Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 листопада 2025 року Справа № 520/26609/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії Національної гвардії України (майдан Захисників України, буд. 3, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001, код ЄДРПОУ 08610502) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, зі сплати ОСОБА_1 , прикомандированому до угруповань військ Сил оборони Держави, додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. пропорційно його безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022,з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 02.09.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022;
- стягнути з Національної академії Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоотриману додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100000 грн. пропорційно його безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022,з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 02.09.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022. в розмірі 610 628,85 грн. (шістсот десять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 85 копійок)
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропущенням позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить поновити строк звернення до суду у зв'язку із тим, що частина позовного періоду з 01.03.2022 до 18.07.2022 охоплюється сферою застосування попередньої безстрокової редакції ч.2 ст.233 КЗпП, водночас, щодо решти позову з 19.07.2022 по 31.12.2022, враховуючи факт звільнення позивача зі служби, застосовується саме ч.2 ст. 233 КЗпП у нині чинній редакції, котра на нормативному рівні початком обрахунку строків визначає день отримання особою письмового повідомлення про нараховані та сплачені позивачу суми при звільненні, проте таке повідомлення позивач не отримував.
Суд, надаючи оцінку заявленим клопотанням зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. 1, 12 Закону України “Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття “заробітна плата» і “оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23, надаючи оцінку поняттям “грошова винагорода», “одноразова грошова допомога при звільненні» та “оплата праці» і “заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпПУ (в редакції від 19.07.2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії Національної гвардії України з 01.09.2014 по 19.09.2024, виключений зі списків особового складу у зв'язку з переведенням до іншого місця служби.
Відповідачем не надано доказів того, що позивач був обізнаний про нараховані та сплачені позивачу суми при звільненні.
Верховний суд у постанові від 11.04.2025 року у справі № 520/27667/24 виклав правовий висновок в розрізі строкового питання щодо застосування нині чинної редакції ст.233 КЗпП, враховуючи факт звільнення особи зі служби, а саме, в світлі питання початку рахування строків.
Так, Верховний Суд вказав, що саме дата отримання позивачем письмового повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 233 КЗпП є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду в правовідносинах, що є предметом судового дослідження. Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 року у справі № 520/27667/24 здійснив дослідження наказу про звільнення позивача з посади та вказав, що такий не містить в собі інформації щодо сум, з приводу яких ініційовано відповідне судове провадження.
Відтак, вагомими аспектами при рахуванні строків у випадку застосування нині чинної редакції ст.233 КЗпП, а саме, її частини 2 за факту звільнення особи зі служби є: 1) дослідження наказу про звільнення в аспекті того, чи містить він в собі інформацію щодо того, за яким механізмом нараховувалось та сплачувалось позивачу грошове забезпечення, 2)
дослідження доказів отримання позивачем письмового повідомлення про нараховані та сплачені суми при звільненні.
Враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 11.04.2025 року у справі № 520/27667/24, щодо початку обрахунку строків звернення до суду позивача, звільненого зі служби, вбачається, що наказ про звільнення позивача не містить в собі інформацію щодо сум, які нараховані та сплачені при звільненні.
Тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Керуючись положеннями ст. ст. 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника Національної академії Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду та прийняти заяву про зменшення позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Мороко