04 листопада 2025 року, місто Звягель Житомирської області
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.,
(Справа № 285/4230/25, провадження у справі № 2/0285/1962/25)
розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Звягельської міської ради, як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав, -
У серпні 2025 року до суду звернувся представник ОСОБА_3 , якій представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення її батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про зміну імені, відповідачка ОСОБА_4 змінила прізвище з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".
В позовній заяві представник позивача посилається на те, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 21 листопада 1998 року було укладено шлюб, який в подальшому рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2018 року було розірвано. Під час перебування в шлюбі у них народилося двоє дітей, а саме донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.12.2018 р. за №285/4490/18 з відповідачки ОСОБА_4 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 . Також рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08.08.2019 р. за №285/712/19 визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9 разом з батьком ОСОБА_1 ..
Відповідачка ОСОБА_4 з 2018 року не проживає з дітьми, нехтує своїми батьківськими обов'язками, вихованням неповнолітньої дитини ОСОБА_9 не займається. Оскільки відповідачка самоусунулась від виховання дитини, не цікавиться її життям та здоров'ям, в зв'язку з чим позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно дитини.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалась.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні за допомогою відеоконференції позов не визнали та просили у його задоволенні відмовити.
Представник відповідачки також просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідачка пояснила, що вона не бажає бути позбавленою батьківських прав. Зазначила, що бажає приймати участь у вихованні ОСОБА_9 , але він не хоче з нею спілкуватися. Вважає, що відсутність бажання у дитини з нею спілкуватися пов'язана з впливом на нього батька. Крім того зазначила, що сподівається на те, що коли ОСОБА_9 подорослішає то вона зможе з ним спілкуватися та все йому роз'яснити.Відповідачка просить суд не позбавляти її батьківських прав.
Заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 21 листопада 1998 року було укладено шлюб, який в подальшому рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2018 року №285/2176/18 було розірвано. Під час перебування в шлюбі у них народилося двоє дітей, а саме донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вже повнолітня, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.14, 16-18)
Також встановлено, що згідно рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.12.2018 р. за №285/4490/18 з відповідачки ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 . (а.с19-22)
Крім того, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08.08.2019 р. за №285/712/19 визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.23-26)
Згідно витягу з протоколу №25 від 25.09.2025 року засідання комісії з питань захисту дитини при виконавчому комітеті Звягельської міської ради комісія вирішила не надавати висновок в зв'язку з неможливістю зібрати пакет документів для його надання (а.с.83).
Згідно характеристики на дитину та довідки виданих навчальним закладом в якому навчається ОСОБА_9 , які долучено позивачем до позову, відповідачка в закладі не з'являлась, навчанням дитини не цікавиться (а.с.30,31).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є повнолітньою донькою позивача та відповідачки, пояснила, що мати з 2018 року їх покинула і з того часу участі у її житті та брата ОСОБА_9 не приймає, з ними не спілкується, допомоги не надає. Їхнім вихованням займався батько самостійно. Вважає, що відповідачку необхідно позбавити батьківських прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Так, судом на виконання вищенаведених положень, було заслухано думку ОСОБА_9 , якій в судовому засіданні в присутності психолога, пояснив, що не бажає спілкуватися з мамою, не бажає щоб вона йому телефонувала. Крім того, пояснив, що мати участі у його житті і вихованні не приймає. Його повністю забезпечує та утримує батько, а тому не заперечує щоб мати була позбавлена батьківських прав відносно його.
Згідно ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п.18 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у Принципі №6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (пункт 49 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" та пункт 47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Тобто вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.
Судом встановлено, що з 2019 року позивач ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_9 , оскільки мати участі у його вихованні не приймає, що підтверджується вищенаведеними судовими рішеннями.
Суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що відповідачка ОСОБА_2 ухилялася від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, тим що вона як його мати не приймає участь у розвитку дитини, а саме: не цікавиться життям дитини, не спілкується з ним, не вживає заходів направлених на налагодження з дитиною відносин, а також тим, що вона своїми діями створила ситуацію коли дитина не бажає з нею спілкуватися та налагоджувати взаємозв'язок.
Разом з тим, сам по собі встановлений факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, без встановлення причин такого ухилення, не може бути достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні сина та заперечує проти задоволення позову, що підтверджується її позицією у судовому засіданні.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
Отже, враховуючи ту обставину, що відповідачка не втратила інтерес до участі у вихованні дитини, а також, на думку суду, під час розгляду справи в суді усвідомила до чого призвело неналежне виконання нею своїх батьківських обов'язків та має намір в подальшому утримуватися від поведінки, що стала підставою для позивача звертатися до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав, та має намір вжити заходів для прийняття участі у вихованні дитини і налагодженні взаємозв'язку, тому це дає підстави суду для відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідачку ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконання нею батьківських обов'язків.
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Звягельської міської ради, як орган опіки і піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити частково.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме вжити заходів для усунення підстав, які стали для звернення з даним позовом до суду.
Покласти на Виконавчий комітет Звягельської міської ради, як орган опіки і піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду .
Повний текст рішення виготовлено 04.11.2025 р.
Головуючий