП Константинівка. Місце виконання завдань зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 28 лютого 2022 року №465/отуп;
з 1 до 31 березня 2022 року в ЗКП Константинівка. Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 31 березня 2022 року № 504/отуп;
з 1 до 26 квітня 2022 року в ЗКП Константинівка. Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 30 квітня 2022 року № 530/отуп;
з 27 до 30 квітня 2022 року в ПКП Добропілля. Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 30 квітня 2022 року № 530/отуп;
з 1 до 13 травня 2022 року в ПКП Добропілля. Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 18 липня 2022 року № 208;
з 14 до 31 травня 2022 року в ЗКП Булахівка. Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 18.07.2022 № 208.
з 1 до 23 червня 2022 року в ЗКП Булахівка. Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21 липня 2022 року № 210;
з 06 до 14 липня 2022 року в ПКП Добропілля. Місце виконання завдань, зазначено в рапорті заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 26 серпня 2022 року № 253;
з 15 до 31 липня 2022 року в ОКП Бахмут (відповідно до довідки оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11 листопада 2022 року № 1512/ОТУ виконував бойове (спеціальне) завдання в складі підрозділу першого ешелону оборони в місті Бахмут Донецької області). Здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячних 30000,00 грн) за вказаний період у розмірі 30000 + 38387,10 = 68387,10 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 № 597 та не заперечується позивачем. Виплата 38387,10 грн здійснена у вересні 2022 року;
з 1 до 31 серпня 2022 року в ОКП Бахмут (відповідно до довідки оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11 листопада 2022 року № 1511/OТУ виконував бойове (спеціальне) завдання в складі підрозділу першого ешелону оборони в м. Бахмут Донецької області). Здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячних 30000 гривень) за вказаний період у розмірі 30000 + 70000 = 100000 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 № 597 та не заперечується позивачем. Виплата 70000 грн здійснена у жовтні 2022 року;
з 1 до 15 вересня 2022 року в ОКП Бахмут (відповідно до довідки оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11 листопада 2022 року № 1510/ОТУ виконував бойове (спеціальне) завдання в складі підрозділу першого ешелону оборони в м. Бахмут Донецької області). Здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячних 30000 гривень) за вказаний період у розмірі 30000 + 35000 = 65000 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 № 597 та не заперечується позивачем. Виплата 35000 грн здійснена у жовтні 2022 року;
з 16 до 30 вересня 2022 року в АДРЕСА_1 . Місце виконання завдань, зазначено в рапорті командира зведеної роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 10 жовтня 2022 року № 350.
30 вересня 2022 року позивач вибув зі складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи, що відповідачем не у повному обсязі проведена виплата додаткової винагороди у період з 24 лютого до 30 вересня 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і тримає до цього часу.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згодом цей пункт Постанови №168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року №400, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року №793.
Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від липня 2022 року №793 (яка набирала чинності з 19 липня 2022 року та застосовувалась з 24 лютого 2022 року) у пункті 1 Постанови №168: « 1) в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінити словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення." ;
3) Абзац шостий пункту 2 після слів "під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану" замінити словами "у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів";
4) Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року №98 (застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 25 березня 2022 року №248/1298, Окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 (доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами).
За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 (діяло до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Відповідно до пункту 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року №248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі: 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 14 (застосовувалось з 01 червня 2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24 лютого 2022 року) під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; .
У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 14 установлено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
У наданому суду відзиві відповідач пояснив, що позивачу не виплачували протягом спірного періоду додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн тому що він згідно з «оновленими» (виправленими) довідками ОТУ «Соледар» (усі від 11 листопада 2022 року, надіслані командуванню військової частині НОМЕР_1 супровідним листом від 11 листопада 2022 року №398/ОТУ) - не виконував бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони під час перебування у складі органу військового управління, штабу Сил оборони держави (абзац третій пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29)) (а.с. 88-117 т.1).
Разом з тим, проаналізувавши вищенаведені норми права, суд звертає увагу, що визначена у пункті 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях» полягає не тільки у виконанні завдань у першому ешелоні «під час перебування у складі органу військового управління», але також і у виконанні бойових завдань у складі військових частин, угруповань військ Сил оборони держави (абзац четвертий пункту 1). Тобто, для отримання права на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн ключовим є виконання військовослужбовцем завдань на тій території, де він перебував протягом спірного періоду (у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відтак - ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
З огляду на викладене, суд зауважує, що наданими позивачем доказами, зокрема, рапортами та довідками підтверджується безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи в першому ешелоні оборони у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОТГ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об'єднаних Сил у східній частині Донецького операційного регіону.
Необхідність видачі виправлених довідок, направлених командиру в/ч НОМЕР_1 супровідним листом від 11.11.2022 №398/ОТУ, щодо участі позивача у бойових діях протягом спірного періоду, відповідач обґрунтовував наявністю технічних помилок, допущених при складанні довідок №979/ОТУП від 01.06.2022, №215/ОТУ від 01.07.2022, №387/ОТУ від 05.07.2022, №784 від 05.07.2022, №581/ОТУ від 01.08.2022, №869/ОТУ від 01.09.2022, №1131/ОТУ від 01.10.2022, №1118/ОТУ від 01.10.2022.
Разом з тим, суд звертає увагу, що технічна помилка в документі - це описка, друкарська, граматична чи арифметична помилка, яка не змінює суті документа, але може викликати непорозуміння або вплинути на його виконання. Це можуть бути помилки у реквізитах сторін, неправильні дати, помилки в цифрах або форматуванні.
У свою чергу, зі змісту оновлених довідок встановлено, що суть внесених змін полягала не у виправленні певних технічних помилок, допущених при видачі попередніх довідок, а у виключенні, зокрема, позивача із переліку військовослужбовців, які приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії).
Під час розгляду справи відповідач не надав належних та допустимих доказів, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, помилкового зазначення у довідках №979/ОТУП від 01.06.2022, №215/ОТУ від 01.07.2022, №387/ОТУ від 05.07.2022, №784 від 05.07.2022, №581/ОТУ від 01.08.2022, №869/ОТУ від 01.09.2022, №1131/ОТУ від 01.10.2022, №1118/ОТУ від 01.10.2022 інформації про позивача як такого, що виконував бойові завдання у складі військових частин, угруповань військ Сил оборони держави. Також відповідач не надав пояснення щодо того, які саме виконувані позивачем завдання та у зв'язку з чим не можуть бути віднесені до бойових.
Суд звертає увагу, що уповноваженими особами складено та подано рапорти (а.с. 13-16, 23-24, 30-31, 36-37, 49-52, 53-54, 56-57 т.1), у яких повідомлено про безпосередню участь, у тому числі ОСОБА_1 у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів).
Варто зауважити, що відповідальність перед державою за бойову та мобілізаційну готовність військової частини несе командир (начальник) цієї частини (пункт 58 розділу 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХIV). Разом з тим, пункт 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 передбачає, що райони ведення бойових дій визначає відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувач Збройних Сил України; склад угруповань військ (Сил оборони держави) визначає Головнокомандувач Збройних Сил України або начальник Генерального штабу Збройних Сил України. Подібні норми містяться в пункті 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року №248/1298 (діяло до 1 червня 2022 року).
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 №84, від 30.03.2022 №101, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 01.07.2022 №184, від 01.08.2022 №212, від 01.09.2022 №237 протягом спірного періоду вся територія Донецької області була визначена як район ведення воєнних (бойових) дій.
Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
З огляду на викладене, суд зазначає, що наявність окремих недоліків документів, складених уповноваженими особами, про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати додаткової грошової виангороди в розмірі до 100000,00 грн за періоди з 24.02.2022 по 23.06.2022, з 06.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022 та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 виплатити відповідні кошти необхідно задовольнити.
На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті в повному розмірі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі до 100000,00 грн на місяць, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за періоди з 24.02.2022 по 23.06.2022, з 06.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн на місяць, за періоди з 24.02.2022 по 23.06.2022, з 06.07.2022 по 31.07.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з урахуванням раніше виплачених сум цієї винагороди.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Дата складення повного рішення суду - 03.11.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб