Справа № 161/12904/25
Провадження № 2-др/161/81/25
04 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань- Маєвської Х.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року позовну заяву ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю та вирішено: стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.07.2023-100002444 від 10 липня 2023 року в розмірі 18820 грн. та судові витрати у справі, а саме: 2422, 40 грн. судового збору.
16 вересня 2025 року представник позивача звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідно до якої просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6000 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою реєстрації судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 6000 грн.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ від 01 квітня 2025року; копію звіту про виконану роботу від 12 вересня 2025 року; копію платіжної інструкції №СЦ00038634 від 12 вересня 2025 року.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на корить ТзОВ «Споживчий центр» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 137, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Додаткове рішення у повному обсязі складено 04 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій