Справа № 357/12375/24
1-кп/357/238/25
29.10.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження:
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області клопотання прокурора Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024111250000015 від 11.06.2024, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111250000015 від 11.06.2024, щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
У судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що не змінилися та не зменшилися ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та судом при продовженні запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Потерпіла та її представник підтримали думку прокурора.
Захисник та підозрюваний заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та посилались на необґрунтованість заявлених ризиків та недоведеність тієї обставини, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2025 встановлено наявність ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.11.2025 включно без визначення розміру застави.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність даних, які свідчать, що ризики, передбачені пп.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання та продовження запобіжного заходу, не зменшилися.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
Необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів зумовлена наявністю ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років. Зазначена обставина свідчить про усвідомлення ОСОБА_4 можливості призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а тому з метою уникнення вказаних несприятливих для себе наслідків обвинувачений може змінювати місце проживання та уникати суду. Окрім цього, ОСОБА_4 непрацевлаштований, не має постійного джерела доходу, а також після скоєння злочину не повідомив правоохоронні органи та намагався уникнути кримінальної відповідальності.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд погоджується з доводами прокурора, що ОСОБА_4 може скоїти інші кримінальні правопорушення, оскільки йому інкриміновано скоєння тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років, а також враховуючи відсутність будь-яких моральних принципів, про що свідчить характер та спосіб вчинення даного злочину, тому наявний ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення. Указані обставини свідчать про реальну наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, закономірність поведінки ОСОБА_4 , схильність до вчинення злочинів із застосуванням насильства.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суд не погоджується із доводками прокурора, оскільки посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику, є необґрунтованим, так як на даній стадії судового розгляду всі свідки сторони обвинувачення вже допитані судом. Відтак, можливість будь-якого незаконного впливу на них обвинуваченим ОСОБА_4 є фактично усуненою.
Крім того, судом встановлено, що один із свідків - ОСОБА_8 - обліковується як зниклий безвісти під час виконання бойового завдання в лавах Збройних Сил України, а відомості щодо його смерті відсутні. За таких обставин реальна ймовірність впливу обвинуваченого на зазначеного свідка також виключається.
Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час не підтверджується жодними об'єктивними даними і не може вважатися актуальним.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінює в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством. Так, судом враховано, що:
1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений непрацевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.
2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність, раніше не судимий.
3) за станом здоров'я: відсутні документально підтвердженні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють застосування до нього попереднього ув'язнення, відсутні скарги про неналежні умови його перебування або лікування, у разі виникнення в цьому потреби, в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Вказані обставини, на переконання суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для вживання обвинуваченим спроб перешкоджання відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання та для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. У зв'язку з чим, жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 у кримінальному провадженні.
У зв'язку із доведенням підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження в порядку ст.194 КПК України, суд вважає доцільним продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Враховуючи обсяг пред'явленого обвинувачення, встановлений порядок дослідження доказів, стадію судового розгляду, суд вважає необхідним визначити строк дії запобіжного заходу в межах 60 днів з дня постановлення ухвали.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави не визначається, оскільки інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, вчинено із застосуванням насильства.
З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178, 182, 183, 197, 199, 331, 372, ч.2 ст.376 КПК України, суд -
Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024111250000015 від 11.06.2024, щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, на 10 годину 00 хвилин 06 листопада 2025 року.
Клопотання прокурора Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27.12.2025 включно.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 03.11.2025 о 10:00.
Суддя: ОСОБА_1