Справа № 500/4951/25
04 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення перерахунку та не виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно із урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно із урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що під час перебування на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) позивачу проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року у розмірі 7 632,00 грн та у вересні 2017 року у розмірі 7 931,25 грн. Під час проходження військової служби у вказаний період ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 21.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 26.08.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви із зазначенням способу їх усунення.
Ухвалою суду від 08.09.2025 недоліки позовної заяви усунуто і продовжено розгляд справи.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні в періоди з 27.07.2011 по 12.06.2016 та з 19.02.2020 по 25.06.2021 (день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону у зв'язку із звільненням з військової служби в запас Збройних Сил України).
Окрім цього, на грошовому забезпеченні НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_1 перебував з 27.07.2011 по 31.07.2019 та з 19.02.2020 по 25.06.2021.
Відповідно до інформації відображеній в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2021 роки ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) перебував на грошовому забезпеченні у період:
- з січня 2015 року по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по 25.06.2021 включно - в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 );
- з серпня 2019 року по лютий 2020 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ).
Згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.06.2021 №254-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25.06.2021.
Із довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2018 роки вбачається, що при проходженні військової служби позивачу періодично здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
Так, на адвокатський запит, військова частина НОМЕР_1 надала інформацію та документи, із яких слідує що при звільненні позивача останньому нараховано та в червні 2021 року виплачено військовою частиною НОМЕР_1 заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби із січня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням листопада 2013 року та червня 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) на загальну суму 14 511,17 грн (з утриманням військова збору), що підтверджується довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження у ІНФОРМАЦІЯ_5 та довідкою про грошове забезпечення за 2021 рік.
Відповідно до інформації викладеної у виписці по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 15 червня 2021 року військовою частиною НОМЕР_1 виплаченою ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 14 511,17 грн.
Разом з тим під час перебування на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), позивачу проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у вересні 2016 року у розмірі 7 632,00 грн та у вересні 2017 року у розмірі 7 931,25 грн.
З урахуванням того, що під час проходження військової служби у вказаний період, ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Окрім того, як слідує з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2016-2018 роки у період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачу нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889).
До місячного грошового забезпечення, з якого визначалася винагорода, включалися посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які позивач мав право за займаною ним штатною посадою.
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (п. 6 Інструкції № 73).
Оскільки у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача не було проіндексоване, відповідно нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення проведено відповідачем, виходячи із непроіндексованого місячного грошового забезпечення.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами першим та другим частини четвертої вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд констатує, що право на грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роках та щомісячну додаткову грошову винагороду за період із січня 2016 року по лютий 2018 року позивач набув, в цій частині його право було реалізоване.
Спірним питанням є включення до складу цих виплат індексації грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України №1282-XII від 03.07.1991 "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту другого Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а.
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення за період 2016-2018 роки та інформації наявної у відповідях на адвокатські запити, відповідач здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з січня 2015 року по лютий 2018 роки включно із затримкою.
Також судом встановлено, що розрахунок таких виплат, як щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, грошової допомоги на оздоровлення проведено без включення сум індексації до розрахунку таких виплат.
Отже, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо проведення перерахунку та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно із урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3423/18 від 21.12.2021.
Щодо строку звернення до суду у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці у постанові у справі №990/156/23 від 11 липня 2024 року, вказавши, що до 19 липня 2022 року КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП).
Норми ст. 233 КЗпП є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
ВП ВС вважає, що чіткою та передбачуваною є позиція щодо необхідності застосування приписів ст. 233 КЗпП під час визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, у тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, а також що у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права.
Тобто ВП ВС вчергове підтверджує висновок про те, що положення ст. 233 КЗпП в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці до 19 липня 2022 року, мають перевагу в застосуванні над ч. 5 ст. 122 КАС, а тому підстави вважати пропущеним строк звернення до суду у цій справі відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідачем розрахунок таких виплат, як щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення було проведено без включення сум індексації до розрахунку таких виплат, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно із урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2016-2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно із урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.