Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 листопада 2025 р. № 520/25473/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області № 203040024785 від 28.08.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 14.11.1985 по 30.07.1990, з 01.09.1983 по 26.06.1985 та з 01.02.1992 по 30.03.1995 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.11.1985;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності із зарахуванням стажу згідно довідки № 168 від 28.07.1990, диплому № НОМЕР_2 від 26.06.1985 та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.11.1985 з 12.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем прийнято рішення №203040024785 від 28.08.2025 про відмову в призначенні їй пенсії по інвалідності, що є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку. Також, позивач зазначила, що при вирішенні питання про призначення їй пенсії по інвалідності пенсійним органом необґрунтовано не зараховано до її страхового стажу періоди роботи з 14.11.1985 по 30.07.1990, з 01.09.1983 по 26.06.1985 та з 01.02.1992 по 30.03.1995 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.11.1985. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 06.10.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: заяву позивача про призначення пенсії разом з доданими до неї документами; всі документи, що були враховані при прийнятті оскаржуваного в даній справі рішення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду витребувані судом документи протягом п'ятнадцяти календарних днів із дня отримання копії даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили. Витребуваних судом документів відповідач до суду не подав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач 21.08.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по інвалідності у віці 59 років 07 місяців 01 день.
У результаті розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 28.08.2025 №203040024785, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано:
- період роботи з 01.09.1983 по 26.06.1985, оскільки зазначене по батькові " ОСОБА_2 " (рос.мовою) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (рос.мовою);
- періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 02.01.1992, з 01.02.1992 по 30.03.1995, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян-держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Також, у рішенні зазначено, що не взято до уваги довідку від 28.07.1990 № 168, видану військовою частиною № 168, оскільки у написанні по батькові заявниці наявне виправлення.
Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 203040024785 від 28.08.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.08.2025 № 203040024785 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано:
- період роботи з 01.09.1983 по 26.06.1985, оскільки зазначене по батькові " ОСОБА_2 " (рос.мовою) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (рос.мовою);
- періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 02.01.1992, з 01.02.1992 по 30.03.1995, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припиняє участь в угоді про гарантії прав громадян-держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт д частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо періоду з 01.09.1983 по 26.06.1985, який не зарахований до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Так, зазначений період не було зараховано до страхового стажу позивача, оскільки зазначене по батькові " ОСОБА_2 " (рос.мовою) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (рос.мовою).
Відповідно до відомостей, наявних у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 14.11.1985, судом установлено наявність запису про період з 01.09.1983 по 26.06.1985 - навчання в Ленінградському професійному торгово-кулінарному училищі.
Зазначені відомості також підтверджуються копією диплому, наявного в матеріалах справи. (а.с. 27)
Судом установлено наявність відмінності написання по батькові позивача - " ОСОБА_2 " (рос.мовою) у дипломі та в паспорті - " ОСОБА_3 " (рос.мовою).
Разом з тим, суд зазначає, що вищезазначені розбіжності в написанні по батькові позивача не можуть бути підставою неврахування спірного періоду навчання, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві, установі, організації, а відповідач надто формально підійшов до таких недоліків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Окрім того, слід зазначити, що в трудовій книжці позивача також вказано по батькові - ОСОБА_3 (на рос. мові).
Слід зазначити, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд звертає увагу на те, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку запису у трудовій книжці про спірні періоди роботи позивача не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Таким чином, відповідач протиправно не прийняв трудову книжку та диплом позивача в частині зазначеного спірного періоду навчання при розгляді заяви про призначення пенсії позивачу та не зарахував спірний період до страхового стажу позивача, наслідком чого стало прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Інших підстав для неврахування спірного періоду роботи з 01.09.1983 по 26.06.1985 до страхового стажу позивача відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Щодо періодів роботи з 01.01.1992 по 02.01.1992 та з 01.02.1992 по 30.03.1995, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить відомості про спірні періоди роботи позивача, а саме з 29.01.1991 по 02.01.1992 та з 01.02.1992 по 30.03.1995 (записи № 7-10 трудової книжки).
Відомостей щодо наявності недоліків зазначених записів у трудовій книжці відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено. При цьому, фактично позивачу відмовлено в зарахуванні зазначеного періоду, оскільки в цей період позивач працював у Російській Федерації, а з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян-держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та Російська Федерація (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набуття чинності вказаної угоди.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом Російської Федераціїї про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
На час роботи позивача в Російській Федерації Україна була учасником угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.
Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію по інвалідності відповідач повинен перевірити зазначений трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації, з урахуванням положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе, в тому числі Україна, яка була чинна на момент отримання позивачем спірного страхового стажу.
Крім того, Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, доповнено Закон №1058-IV статтею 241 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу.
За змістом частини 2 статті 241 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів.
При цьому, такі спірні періоди підтверджуються трудовою книжкою позивача. Жодних зауважень щодо записів про спірні періоди в трудовій книжці позивача відповідачем не зазначено, судом таких обставин також не встановлено.
Окрім того, з трудової книжки позивача вбачається, що спірний період з 01.01.1992 по 02.01.1992, який не зарахований до страхового стажу позивача, є частиною періоду роботи позивача з 29.01.1991 по 02.01.1992 (записи № 7-8 трудової книжки позивача). Згідно розрахунку стажу позивача (форма РС-право), наявного в матеріалах справи, вбачається часткове зарахування такого періоду до страхового стажу позивача.
Підстав щодо незарахування частини періоду з 01.01.1992 по 02.01.1992 оскаржуване рішення не містить. Відповідних відомостей відповідачем суду не повідомлено.
Отже, за викладених обставин судом встановлено, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано не зарахованого до страхового стажу позивача спірні періоди її роботи з 01.09.1983 по 26.06.1985, з 01.01.1992 по 02.01.1992 та з 01.02.1992 по 30.03.1995.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.08.2025 № 203040024785 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1983 по 26.06.1985, з 01.01.1992 по 02.01.1992 та з 01.02.1992 по 30.03.1995 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.11.1985 та призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо дати, з якої позивачу необхідно призначити пенсію по інвалідності, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Як встановлено судом з матеріалів справи, інвалідність позивачу встановлена 12.06.2025, що вбачається з Витягу з рішення команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. (а.с. 18-21)
До пенсійного органу з заявою про призначення пенсії по інвалідності позивач звернулася 21.08.2025, тобто в межах трьохмісячного строку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, з дня встановлення інвалідності.
Отже, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, доводи позивача про необхідність призначення їй пенсії по інвалідності саме з 12.06.2025 (тобто з дня встановлення інвалідності) є обґрунтованими.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.08.2025 № 203040024785 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1983 по 26.06.1985, з 01.01.1992 по 02.01.1992 та з 01.02.1992 по 30.03.1995 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.11.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 12.06.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН