Справа № 167/954/25
Номер провадження 2/167/550/25
(заочне)
30 жовтня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Требика В.Б.,
з участю:
секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
До суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до закінчення нею навчання.
Позов обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 і на підставі судового рішення з нього стягувалися аліменти у користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі по 2000 грн. на кожну дитину. На даний час стягнення аліментів на позивача припинено у зв'язку з досягненням нею повноліття. 1 вересня 2024 року ОСОБА_1 вступила до Волинського національного університету імені Лесі Українки і навчається на заочній формі за контрактом. Термін навчання 5 років (до 2029 року). Витрати, пов'язані з її утриманням (харчування, предмети гігієни, одяг, взуття, придбання канцелярського приладдя, оплата проїзду), несе в основному матір, однак такої допомоги не достатньо для забезпечення життєвих та навчальних потреб, тому ОСОБА_1 потребує допомоги від батька. У серпні-вересні 2024 року ОСОБА_3 мобілізовано до лав Збройних Сил України, а 14 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання із оборони України він зник безвісти. Посилається на те, що набуття батьком статусу зниклого безвісти не зменшує обсягу його цивільної правоздатності і за місцем його служби зберігається грошове забезпечення, з якого можуть відраховуватись аліменти на її утримання.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю, надала пояснення, близькі до його обґрунтувань, та уточнила, що її навчання закінчується
30 червня 2028 року. Крім того, з пояснень позивача слідує, що працевлаштуватися на даний час не має змоги, оскільки вільний час присвячує навчанню, а будь-яких інших доходів не має. На її утримання мати в середньому витрачає 10000-15000 грн. на місяць. Також зауважила, що батьки відповідача на його утриманні не перебувають, а аліменти на брата ОСОБА_5 з вересня 2025 року не стягуються у зв'язку з поверненням виконавчого листа її матері.
Відповідач ОСОБА_3 , якому у встановленому порядку надсилався виклик до суду, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомляв, відзиву на позов не подав. Місцеперебування відповідача суду невідоме і надійшли відомості щодо виклику ОСОБА_3 у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК), за зареєстрованим місцем проживання (ч. 10 ст. 130 ЦПК).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 у судовому засіданні вказала на необхідність задовольнити позов ОСОБА_1 , однак у меншому розмірі, аніж просить позивач. З пояснень ОСОБА_2 слідує, що у 2024 році вона одружилася із ОСОБА_3 і зі слів останнього їй відомо, що відповідач після розірвання першого шлюбу подарував порівну дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належні йому частки у будинку в с. Топільне та земельній ділянці з умовою, що колишня дружина не стягуватиме аліментів. Проте, незважаючи на ці домовленості, за рішенням суду аліменти все-таки стягувалися з відповідача на дочку ОСОБА_1 до досягнення нею повноліття, а на сина
ОСОБА_5 - до повернення виконавчого листа стягувачу 1 вересня 2025 року. Крім того, на банківський рахунок ОСОБА_5 військовою частиною, в якій служить ОСОБА_3 , з лютого 2025 року щомісячно сплачується грошове забезпечення у розмірі 1/5 частки від 50% заробітної плати відповідача, а з 19 червня 2025 року - у розмірі 1/4. Такі обставини, на думку ОСОБА_2 , спростовують доводи позивача про перебування ОСОБА_1 виключно на утриманні матері. ОСОБА_1 навчається на заочній формі навчання, є повнолітньою та працездатною особою, має досвід роботи продавцем, а отже в міжсесійний період може працювати, щоб самостійно забезпечувати свої потреби. Крім того, позивачу матеріально допомагає її хлопець, з яким вона проживає в с. Переспа. Посилається й на те, що батьки відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в силу свого віку та стану здоров'я також потребують утримання з боку ОСОБА_3 . Третя особа зазначила, що на даний час вона, батьки відповідача та його син ОСОБА_5 , із грошового забезпечення ОСОБА_3 в розмірі приблизно 100000 грн. на місяць, отримують по 12500 грн. виплат, тобто в розмірі по частці від 50% його грошового забезпечення.
Процесуальні дії у справі
3 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
12 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд по суті.
6 жовтня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву.
Судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач проти такого вирішення справи не заперечує.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (арк. спр. 7 на звороті, 29).
Згідно з копією рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 листопада 2019 року з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у розмірі по 2000 грн. на місяць, починаючи з 6 серпня 2019 року і до досягнення ними повноліття (арк. спр. 25-26).
У листі Луцького ДВС у Луцькому районі Волинської області від 22 серпня
2025 року № 120803 значиться, що станом на 22 серпня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Проводиться стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 (арк. спр. 9 на звороті).
Згідно з копією постанови державного виконавця Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 1 вересня 2025 року виконавчий лист від 23 грудня 2019 року № 167/1164/19 повернуто стягувачу у зв'язку із стягненням аліментів у повному розмірі (арк. спр. 31, 32).
Копією договору від 19 серпня 2024 року № 229 (ФІФ)2024з, який укладений між Волинським національним університетом імені Лесі Українки та ОСОБА_1 в присутності законного представника ОСОБА_4 , та довідкою від 9 жовтня 2025 року підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно навчається у цьому закладі на другому курсі заочної форми навчання за кошти фізичних та/або юридичних осібі закінчує навчання
30 червня 2028 року (арк. спр. 11, 58).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 26 лютого 2025 року
№ 0.0.4217485256.1 ОСОБА_1 здійснила оплату за навчання на 1 курсі у розмірі 11350 грн. (арк. спр. 12).
З додаткової угоди від 16 жовтня 2025 року № 1 до договору від 19 серпня
2024 року № 229 (ФІФ)2024з вбачається, що вартість освітньої послуги за 2025/2026 навчальний рік становить 24970 грн. (арк. спр. 59).
ОСОБА_1 на обліку як отримувач пільг та субсидій не перебуває, що слідує із копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (арк. спр. 5 на звороті).
Згідно з копіями довідки військової частини (відповідний номер військової частини) від 17 січня 2025 року № 7/356 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 385 ОСОБА_3 8 січня 2025 року отримав поранення (арк. спр. 43, 44).
21 лютого 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025030590000127 за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України за фактом зникнення безвісти 14 лютого 2025 року ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання з оборони держави Україна та стримуванні збройної агресії російської федерації (арк. спр. 14).
Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин,
від 9 вересня 2025 року № ВГ-20250909-45 та копією сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17 лютого 2025 року № 801 підтверджено, що ОСОБА_3 зник безвісти на території бойових дій (арк. спр. 27-28, 40).
У копії витягу із протоколу засідання комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 29 квітня 2025 року № 4 зазначено, що ОСОБА_3 визнано учасником бойових дій (арк. спр. 14 на звороті).
Відомості про наявність у ОСОБА_3 майна у реєстрах відсутні, що слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23 вересня 2025 року
№ 444653481 (арк. спр. 41).
Відповідно до копії листа приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Матвійчук С.П. від 2 листопада 2022 року № 189/01-16 від імені ОСОБА_3 4 серпня 2017 року було посвідчено договір дарування 35/100 частки житлового будинку та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1191 га на ім'я його малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 1/2 частці кожному (арк. спр. 50).
Згідно з копією довідки Головного управління Пенсійного фонду України
від 23 вересня 2025 року № 207 ОСОБА_6 за період з березня по серпень 2025 року отримав пенсію у розмірі 21197,34 грн. (арк. спр. 49).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Положеннями ст. 199 Сімейного кодексу України (далі - СК) передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим
23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є повнолітньою, не досягла 23 років та у зв'язку із продовженням навчання потребує матеріальної допомоги відповідача. Вирішуючи питання можливості ОСОБА_3 надавати таку допомогу, з урахуванням обставини набуття ним статусу зниклого безвісти, суд виходить з того, що відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Крім того, згідно зі ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи. Водночас, виходячи із системного аналізу пунктів 2, 3, 5, 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року
№ 884, за військовослужбовцями за місцем військової служби зберігаються основні та додаткові виплати видів грошового забезпечення, які є доходом відповідача, та з яких можуть відраховуватись аліменти. Отже, ОСОБА_1 може отримувати допомогу від батька.
Згідно із ч. 1 ст. 200 СК суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Ця норма в силу ст. 201 СК підлягає застосуванню до спірних відносин.
При вирішенні питання про розмір аліментів, які слід стягнути із відповідача, суд виходить з рівності обов'язку обох батьків в наданні ОСОБА_1 матеріальної допомоги під час навчання, відсутність інших доходів позивачки, а також бере до уваги той факт, що із грошового забезпечення відповідача проводиться виплата дружині, батькам та малолітньому синові. Крім того, з урахуванням повідомленої ОСОБА_1 суми грошових коштів, яка необхідна на її утримання в теперішній час (приблизно 10000-15000 грн. на місяць), позивачем належними та допустимими доказами не доведено необхідності стягнення аліментів саме у розмірі однієї чверті доходів відповідача. Таким чином необхідно присудити із ОСОБА_3 аліменти
на ОСОБА_1 в розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу), що буде співмірним по відношенню до розміру грошового забезпечення, яке виплачується вказаним вище особам.
Розподіл судових витрат
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК на відповідача слід покласти сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн., від сплати якого позивач була звільнена при подачі позову.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК, статтями 191, 199, 200 СК, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу), починаючи з 29 серпня 2025 року і до 30 червня 2028 року. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення суми аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 до Державного бюджету України 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення: 4 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта не відомі).
Суддя: В.Б. Требик