Справа № 560/8217/25
іменем України
03 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправним рішення викладене у відповіді Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 28.04.2025 року №2200-0202-8/32036 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 60% сум грошового забезпечення без будь-якого обмеження її максимальним розміром (не застосовуючи норми статті 43 Закону №2262 та постанов КМУ), а саме у розмірі - 26333 грн 51 коп. в подальшому.
Позовні вимоги мотивовані порушенням права позивача на належне пенсійне забезпечення внаслідок протиправних дій відповідача в частині обмеження виплати пенсії максимальним розміром з 23.01.2025.
Ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на 01 січня 2025 року (2361,00 грн), проводиться з 01 березня 2024 року разом із здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, максимальний розмір пенсії з врахуванням норм ст. 43 Закону не повинен перевищувати з 01.03.2025 - 23610,00 грн. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує з 27.11.2024 по інвалідності пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992.
З 23.01.2025 пенсію позивача обмежено максимальним розміром 23610,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду зазначено, що положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Тож з урахуванням висновків, сформульованих у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, суд у цій справі формулює власний висновок про те, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною, а тому не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 23.01.2025, а також ураховуються судом при вирішення цієї справи.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ суд визнає протиправними, оскільки такі вчинені всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Зважаючи на факт визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає, що пенсійний орган обмежуючи позивачу виплату пенсії максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Водночас, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.04.2025 року №2200-0202-8/32036 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не є актом правозастосування. Названий лист носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов'язків позивача.
Цей лист, як вбачається з його змісту, містить, лише інформацію щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Щодо позовної вимоги здійснити перерахунок пенсії в розмірі 60% від сум грошового забезпечення, суд звертає увагу суду, що позивач отримує пенсію в розмірі 60% від сум грошового забезпечення. При цьому правовою підставою для звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Враховуючи зазначене вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії в розмірі 60% від сум грошового забезпечення є передчасними.
Крім того, суд не вправі визначати конкретну суму пенсії, яку просить позивач, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до компетенції органів Пенсійного фонду України. Так, спір у цих правовідносинах виник не щодо конкретної суми пенсії, а стосовно обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для часткового задоволення позову у спосіб визначений судом.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 23.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 23.01.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.К. Блонський