Справа № 2-159/2010
Провадження № 6/357/205/25
03 листопада 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 подання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,заінтересовані особи: (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», (боржник) ОСОБА_1 ,про видачу дубліката виконавчого листа,
15.10.2025 Головний державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до суду з даним поданням, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, що зареєстроване судом 21.10.2025, мотивуючи тим, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №25486415, відкрите 31.03.2011 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-159/210, виданого 16.12.2010 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1179221,81 грн. Згідно ухвали про заміну сторони у виконавчому провадженні № 2-159/2010 від 27.01.2025, заяву ТОВ «ДЕБТ ФОРС» задоволено та замінено стягувача - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого на підставі рішення Білоцерківського міського суду Київської області від 30.03.2010 у справі №2-159/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості із солідарних боржників, зустрічним позовом про визнання генеральної кредитної угоди та додаткових договорів до неї недійсними, на його правонаступника - ТОВ «ДЕБТ ФОРС». 01.12.2014 головним державним виконавцем Гаєвою Мариною Іванівною винесено постанову про передачу виконавчого документа на виконання до підприємства, установи, організації. Згідно діючого на той час Закону України «Про виконавче провадження» оригінал виконавчого документу направлявся для виконання на підприємство для стягнення. При пересиланні виконавчого документу , виконавчий документ було втрачено. Враховуючи дані з реєстру АСВП та проміжок часу, що пройшов з моменту надсилання виконавчого документу на сьогоднішній день є підстави вважати, що виконавчий документ втрачено під час пересилки. Оскільки виконавче провадження №25486415 з примусового виконання виконавчого листа № 2-159/210, виданого 16.12.2010 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, перебуває на виконанні, строки встановлені для пред'явлення виконавчого документа не порушені. Тому, просив видати дублікат виконавчого листа № 2-159/2010, на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1179221,81 грн.
23.10.2025 архівом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надано довідку про те, що цивільна справа №2-159/2010 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, знищена як така, що втратила практичне значення.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
03.11.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання головного державного виконавця про відкладення розгляду заяви, оскільки наявні у справі матеріали дають підстави ухвалити рішення у справі, а відповідно до вимог ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа.
Суд, при вирішенні подання, виходить з наступного.
30.03.2010 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №2-159/2010 за позовом ВАТ«РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» в особі Київської регіональної дирекції ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості із солідарних боржників та зустрічним позовом про визнання генеральної кредитної угоди та додаткових договорів до неї недійсними, первісний позов задоволено частково та розірвано генеральну кредитну угоду № 08/08 від 17.06.2004 і стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» заборгованість за кредитним договором № 013/08/972 від 21.02.2006 у сумі 156 811,47 грн; заборгованість за кредитним договором № 014/26/365 від 10.09.2007 у розмірі 1020460,34 грн, разом - 1177271,81 грн, судовий збір - 1700,00 грн; витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи - 250,00 грн, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання угод недійсними відмовлено.
16.09.2010 ухвалою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2010 - залишено без змін.
Отже, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2010 набрало законної сили.
31.03.2021 державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №25486415, з примусового виконання виконавчого листа №2-159/210, виданого 16.12.2010 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1179221,81 грн, яке триває і на даний час, що підтверджується відомостями з АСВП.
17.02.2020 ухвалою Білоцерківського міського суду Київської області було замінено стягувача Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».
27.01.2025 ухвалою Білоцерківського міського суду Київської області було замінено стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 9 ч.2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У ч.1 ст. 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України
У виконавчому документі зазначаються, серед іншого, строк пред'явлення рішення до виконання. (п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до вимог п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.
Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).
Разом з тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 16.08.2018 у справі № 6/275-08, від 15.08.2018 у справі № 6/256, від 26.04.2018 у справі № 922/6111/15 та від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г.
У даному випадку, на момент набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, строк пред'явлення виконавчих документів до виконання був встановлений ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону №606-XIV від 1999 року).
Відповідно до вимог ч.1 зазначеної статті, виконавчі листи та інші судові документи протягом трьох років.
Як вбачається з матеріалів подання, виконавчий лист №2-159/2010, виданий 16.12.2010 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області був пред'явлений до примусового виконання в межах строків пред'явлення та на момент звернення державного виконавця з поданням виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, отже, заявником не пропущений встановлений законодавством строк для подання виконавчого документу до примусового виконання.
Також, з матеріалів подання вбачається, що виконавчий лист №2-159/2010, виданий 16.12.2010 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1179221,81 грн (ВП №25486415) перебуває на примусовому виконанні з 31.03.2011 та 01.12.2014 головним державним виконавцем Гаєвою Мариною Іванівною було винесено постанову про передачу виконавчого документа на виконання до підприємства, установи, організації, а саме було передано оригінал виконавчого документу, однак вказаний виконавчий лист було втрачено при пересиланні.
П. 1 ст. 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України», по. 15729/07, від 05.07.2012).
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що ... право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» заява № 23465/03 від 06.10.2011 року, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішенні винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справі «Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішення залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
У рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складом частина судового розгляду (пункт 43).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про видачу дубліката виконавчого листа, підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 431, 353, п. 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд
Подання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область, 09100), заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (ЄДРПОУ: 43577608, місцезнаходження: вулиця Княжий Затон, будинок 9, приміщення 369, офіс 1, місто Київ, 02095), ( ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про видачу дубліката виконавчого листа, задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа у справі №2-159/2010, на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2010, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1179221,81 грн, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 03.11.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко