Справа № 289/1914/25
Номер провадження 1-кп/289/227/25
04.11.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065670000085 від 01.09.2025 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Литвиновичі Кролевецького району Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, неодруженого, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, -
В один із днів вересня 2024 року, точна дата та час слідством не встановлена, ОСОБА_4 , перебував за місцем свого проживання по про АДРЕСА_1 і у нього виник злочинний умисел на підроблення посвідчення водія за попередньою змовою групою осіб, з метою подальшого його використання, реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання у невстановлений день та час червня 2024 року, перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_4 через мережу інтернет, знайшов контакти невстановленої у ході слідства особи, з якою домовився про підроблення посвідчення водія таким чином вступив з нею у злочинну змову, направлену на підроблення посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В».
У подальшому, того ж дня, перебуваючи за місцем проживання, через месенджер «Telegram», ОСОБА_4 передав свої особисті дані, невстановленій особі, з метою виготовлення підробленого посвідчення водія на своє ім'я.
Після цього, у невстановлений день, час та місці, невстановлена слідством особа, струменевим та термотрансферним способом друку виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 06 липня 2024 року на ім'я ОСОБА_4 , яке останній отримав у невстановлений час липня 2025 року у відділенні №3 ТОВ «Нова Пошта», яке розташоване по вул. Митрополита Шептицького, 23 в м. Нововолинськ Володимирського району Волинської області.
В подальшому ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документу, з метою отримання безпідставного права керування транспортними засобами, зберігав та використовував завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 .
Своїми умисними діями, що виразилось в підробленні посвідчення з метою його особистого використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що відповідно до п. «а» п. 2.1.ч.2 «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, маючи умисел на подальше використання завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_1 , бланк якого не відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу на території України, оскільки виготовлений струменевим та термотрансферним способом друку, 01.09.2025 близько 16 години 15 хвилин на 86 кілометрі автомобільної дороги «Київ-Чоп» в с. Кочерів Радомишльської ТГ Житомирського району Житомирської області керував власним автомобілем марки «ВАЗ-210430-20», реєстраційний номер НОМЕР_2 , де був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, у порядку п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» за порушення Правил дорожнього руху України, які після зупинки вказаного транспортного засобу пред'явили законну вимогу ОСОБА_4 надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документу, усвідомлюючи протиправний характер вчинюваного діяння у вказаний день, час та місці, пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 на своє ім'я, та достовірно, знаючи про те, що воно є підробленим, надав його працівникам поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області з метою уникнення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху та відповідного адміністративного покарання, тим самим використав завідомо підроблений офіційний документ.
Згідно висновку судової технічної експертизи документів, бланк наданого посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке видане на ім'я ОСОБА_4 не відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документу, ОСОБА_4 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.
17.10.2025 між начальником Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та на той час підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, в якій відображені обставини вчинення ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень.
Виходячи зі змісту даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій винної особи за ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та узгоджено сторонами вид та міру покарання.
Відповідно до даної угоди ОСОБА_4 під час досудового розслідування добровільно, без примусу в повному обсязі визнав свою винуватість в умисному вчиненні кримінальних правопорушень, які виразилися у підробленні посвідчення з метою його особистого використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб та у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. За умов угоди сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, а за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 остаточного покарання у виді обмеження волі строком 2 роки, із застосуванням положень ст. 75 КК України зі звільненням ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, зазначена дата її укладення та вона скріплена підписами сторін.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просить затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 просить затвердити угоду, повністю та беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, щиро розкаявся та пояснив, що він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид та міру покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження такої угоди, надав згоду на його призначення та інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просить затвердити укладену 17.10.2025 за його участі угоду, умови якої повністю відповідають інтересам його підзахисного, просить застосувати мінімальний іспитовий строк.
Суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, вислухавши доводи сторін кримінального провадження, прийшов до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угода про визнання винуватості від 17.10.2025 є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та відповідає вимогам і правилам КПК та КК України. При цьому суд з'ясував, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких.
За вказаних обставин суд вважає доведеним провину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 - підроблення посвідчення з метою його особистого використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа, оскільки відповідно до теорії конвенційної істини сторона обвинувачення та сторона захисту дійшли згоди про те, що мало місце вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, і він винуватий у його вчиненні. Потерпілий у вказаній справі відсутній.
Міра покарання, узгоджена в угоді, відповідає ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, є необхідною і достатньою для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідає принципам справедливості та гуманності та вимогам закону про кримінальну відповідальність.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання з випробуванням, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, згідно ст. 12 КК України являються: передбачене ч. 3 ст. 358 КК України - нетяжким злочином, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України - кримінальним проступком; наявність пом'якшуючих покарання ОСОБА_4 обставин - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням особи ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, неодружений, утриманців не має, тимчасово офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно.
При цьому, суд враховує, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, оскільки сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, обвинувачений не заперечує щодо погодженої міри покарання та затвердження угоди, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.
Таким чином судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені частиною 7 статті 474 КПК України.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого судом не обирається.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до приписів ст. 100 КПК України.
Арешт на майно не накладався. Цивільний позов по провадженню відсутній.
Понесені по провадженню судові витрати підлягають відшкодуваню за рахунок обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 100, 369-378 КПК України, ч. 3, 4 ст. 358 КК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17.10.2025 між начальником Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк два роки;
- за ч. 4 ст. 358 у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення експертизи в розмірі 3565,60 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять грн. 60 коп.).
Речові докази :
-посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 , що упаковане у спеціальний конверт експертної служби №0055251 - знищити;
-оптичний DVD-R диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. ст. 394, 395 КПК України, до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_6