Справа № 163/601/25
Провадження № 1-р/163/3/25
22 жовтня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Ковельського району Волинської області заяву в.о. начальника ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» про роз'яснення вироку Любомльського районного суду Волинської області від 16 квітня 2025 року,
10 жовтня 2025 року у суд звернувся начальник ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» із заявою про роз'яснення вироку суду щодо уточнення попередньої судимості засудженого ОСОБА_3 .
Заяву обґрунтував тим, що вироком Любомльського районного суду від 16 квітня 2025 року, зміненого вироком Волинського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року в частині призначеного покарання, ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.332 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов'язаною зі здійсненням міжнародних перевезень на строк 2 роки. В резолютивній частині вироку не вказано чи врахований вирок Старосамбірського районного суду Львівської області про засудження ОСОБА_3 до покарання у вигляді 204 000 гривень штрафу. Такі обставини унеможливлюють визначити дату закінчення строку покарання.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Дослідженими матеріалами встановлено таке.
Вироком Любомльського районного суд від 16 квітня 2025 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Вироком Волинського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року цей вирок Любомльського районного суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_3 за ч.2 ст.332 КК України покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов'язаною зі здійсненням міжнародних перевезень на строк 2 роки. В решті вирок суду залишено без змін.
ОСОБА_3 судимий 13 травня 2024 року вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.1 ст.332 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 12 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 гривень.
Зазначений вирок суду набрав законної сили 13 червня 2024 року.
Частиною 1 ст.380 КПК України передбачено, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні незрозумілості судового акта і викладенні рішення суду у більш зрозумілій формі. Рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення (ухвала Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі № 21-452іп16).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2018 року у справі № 800/507/17 указала, що підстави для роз'яснення судового рішення існують тоді, коли постанова чи ухвала суду є незрозумілою, та без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки, високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
В цьому випадку, резолютивна частина вироку викладена чітко та лаконічно, наведений її зміст є доступним, логічним та послідовним, а сформульовані висновки є чіткими і зрозумілими та не допускають подвійного тлумачення.
Частиною 3 ст.72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Оскільки нормами кримінального закону встановлено виконувати основне покарання у виді штрафу самостійно, то вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 13 травня 2024 року складанню з вироком Любомльського районного суду від 16 квітня 2025 року, який за наслідками апеляційного оскарження було змінено в частині призначеного покарання, не підлягає і виконується самостійно.
Таким чином, з урахуванням вказаного, відсутні підстави для роз'яснення судового рішення, у порядку ст.380 КПК, з наведених в заяві передумов.
Керуючись ст.ст.372, 376, 380 КПК України, суд
У задоволенні заяви в.о. начальника ДУ "Полицька виправна колонія (№76)" про роз'яснення вироку Любомльського районного суду Волинської області від 16 квітня 2025 року, відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 7 днів з дня її оголошення до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Головуючий: суддя ОСОБА_1