Справа № 161/16411/25
Провадження № 2/161/5421/25
04 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої- судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
12 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 03 листопада 2006 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна донька - ОСОБА_5 . 17 жовтня 2015 шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Донька продовжила проживати разом з нею та перебувати на її утриманні. Оскільки, вона не отримувала від відповідача належної матеріальної підтримки для утримання дитини, то вимушена була звертатися із заявою про видачу судового наказу на стягнення аліментів. 26 липня 2021 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано судовий наказ у справі №161/11569/21, яким стягнуто з відповідача аліменти на утримання їх доньки. Аліменти відповідач сплачував у примусовому порядку. Коли доньці виповнилося 18 років (18 червня 2025 року), відповідач припинив сплачувати кошти. Проте, ще 12 серпня 2024 року між нею та Волинським національним університетом імені Лесі Українки було укладено договір про навчання доньки за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини», освітня програма «Міжнародна економіка стартапів і штучний інтелект». Донька на даний час продовжує навчання у Волинському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті міжнародних відносин денної форми навчання за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб першого (бакалаврського) рівня, термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року. Це навчання дочці оплачує в даний час вона самостійно. Оскільки, денна форма навчання не дає можливості працювати, то донька самостійного заробітку не має. На даний час дочка проживає з нею в м. Луцьку і перебуває повністю на її утриманні, без будь-якої матеріальної допомоги зі сторони батька. Водночас її доходи (на даний час заробітна плата становить лише 9000 грн) не дають їй можливості самостійно утримувати себе і доньку. У свою чергу, вона вимушена витрачати свої заощадження, аби забезпечити дитині належний розвиток. Вказує, що донька продовжує навчання, у зв'язку з цим потребує матеріального утримання, а відповідач добровільно не виконує свій обов'язок матеріально утримувати дочку, хоча і має таку можливість. Оскільки, відповідач не виконує свій обов'язок по утриманню їх спільної доньки, це покладає на неї одну надмірний матеріальний тягар. Із-за цього вона одна не в змозі забезпечити належний рівень як побутового утримання дитини, так і збереження її здоров'я й достатнього розвитку. Водночас Таїсія бере участь у міжнародних навчальних програмах, демонструє високий рівень навчання і розвитку, тож потребує належного інвестування в її розвиток та освіту. Оскільки, донька навчається на платній формі навчання, це вимагає оплати, яку в даний час повністю забезпечує вона самостійно. Вартість навчання на даний час становить 34 000,00 грн на рік. Навчання потребує також витрат на посібники, доступу до платних навчальних платформ, інтернет-сервісів, участь у відповідних програмах. Так, у червні 2025 року донька брала участь в міжнародній навчальній програмі «Молодіжна робота 6.0 - Розширення можливостей молодих працівників за допомогою цифрових інструментів та штучного інтелекту». Ця програма проходила в Португалії, і вимагала значних витрат (авіапереліт, переїзди, перебування в іншій країні) і загалом коштувала їй орієнтовно 34000 грн. Спеціалізація, на якій навчається донька, вимагає набуття знань не лише в ході навчання у навчальному закладі, а й участі (хоча б двічі на рік) в подібних освітніх заходах, які проходять в т.ч. за кордоном. Витрати, пов'язані з утриманням доньки становлять орієнтовно 80 тис грн в рік. Це витрати в т.ч. на харчування, одяг, засоби гігієни, житлово-побутові потреби, мобільний зв'язок, лікування та ін. Так, її витрати на їх з донькою харчування лише в супермаркетах за перші 7 місяців 2025 року становили понад 50 тис грн. І це при тому, що значну частину овочів, фруктів та м'яса вона купує на ринку за готівку, з огляду на нижчу ціну. В міру своїх можливостей вона дає доньці гроші, як на картку, так і готівкою, орієнтовно 4000-5000 грн. в місяць. При цьому вона слідкує за тим, щоб ці кошти тратилися на необхідне (харчування поза межами дому, доїзд до місця навчання, оплата мобільного зв'язку, витрати, пов'язані з навчанням, одяг і т.п.).Також, вона одноособово сплачує комунальні витрати за квартиру, в якій вони проживають разом із донькою (хоча 1/2 цієї квартири належить і відповідачу. Інші витрати становлять орієнтовно 40 тис грн в рік. Час від часу доводиться купувати для доньки електронні пристрої (ноутбук, телефон, навушники, повербанк), які необхідні дитині і в навчанні, і в житті. Ці витрати також необхідні для її розвитку. Інколи доводиться проходити незаплановані обстеження в лікарів, стоматологів. Також, дитині потрібно оздоровлення на канікули. Зауважує, що ці витрати не є додатковими, а супутніми до навчання, життя і здоров'я дитини. Зазначає, що належне утримання доньки вимагає витрат орієнтовно 210 тис грн. в рік, тобто, приблизно 17500 грн в місяць. Вважає, що половину цієї суми (8750,00 грн) слід стягувати з відповідача в якості аліментів. Заявлена нею сума аліментів в розмірі 8750 грн і її готовність нести витрати на дитину в аналогічній сумі цілком здатні забезпечити гармонійний і достатній розвиток їх спільної з відповідачем доньки. У свою чергу, вказує, що відповідач має реальну можливість для сплати аліментів у розмірі, заявленому в цьому позові. Відповідач є працездатною особою, не має на утриманні інших дітей, непрацездатної дружини. На даний час у неї відсутні докази того, які доходи має відповідач. Проте навіть без відомостей про розмір доходів відповідача можна зробити висновок, що його майновий стан достатній для сплати аліментів. Відповідач є діючим суб'єктом господарювання Не маючи доходів від здійснення підприємницької діяльності, відповідач не займався б нею, оскільки підприємництво вимагає понесення постійних і необхідних витрат (сплата податків, єдиного соціального внеску, і т.д.). Відповідач є єдиним учасником і кінцевим бенефіціаром діючого ТОВ «СУЧАСНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ГРУП ІНЖИНІРИНГ». Наявність корпоративних прав у відповідача свідчить про можливість отримання ним доходів від діяльності підконтрольного товариства. Крім того, у відповідача наявне майно - транспортні засоби, кілька об'єктів нерухомого майна, а також сім земельних ділянок. Це також свідчить про його достатній майновий стан. Відтак, наявність у відповідача нерухомого майна та корпоративних прав повинна враховуватися під час визначення розміру аліментів. Зазначає, що відповідач проживає у Київській області, де середня заробітна плата становить 27000 грн, а заробітна плата в м. Києві - 30000 грн. Обґрунтованим є припущення про те, що доходи відповідача як мінімум, могли б бути такими, якби він був найманим працівником. Однак, відповідач не бачить в цьому потреби і отримує доходи від підприємництва. Відповідач має реальну можливість для сплати аліментів. Враховуючи викладене, просить постановити рішення, яким стягувати з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_5 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 8750 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до закінчення дитиною навчання, але не довше як до досягнення ОСОБА_5 двадцяти трьох років.
28 жовтня 2025 року представник відповідача подав письмові пояснення. Вказує, що відповідач неодноразово та у повному обсязі виконував свій обов'язок щодо матеріального забезпечення дитини, регулярно сплачуючи аліменти відповідно до судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 липня 2021 року у справі №161/11569/21. Відповідач виявляє бажання брати активну участь у вихованні дитини, підтримувати з нею контакт та забезпечувати її моральний та духовний розвиток. Проте, позивач систематично чинить перешкоди зустрічам відповідача з дитиною, заперечує щодо організації побачень та не сприяє підтриманню належного зв'язку між дитиною та батьком, чим обмежує можливість відповідача брати участь у вихованні та розвитку доньки. У відповідача, окрім спільної з позивачем доньки, є ще троє дітей, двоє з яких неповнолітні, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають на його матеріальному утриманні та потребують належного забезпечення. Старша донька відповідача ОСОБА_6 наразі здобуває освіту та перебуває на повному утриманні батька. Відповідач забезпечує її матеріальні потреби, пов'язані з навчанням, включно з оплатою навчання, придбанням необхідних навчальних матеріалів та іншими витратами, що забезпечують належні умови для освіти та розвитку дитини. Стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання на спільну дитину з позивачем в нинішньому розмірі істотно порушуватиме права інших неповнолітніх дітей відповідача, оскільки їх законні інтереси щодо забезпечення життєвих потреб, освіти, здоров'я та належного рівня життя будуть поставлені під загрозу. Таке навантаження на відповідача може призвести до порушення його обов'язків щодо інших дітей, що суперечить принципам статей 3, 6, 180 СК України, які встановлюють пріоритет інтересів дитини та обов'язок батьків щодо її утримання і розвитку. Також, вказує, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим як платник єдиного податку третьої групи. Згідно з Податковим кодексом України, платники єдиного податку третьої групи можуть обирати ставку податку в розмірі 5% або 3% від доходу, залежно від того, чи є вони платниками податку на додану вартість (ПДВ). Вони зобов'язані вести облік доходів та витрат, подавати податкову звітність та сплачувати єдиний податок відповідно до встановлених термінів. Згідно з частиною другою статті 195 Сімейного кодексу України, у разі, якщо платник аліментів є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, розмір аліментів визначається виходячи зі середньої заробітної плати працівника для даної місцевості на час виникнення заборгованості, а не з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця. Це означає, що при обчисленні заборгованості за аліментами для ФОП третьої групи необхідно враховувати не весь дохід підприємця, а лише ту частину, яка відповідає середній заробітній платі для відповідного регіону. Такий підхід забезпечує справедливе визначення розміру аліментів, враховуючи реальні матеріальні можливості платника. Таким чином, при обчисленні заборгованості за аліментами для відповідача, який є фізичною особою-підприємцем третьої групи, слід виходити не з повного доходу підприємця, а з середньої заробітної плати працівника для відповідного регіону на час виникнення заборгованості. Просив суд призначити суму аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 3500 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до закінчення нею навчання але не довше, як до досягнення ОСОБА_5 двадцяти трьох років.
28 жовтня 2025 року представник відповідача подав додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначає, що наявність у відповідача інших дітей не є перешкодою для задоволення позову і стягнення аліментів на дитину. Батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20. Сама по собі наявність у платника аліментів інших дітей не є підставою для зменшення аліментів. Така обставина може бути підставою для врахування лише якщо вона істотно впливає на матеріальний стан платника аліментів. Однак, відповідач не довів, що наявність у нього інших дітей негативно впливає на його матеріальний стан (до того ж старша донька ОСОБА_9 навчається на бюджетній формі навчання, а також працює керівником ТОВ «СУЧАСНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ГРУП ІНЖИНІРИНГ», власником якої є відповідач). Крім того, заявлена позивачкою сума аліментів не є істотною в контексті доходів відповідача. Так, стороною позивачки було опрацьовано витребувані від податкового органу відомості про доходи відповідача, та для наглядності систематизовано їх в окрему таблицю. З цієї таблиці вбачається, що у відповідача наявні регулярні та постійно зростаючі доходи, які в 2025 році обчислюються сотнями тисяч гривень на місяць. Розмір заявлених позивачкою до стягнення із відповідача аліментів (8750 грн) становить менше 3-5% місячного доходу відповідача, що свідчить про реальну наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання. Разом з тим, вважає неналежним покликання представника відповідача на статус відповідача, як ФОПа (на спрощеній системі оподаткування) і посилання на ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, оскільки ця стаття стосується стягнення аліментів у частці від доходу, а в даній справі ставиться питання про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити. Додатково пояснила, що їх спільна з відповідачем дочка має спеціальне захворювання синдром Жильбера, а тому потребує спеціального харчування та дієти, на що необхідні чималі витрати.
Представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та письмових додаткових поясненнях. Додатково зазначив, що в суму аліментів стороною позивача включено вартість навчання, витрати на доїзд, харчування, підручники, канцелярські товари.
Представник відповідача заявлені вимоги визнав частково в сумі 3500 грн., з підстав викладених у його письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов?язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов?язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров?я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов?язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов?язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов?язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов?язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу) (постанови від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 337/642/22 .
Обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов?язань, обов?язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства (постанова Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 з 03 листопада 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 14 жовтня 2015 року було розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яка на даний час є повнолітньою.
Повнолітня ОСОБА_5 проживає разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_4 проживає окремо від позивачки та їх спільної доньки, має діагноз синдром Жильбера, самостійних доходів не має.
Вищевказані обставини сторонами у справі не оспорюються.
Судом встановлено, що повнолітня донька сторін ОСОБА_5 навчається на денній формі навчання.
Як вбачається з довідки, виданої 02 червня 2025 року Волинським національним університетом імені Лесі Українки, ОСОБА_5 є студенткою факультету міжнародних відносин денної форми навчання за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб першого (бакалаврського) рівня Волинського національного університету імені Лесі Українки (IV рівень акредитації). Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року.
Вартість навчання на 2 курсі становить 37400 грн. на рік. Дана обставина підтверджується договором про навчання у закладі вищої освіти (на умовах надання платної освітньої послуги) №49 (МВ)2024с від 01 вересня 2025 року.
З договору про надання платних послуг №57 від 01 вересня 2025 року, укладеним між Волинський національним університетом та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 вбачається, що вартість послуг за викладання здобувачам вищої освіти однієї чи кількох дисциплін англійською мовою додатково становить 5100 грн.
Під час літніх канікул з 20 липня 2025 року по 27 липня 2025 року ОСОБА_5 взяла участь у проекті, що підтримується програмою ЄС Еразмус+, а саме, у навчальному курсі «Молодіжна робота 6.0 - надання молодим працівникам можливостей за допомогою цифрових інструментів та штучного інтелекту», що проходив у м. Візеу, Португалія, що підтверджується відповідним сертифікатом. В позовній заяві позивачка вказує на те, що витрати на це навчання склали орієнтовно 34 000 грн. Разом з тим, в доданій до позовної заяви платіжній інструкції Monobank від 22 червня 2025 року на суму 2500 грн. зазначено отримувач ГО АМС, призначення платежу - благодійний внесок. А в платіжній інструкції Monobank від 23 червня 2025 року на суму 23252,39 грн., де отримувач WAH UAH - EUR ECOM, призначення платежу не зазначено. Відтак, такі докази не можна вважати належними для підтвердження відповідних витрат. Те саме стосується квитанцій Monobank від 25 червня 2025 року, які крім адрес терміналів Берлін/Львів, отримувачів FLIXBUS/INFOBUS та сум платежів, не містять інформації про дати рейсів.
Крім того, на підтвердження витрат на навчання за кордоном до позовної заяви додано копію електронного листа про підтвердження замовлення авіарейсу Варшава-Порту 18 липня 2025 року, Порту-Варшава 25 липня 2025 року від компанії Wizz Air та довідку АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_5 за період з 17 липня 2025 року по 26 липня 2025 року.
На підтвердження інших витрат на утримання доньки, в т.ч на харчування, одяг, засоби гігієни, житлово-побутові потреби, мобільний зв?язок, електронні пристрої, лікування, позивач надала виписку по особових рахунках ОСОБА_1 АТ «Кредобанк» за період з 01 січня 2025 року по 01 серпня 2025 року, банківські довідки та квитанції про поповнення рахунків ОСОБА_5 , платіжні інструкції про оплату комунальних послуг.
Разом з тим, позивачка в позовній заяві не заперечувала, що додані докази частково стосуються також витрат на її особисті потреби.
Із наданої представником позивачки довідки форми ОК-7 вбачається, що розмір доходів позивачки ОСОБА_1 за січень-вересень 2025 року становить 71400 грн.
У своєму позові ОСОБА_1 вказує, що належне утримання доньки вимагає витрат орієнтовно 210000 грн. в рік, тобто, приблизно 17500 грн в місяць, а тому вважає, що половину цієї суми (8750,00 грн) слід стягувати з відповідача в якості аліментів.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є працездатним. Доказів про стан здоров?я відповідача чи перебування на обліку у лікарів не надано.
Відповідач є єдиним учасником і кінцевим бенефіціаром діючого ТОВ «СУЧАСНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ГРУП ІНЖИНІРИНГ».
Із наданих Головним управлінням ДПС у Київській відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, дохід ОСОБА_4 за період з січня 2024 року по грудень 2024 року становить 282067, 50 грн., з січня 2025 року по липень 2025 року - 719850 грн.
Також, судом встановлено, що у ОСОБА_4 , окрім спільної з позивачем доньки, є ще троє дітей, двоє з яких неповнолітні, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Доказів того, що хтось із дітей проживає спільно з відповідачем, фактично перебуває на його утриманні чи доказів витрат відповідача на їх утримання суду не надано.
Враховуючи матеріальне становище сторін та повнолітньої дитини, а саме те, що дохід відповідача перевищує дохід позивача, а повнолітня донька не має самостійного доходу, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
При визначенні розміру аліментів суд враховує нестабільність доходів відповідача та наявність у нього двох неповнолітніх дітей, а тому вважає, що слід стягувати з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 12 серпня 2025 року та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов?язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов?язки щодо своїх дітей, а тому аліменти у розмірі 5000 грн. будуть достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та відповідатимуть реаліям сьогодення.
При цьому, суд зазначає, що лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог у розмірі, заявленому позивачкою.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З даною позовною заявою позивачка звернулась 12 серпня 2025 року, отже саме із зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Щодо судового збору.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.
Згідно з ч.1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сумою платежів за шість місяців, отже суд при розрахунку судового збору виходить із суми аліментів за цей період.
Позивач просила стягнути аліменти у розмірі 8750 грн щомісячно, що за шість місяців
становить 52500 грн.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір для фізичних осіб становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Позов задоволено частково у розмірі 5000 грн щомісячно, тобто 57,14% від заявлених
вимог.
Тому, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним вимогам, становить 692, 08 грн. (1211, 20 грн. х 57, 14%).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 199, 200 СК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 5000 (п?ять тисяч) гривень, щомісячно, починаючи з 12 серпня 2025 року та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 08 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 04 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій