03 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/5195/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та на всіх видах забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 17.04.2024 №110 про призупинення військової служби майора Збройних Сил України ОСОБА_1 з 18.03.2024;
- поновити його на займаній посаді або рівнозначній посаді військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 18.03.2024;
- поновити його у військовій частині НОМЕР_1 з 18.03.2024 на усіх видах забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому належне грошове забезпечення з 18.03.2024 і по теперішній час.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що спірний наказ винесено неправомірно, без врахування всіх обставин проходження ним військової служби та з порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 23.06.2025 у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
Ухвалою суду від 13.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 30.10.2025 вирішено продовжити розгляд справи.
Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, оскільки наказ №110 від 17.04.2024 винесений у повній відповідності та на виконання вимог Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок». Крім того, усі накази та службове розслідування, які передували та в продовження яких винесений оспорюваний наказ, є діючими.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій свою правову позицію підтримав, позов просив задовольнити у повному обсязі, наполягаючи на його обґрунтованості.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу управління в/ч НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується.
Відповідно до абзацу 16 пункту 15 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, та абзацу 9 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 08.09.2023 №232 позивача знято з усіх видів забезпечення (в тому числі призупинено виплату грошового забезпечення) з 07.09.2023, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини НОМЕР_1 (а.с. 52).
Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.09.2023 №647 ОСОБА_1 звільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України на підставі підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 12.09.2018 №1153/2008. На час перебування у розпорядженні наказано залишити позивача у списках та на всіх видах забезпечення в/ч НОМЕР_1 (а.с. 56).
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.04.2024 №305 ОСОБА_1 призупинено військову службу з 18.03.2024 (а.с. 105).
На підставі вищевказаного наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командиром в/ч НОМЕР_1 17.04.2024 винесено наказ №110, яким ОСОБА_1 з 18.03.2024 призупинено військову службу. Копію наказу позивач отримав супровідним листом від 11.04.2025 №3633/94 (а.с. 22, 23).
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 24 Закону №2232-XII визначено перелік підстав для початку проходження військової служби.
Одночасно частиною другою статті 24 Закону №2232-XII установлено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України
Пунктом 144-1 Положення №1153/2008 передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
За приписами пункту 144-3 Положення №1153/2008 звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:
видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;
організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;
надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
З аналізу наведених норм права встановлено, що у випадку самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби його військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", про що виноситься відповідний наказ. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі отриманого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.03.2024 №62024170020001525 (а.с. 109) Командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 17.04.2024 прийнято наказ №305, яким ОСОБА_1 з 18.03.2024 призупинено військову службу (а.с. 105).
Вказаний наказ був підставою для прийняття командиром в/ч НОМЕР_1 спірного наказу від 17.04.2024 №110 (по особовому складу) про призупинення позивачу військової служби з 18.03.2024 як такому, що перебуває у розпорядженні Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 23).
У свою чергу, суд звертає увагу, що наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.04.2024 №305 ОСОБА_1 не оскаржується, його правомірність під сумнів не ставилась.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та на всіх видах забезпечення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Дата складення повного рішення суду - 03.11.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб