Справа № 157/1606/25
Провадження № 1-кп/157/165/25
04 листопада 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024240030003645 від 16.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, розлученого, військовослужбовця, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 , під час проходження військової служби по мобілізації у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, 03.12.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_2 та обов'язки військової служби із вказаного часу не виконує.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, а саме - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Зокрема підтвердив, що дійсно самовільно залишив розташування військової частини, до якої був повернутий після попереднього залишення військової служби. Вчинив це, оскільки його колишня дружина виїхала за кордон і малолітня дочка залишилась без батьківської опіки. Підтвердив, що не повідомляв жодні військові органи про намір повернутися та не мав певних часових орієнтирів для повернення. Повідомив, що кається у вчиненому.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, які ним не заперечуються. Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні й викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_4 та щодо його проходження військової служби.
До загальних засад кримінального провадження відноситься змагальність сторін, що згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 с. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Проаналізувавши позицію сторони обвинувачення та захисту, суд вважає, що доведена вина обвинуваченого ОСОБА_4 у дезертирстві, тобто самовільному залишенню військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 КК України.
На репліку захисника ОСОБА_5 про сумніви у кваліфікації інкримінованого діяння щодо суб'єктивної сторони злочину, суд зауважує, що для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, то його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають). Оскільки обвинувачений підтвердив намір ухилитися від військової служби на невизначений термін і не здійснював жодних заходів щодо повернення на службу, то суд вважає встановленим та доведеним умисел саме на вчинення дезертирства.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, зокрема те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності (а.с. 73-74), наявність на його утриманні малолітньої дитини (а.с. 88, 89), суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 безальтернативного покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією відповідної частини статті 408 КК України, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу судом не встановлено.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, ст. 408 КК України, суд
вирішив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання - з 16 серпня 2025 року.
До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку невідкладно надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_7