Справа № 161/12396/25
Провадження № 2/161/4385/25
(заочне)
27 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання - Хилько О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
25.06.2025 року позивач, ТОВ «ФК «Ейс», звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 21.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 585461359 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
За умовами вказаного кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 22000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (у подальшому до договору факторингу № 28/1118-01 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну його дії), відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 585461359 від 21.07.2021 року.
30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 585461359 від 21.07.2021 року.
29.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 585461359 від 21.07.2021 року.
Всупереч умов договору № 585461359 від 21.07.2021 року, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі - 25156 грн. 97 коп., яка складається з наступного: 21995 грн. 99 коп. - заборгованість по кредиту; 3160 грн. 98 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25156 грн. 97 коп. та судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справив порядку спрощеного позовного провадження.
Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України.
На адресу суду повернувся конверт із відміткою ДП «Укрпошта».
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Представник позивача у поданій до суду позовній заяві просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс - коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет -магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 21.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, яким є ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 585461359 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
За умовами вказаного кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Основні умови кредитування згідно договору кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року:
- сума кредиту - 22 000,00 грн. (п. 1.1);
- строк дії кредитної лінії - 30 днів (п. 1.7);
- встановлений у п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних у цьому пункті, не обмежена (п.1.8.);
- дисконтна процентна ставка складає 0,31% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.7 цього договору;
- базова процентна ставка становить 1,70% в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
21.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів згідно договору № 585461359 від 21.07.2021 року безготівковим зарахуванням через компанію ПАТ «КБ «ГЛОБУС» на платіжну картку № НОМЕР_1 .
03.10.2025 року на адресу суду надійшла витребувана інформація від АТ «Універсал Банк», в якій надано підтвердження, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 та надано виписку по картковому рахунку, відповідно до якої 21.07.2021 року на даний картковий рахунок було здійснено зарахування коштів у розмірі 22 000,00 грн.
Відповідачем, ОСОБА_1 , 17.08.2021 року, 15.09.2021 року, 10.10.2021 року, 08.11.2021 року, 07.12.2021 року, 29.12.2021 року, 22.01.2022 року, 21.02.2022 року, у відповідності у умов п. 1.8. договору кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року, було ініційовано пролонгацію строку дії договору на 215 днів, шляхом сплати заборгованості за нарахованими відсотками та активовацією функції продовження строку дисконтного періоду, що підтверджується наданою позивачем довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», з урахуванням Додаткових угод № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року (якими було продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року), відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року.
30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року.
29.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року.
Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «Ейс» є кредитором у зобов'язанні по виконанню договору кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.
В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду від 22.09.2025 року було витребувано з АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ:21133352) письмові докази, що містять офіційну інформацію.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 , за договором кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року становить: 25156 грн. 97 коп., яка складається з наступного: 21995 грн. 99 коп. - заборгованість по кредиту; 3160 грн. 98 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідач, ОСОБА_1 , не виконує своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року, у зв'язку з чим у ТОВ «ФК «Ейс» виникло право вимагати від нього повернення тіла кредиту в розмірі 21995 грн. 99 коп. та сплати процентів за користування кредитом.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.7 кредитного договору), який пролонговувався відповідачем на загальний строк 215 днів.
Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування, з урахуванням його пролонгації, а саме до 28.04.2022 року включно.
Отже, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати станом на 28.04.2022 року, за розрахунком, який наданий позивачем, становить 395 грн. 94 коп.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.
Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 21995 грн. 99 коп. та процентів за користування кредитом в розмірі 395 грн. 94 коп. слід задовольнити, тоді як в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2156,15 грн. (22391,93:25156,97х2422,40).
Крім цього, позивачем були заявлені витрати на професійну правничу допомогу.
Так, позивач заявив до стягнення 7000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року, додаткову угоду № 257705567245 від 30.05.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 29.05.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року.
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 585461359 від 21.07.2021 року в розмірі 22391 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 93 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Ейс» судовий збір у розмірі 2156 (дві тисячі сто п'тдесят шість) грн. 15 коп. та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське Шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 03.11.2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович