Справа № 500/5225/25
04 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Сідорова Віталія Михайловича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 №192450008203 від 15.07.2025;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю в Кременецькому районному центрі зайнятості з 01.11.2010 по 15.02.2011;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.05.2002 по 01.01.2003, з 01.03.2004 по 31.12.2009;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.07.2025 (дати звернення до органів ПФУ);
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.03.2025 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням ГУ ПФУ у Житомирській області №192450008203 ВІД 10.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, до якого не зараховано періоди її роботи з 01.05.2002 по 01.01.2003, з 01.03.2004 по 31.12.2009, а також період отримання допомоги по безробіттю з 01.11.2010 по 15.02.20211 через відсутність даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків.
08.07.2025 позивач повторно звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком та пакетом підтверджуючих документів. Проте рішенням ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №192450008203 від 15.07.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні відповідач акцентує увагу на тому, що зауваження, які вказані у попередній відмові, не виконано. З огляду на викладене позивач вважає, що підстави для відмови у призначенні пенсії за віком є аналогічними тим, що викладені у рішенні від 10.03.2025.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 15.07.2025, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. На переконання позивача спірні періоди її роботи та період перебування на обліку у статусі безробітної підтверджуються належними доказами, а відсутність відомостей про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб не є мірою її відповідальності та не може слугувати підставою для незарахування цих періодів до страхового стажу та, як наслідок, для відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву та зобов'язано відповідача надати докази одночасно із поданням відзиву.
Ухвалою суду від 27.10.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі розрахунок стажу позивача (форму РС-право).
31.10.2025 відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву, а також на виконання ухвали суду від 27.10.2025 надано форму РС-право з розрахунком стажу позивача для призначення пенсії за віком.
Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини першої, п'ятої та шостої статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 05.09.2025 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія вказаної ухвали суду надіслана до електронного кабінету відповідача 05.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. (а.с.18)
У встановлений судом строк (до 22.09.2025) відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не звертався.
Враховуючи, що наданий 31.10.2025 відзив на позовну заяву є таким, що поданий з порушенням встановленого судом строку, і клопотань про його продовження чи поновлення відповідачем не заявлено, тому відповідно до вимог статті 162 КАС України суд не бере його до уваги, як заяву по суті.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
03.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області №192450008203 від 10.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно вказаного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 4 місяці 22 дні. При цьому за доданими до заяви документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
- періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1993 НОМЕР_1 з 01.05.2002 по 01.01.2003, з 01.03.2004 по 31.12.2009, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків;
- період отримання допомоги по безробіттю з 01.11.2010 по 15.02.2011 згідно трудової книжки від 01.02.1993 НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків.
08.07.2025 позивач повторно звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №192450008203 від 15.07.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно вказаного рішення за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 10 місяців 17 днів. Зауваження, зазначені в попередній відмові, не виконані.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058- IV).
Умови призначенні пенсії за віком врегульовано статтею 26 Закону №1058- IV, згідно частини першої якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ та статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (у редакції, чинній на дату звернення за призначенням пенсії) (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави вважати, що основним документом, який підтверджує наявність у особи стажу роботи, є трудова книжка. При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про періоди роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у рішенні №192450008203 від 15.07.2025 послалось на те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 10 місяців 17 днів, що є меншим за необхідний 31 рік.
Згідно форми РС-право, при обчисленні стажу позивача із застосуванням алгоритму розрахунку для призначення пенсії за віком, відповідачем зараховано наступні періоди її навчання та трудової діяльності:
з 01.09.1979 по 23.06.1983 - 3 роки 9 місяців 23 дні;
з 01.08.1983 по 30.08.1986 - 3 роки 1 місяць;
з 01.09.1986 по 08.02.1988 - 1 рік 5 місяців 8 днів;
з 01.02.1993 по 01.11.1994 - 1 рік 9 місяців 1 день;
з 02.11.1994 по 16.08.1999 - 4 роки 9 місяців 15 днів;
з 01.01.2010 по 20.10.2010 - 10 місяців;
з 09.03.2011 по 30.11.2020 - 9 років 9 місяців;
з 01.01.2021 по 31.05.2025 - 4 роки 5 місяці.
У рішенні №192450008203 від 15.07.2025, яке є предметом оскарження, відповідачем вказано, що зауваження, зазначені в попередній відмові, а саме в рішенні Головного управління ПФУ в Житомирській області №192450008203 від 10.03.2025, позивачем не виконано.
Наведене дає підстави вважати, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди, які є аналогічними тим, що викладені у рішенні Головного управління ПФУ в Житомирській області №192450008203 від 10.03.2025, а саме:
- періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1993 НОМЕР_1 з 01.05.2002 по 01.01.2003, з 01.03.2004 по 31.12.2009, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків;
- період отримання допомоги по безробіттю з 01.11.2010 по 15.02.2011 згідно трудової книжки від 01.02.1993 НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків.
Наведене узгоджується з інформацією, зазначеною у формі РС-право, у якій не зазначено спірні періоди як такі, що зараховані до страхового стажу позивача.
Вирішуючи питання щодо правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.05.2002 по 01.01.2003 з підстав відсутності даних про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування суд зазначає, що положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У той же час, як було зазначено вище, частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно наведених вище положень Закону №1788-XII та Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
З матеріалів справи слідує, що надана позивачем копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1993 містить, серед іншого, наступні записи про періоди трудової діяльності ОСОБА_1 :
- 01.05.2002 призначена на посаду бібліотекара міської бібліотеки для дорослих ім. Ю.Словацького на підставі наказу №25-к від 30.04.2002 (запис №4);
- 01.01.2003 звільнена з посади бібліотекара міської бібліотеки для дорослих ім. Ю.Словацького за ст.36 п.1 КЗпП України на підставі наказу №100-к від 29.12.2002 (запис №5).
- 01.03.2004 призначена на посаду бібліотекара Кременецької міської бібліотеки для дорослих ім. Ю. Словацького на підставі наказу №13-к від 01.03.2004 (запис №6);
- 01.05.2005 переведена на посаду завідувача Кременецької міської бібліотеки для дорослих ім. Ю.Словацького на підставі наказу №23-к від 29.04.2005 (запис №7);
- 13.01.2007 призначена завідувачем Кременецької міської бібліотеки ім. Ю.Словацького на підставі рішення 7 сесії №111 від 13.01.2007 Кременецької районної ради (запис №9);
- 13.09.2010 звільнена з посади завідувачки Кременецької міської бібліотеки ім. Ю.Словацького за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП на підставі рішення 32 сесії №467 від 27.08.2010 (запис №14);
- 01.11.2010 розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно ст.23 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на підставі наказу №НТ101101 від 01.10.2010 (запис №15);
- здійснено одноразову виплату допомоги по безробіттю за період з 16.02.2011 по 26.10.2011 для організації підприємницької діяльності на підставі наказу №НТ170217 від 17.02.2022 (запис №16).
Відповідачем не надано жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи позивача з 01.05.2002 по 01.01.2003 на посаді бібліотекара міської бібліотеки для дорослих ім. Ю.Словацького Кременецького райвідділу культури, а тому його безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки за нормами, що діяли до набрання чинності Законом №1058-IV.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.03.2004 по 31.12.2009 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 01.11.2010 по 15.02.2011 через відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із ч.2 ст.20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч.4-6, 9, 10 ст. 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, суд звертає увагу на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на відповідному підприємстві.
Досліджена судом копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1993 містить записи про трудову діяльність позивача у період з 01.03.2004 по 31.12.2009 та інформацію про виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 01.11.2010 по 15.02.2011.
Крім того, згідно довідки Кременецької філії Тернопільського ОЦЗ №108 від 03.06.2025, ОСОБА_1 дійсно перебувала на обліку в Кременецькому районному центрі зайнятості, допомогу по безробіттю одержувала з 01.11.2010 (наказ НТ №10.11.01 від 01.11.2010) по 15.02.2011 (наказ НТ№11.02.17 від 17.02.2011). (а.с.13)
Архівною довідкою Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області від 21.05.2025 №03-01/564 підтверджено наявність відомостей про розмір заробітної плати ОСОБА_1 у період з 2005 по 2009 роки. (а.с.13, зворот)
Згідно архівної довідки Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області від 03.07.2025 №03-02/10 у документах архівного фонду Кременецької районної ради, в протоколах сесій районної ради є відомості про те, що рішенням сьомої сесії п'ятого скликання від 12.01.2007 №111 ОСОБА_1 призначена завідувачем Кременецької міської бібліотеки ім. Ю.Словацького; рішенням тридцять другої сесії п'ятого скликання від 27.08.2010 №467 ОСОБА_1 звільнена з посади завідувачки Кременецької міської бібліотеки ім. Ю.Словацького, з 13.09.2010 за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. (а.с.14)
Враховуючи, що записи трудової книжки позивача підтверджують наявність трудових відносин з відповідним роботодавцем, а відомості архівних довідок підтверджують отримання доходу та виплату допомоги по безробіттю, тому періоди її роботи з 01.03.2004 по 31.12.2009, а також період отримання допомоги по безробіттю з 01.11.2010 по 15.02.2011 також підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача та мають враховуватися при його обчисленні для призначення пенсії за віком, незалежно від повноти відомостей Реєстру щодо сплати страхових внесків страхувальником - роботодавцем.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.07.2025 №192450008203 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті частини 2 статті 2 КАС України.
З огляду на викладене, вказане рішення слід визнати протиправним та скасувати, спірні періоди з 01.05.2002 по 01.01.2003, з 01.03.2004 по 31.12.2009, з 01.11.2010 по 15.02.2011 підлягають зарахуванню до стажу роботи позивача при визначенні її права на пенсію за віком, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком з 08.07.2025, суд виходить з наступного.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання призначити та виплатити пенсію задоволенню не підлягають.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного слідує, що суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права. У цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
З огляду на викладене, з метою захисту та поновлення порушених прав позивача, при цьому не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком від 08.07.2025 та прийняти відповідне рішення.
Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (частина 8 статті 139 КАС України)
Враховуючи, що дані правовідносини пов'язані із захистом соціальних прав позивача, а спір виник внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення, тому суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок його бюджетних асигнувань понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 10 000,00грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині п'ятій статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 №5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що правова допомога позивачу ОСОБА_1 у даній справі надавалась адвокатом Сідоровим Віталієм Михайловичем, що підтверджується ордером серії ВО №1115873 від 03.09.2025. (а.с.15)
03.06.2025 між адвокатом Сідоровим Віталієм Михайловичем та ОСОБА_1 (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №03/06. (а.с.14, зворот)
Зі змісту вказаного договору слідує, що його предметом є, серед іншого: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності, складання заяв, скарг, процесуальних документів, представництво інтересів клієнта в судах тощо.
У пункті 2 договору його сторонами узгоджено, що вартість наданої правової допомоги за цим договором становить 10000 грн за подання до Тернопільського окружного адміністративного суду позову про оскарження відмови ПФУ про призначення пенсії за віком та 1000 грн (судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подання заяв через систему Електронний суд).
Згідно наданого розрахунку сума гонорару адвоката Сідорова В.М. за надану правову допомогу ОСОБА_1 складається з наступних складових:
зустріч з клієнтом, вивчення наданих клієнтом матеріалів, надання консультацій щодо суті спору, необхідних документів для підготовки позову - 1000 грн (2 години по 500 грн за 1 годину);
обрахунок страхового стажу позивача - 500 грн (1 година вартістю 500 грн);
пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 2000 грн (4 години по 500 грн);
складання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - 5 000 грн (10 годин по 500 грн)
представництво інтересів клієнта в суді - 1000 грн;
оформлення додатків до позовної заяви - 500 грн (1 година).
Суд вважає, що заявлена до стягнення сума в розмірі 10000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у даній справі виходячи з наступних підстав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
На переконання суду дана справа не є справою значної складності, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін та не потребувала значних затрат часу адвоката, в тому числі, зважаючи на достатній обсяг судової практики, розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень у аналогічній категорії спорів, та постанов Верховного Суду.
Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Так, суд приходить до висновку, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в загальному розмірі 3000,00 грн з підстав того, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною. При визначенні саме такої суми витрат на правничу допомогу суд враховує: складність справи, затрачений час адвоката на надання таких послуг та враховує критерій співмірності, розумності та реальності їхнього розміру.
Водночас суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача в межах введеного воєнного стану в державі, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За таких обставин суд вважає, що заява про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, з врахуванням складності справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №192450008203 від 15.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю в Кременецькому районному центрі зайнятості з 01.11.2010 по 15.02.2011, а також періоди її роботи: з 01.05.2002 по 01.01.2003 бібліотекарем міської бібліотеки для дорослих ім. Ю.Словацького Кременецького районного відділу культури; з 01.03.2004 по 30.04.2005 бібліотекарем Кременецької міської бібліотеки для дорослих ім. Ю.Словацького; з 01.05.2005 по 12.01.2007 завідувачем Кременецької міської бібліотеки для дорослих ім. Ю.Словацького; з 13.01.2007 по 31.12.2009 завідувачем aКременецької міської бібліотеки ім. Ю.Словацького.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. сплаченого судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 код ЄДРПОУ 21910427).
Головуючий суддя Мірінович У.А.