вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
03 листопада 2025 року Справа № 640/7408/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сороки К.О.,
представника позивача - Громової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №640/7408/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Голосіївської окружної прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської прокуратури, з вимогам:
- визнати протиправним та скасувати наказ №357к від 04.03.2021, виданий Керівником Київської міської прокуратури Кіпером О.О.;
- поновити з 12.03.2021 ОСОБА_1 на посаді прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва та в органах прокуратури.
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2021 до дня поновлення на посаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала в органах прокуратури з грудня 2012 року, з 15 грудня 2015 року була призначена на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури №1.
Позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
22 грудня 2020 року Дванадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів за результатами проведення співбесіди з ОСОБА_1 прийняла рішення №17 про неуспішне проходження прокурором атестації.
04 березня 2021 року наказом Керівника Київської міської прокуратури №357к, звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року.
Позивач вважає, що вказаний наказ №357к від 04.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступні обставини.
Позивач зазначає, що кадрова комісія №12 в рішенні від 22 грудня 2020 року зазначила, що дії та поведінка прокурора ОСОБА_1 (недекларування комерційного майна протягом 2012-2018 років; можливість отримувати незадекларований прибуток від використання цього майна шляхом здійснення підприємницької діяльності) не узгоджується з ЗУ «Про прокуратуру», Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, не відповідають високим стандартам етичної поведінки та доброчесності, які суспільство очікує від прокурорів.
Позивач вважає, що у Кадрової комісії №12 відсутні повноваження щодо перевірки декларацій та проведення моніторингу способу життя (які є виключними повноваженнями НАЗК), а тому висновки Кадрової комісії №12 не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення.
При цьому, позивач стверджує, що рішень НАЗК відносно неї в частині наявних та/чи відсутніх відомостей у деклараціях, на момент проведення співбесіди та прийняття рішення, у розпорядженні Кадрової комісії №12 не було, як наслідок, рішення комісії з цього питання є виключно суб'єктивною думкою окремих осіб - членів Комісії, проте не відповідає фактичним обставинам та жодним чином не свідчить про невідповідність Позивача вимогам доброчесності, оскільки не ґрунтується на належних доказах зворотного.
Також позивач надала вичерпні пояснення Кадровій комісії №12 щодо майна, що перебуває у її власності, а також надала пояснення свого батька щодо вказаних питань.
На думку позивача, рішення комісії зовсім не мотивовано в частині можливого порушення позивачем ЗУ «Про прокуратуру» та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Крім того, позивач вважає, що Генеральний прокурор своїм наказом від 17.02.2021 року визначила 15 березня 2021 року днем початку роботи окружних прокуратур, у зв'язку з цим Київська місцева прокуратура №1 на день подання даної позовної заяви є Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва.
Враховуючи викладене, позивач просить суд поновити з 12.03.2021 ОСОБА_1 на посаді прокурора саме Голосіївської окружної прокуратури міста Києва та стягнути на користь неї середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2021 по дату вирішений справи по суті.
Ухвалою суду від 13.04.2021 року відкрито провадження у цій справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував та зазначив, що Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ введено у дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, яким передбачено умови для подальшого проходження прокурором служби в органах прокуратури, а саме: подача заяви до Генерального прокурора про переведення та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію (тобто донесення свого волевиявлення про намір продовження роботи в органах прокуратури); успішне проходження атестації.
Листом Офісу Генерального прокурора від 02.03.2021 № 07/1/1-539вих-21 до Київської міської прокуратури направлено частину рішень кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів про неуспішне проходження атестації прокурорами місцевих прокуратур, серед яких і рішення № 17 від 22.12.2020 дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації.
Відповідно до п.п. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Представник відповідача зазначає, що дана норма носить імперативний характер, є самостійною підставою звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», що чітко визначена положеннями п.п. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ.
Юридичним фактом, що зумовило звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», було рішення № 17 від 22.12.2020 дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації.
Також відповідач зазначає, що позивач обґрунтовує незаконність наказу про звільнення виключно доводами щодо незаконності рішення дванадцятої кадрової комісії № 17 від 22.12.2020, яке було підставою її звільнення. Водночас, визнання протиправним та скасування рішення дванадцятої кадрової комісії № 17 від 22.12.2020 є предметом спору в іншій адміністративній справі №640/4203/21.
Щодо обрання позивачем такого способу захисту трудових прав як поновлення на посаді прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, відповідач зазначає, що при вирішенні трудових спорів поновлення працівника на роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Тобто для переведення працівника (у даному випадку - ОСОБА_1 ) на посади прокурорів окружних прокуратур, які почали діяльність з 15.03.2021, кількість яких зменшилась (скоротилась), необхідне рішення відповідної кадрової комісії про успішне проходження атестації, наявність вакантних посад та згоди на призначення на відповідну посаду.
Ухвалою суду від 14.07.2021 року, було задоволено клопотання представника позивача, зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/4203/21.
21.11.2022 року представником відповідача було подано клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки обставини на підставі яких було зупинено провадження, усунено.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 року № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-ІХ "Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26.09.2024), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/7408/21 передана на розгляд та вирішення Сумському окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену справу було розподілено на розгляд судді Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 було прийнято справу № 640/7408/21 до свого провадження, поновлено провадження у цій справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 31.07.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в органах прокуратури з грудня 2012 року, з 15 грудня 2015 року на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №1.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ (далі за текстом - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
У зв'язку з чим, позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 успішно складала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, отримавши 81 бал та була допущена до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.
03 листопада 2020 року ОСОБА_1 успішно складала іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички із використанням комп'ютерної техніки, отримавши 94 бали та була до етапу співбесіди.
22 грудня 2020 року Дванадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі 12 кадрова комісія), за результатами проведення співбесіди з ОСОБА_1 прийняла рішення №17 про неуспішне проходження прокурором атестації.
Вказане рішення листом Офісу Генерального прокурора від 02.03.2021 № 07/1/1 -539вих-21 скеровано керівнику Київської міської прокуратури.
Наказом Керівника Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року №357к, звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року.
Як зазначає в позові представник позивача, вищевказаний наказ про звільнення, а також трудову книжку ОСОБА_1 отримала 12.03.2021.
Не погодившись із зазначеним наказом про її звільнення, позивач звернулася до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 (далі Закон №1697-VІІ)
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1697-VІІ організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, діючій до внесення змін Законом України від 19.09.2019 № 113-IX) систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Законом України від 19.09.2019 № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (надалі - Закон № 113-IX), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв'язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Отже, процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом № 113-IX та вищенаведеними нормами цього Закону визначено основну її умову, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури.
Пунктами 9-14, 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, крім випадків її проходження прокурорами та слідчими органів прокуратури, зазначеними в підпункті 3 пункту 7 цього розділу, забороняється.
Суд зазначає, що позовні вимоги позивач, зокрема обґрунтовує доводами щодо незаконності рішення дванадцятої кадрової комісії № 17 від 22.12.2020, яке було підставою її звільнення.
Разом з тим, судом встановлено, що рішення №17 Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратор, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 22.12.2020 було предметом позову ОСОБА_1 у справі №640/4203/21.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №640/4203/21 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення №17 Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратор, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 22.12.2020.
В зазначеному рішенні суд погодився із висновками Комісії, що дії та поведінка позивача, а саме недекларування комерційного майна протягом 2012-2018 року, відсутність належних та достатніх доказів не отримання нею не декларованого прибутку від використання такого майна шляхом здійснення підприємницької діяльності, вказують на обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності.
Постановою Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №640/4203/21 було скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2021 залишено в силі.
Частиною 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже рішенням суду від 27.09.2021 у справі №640/4203/21 встановлено законність та обґрунтованість рішення №17 Дванадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратор, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 22.12.2020.
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 221 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачив безальтернативну обов'язковість проходження атестації для можливості обіймання посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласній чи окружній прокуратурі.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 19 Розділу ІІ ''Прикінцеві і перехідні положення'' Закону № 113-ІХ встановлено, що прокурори звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Дані положення закону не встановлюють дискреційні повноваження керівника регіональної (обласної) прокуратури щодо звільнення прокурорів з підстав, передбачених цим пунктом, не надають права діяти на власний розсуд, а встановлюють відповідний обов'язок.
Дана норма носить імперативний характер, є самостійною підставою звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та чітко визначена положеннями підп.2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ.
Юридичним фактом, що зумовило звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 сг. 51 Закону України «Про прокуратуру», було рішення № 17 від 22.12.2020 дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації.
Моментом, з якого можливе звільнення у даному випадку ОСОБА_1 , є не завершення процедури ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження ним атестації.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ щодо звільнення позивача з посади прокурора та органів прокуратури прийнятий відповідно до вимог статті 11 Закону № 1697-VII та підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ.
У зв'язку із наведеним, доводи позивача відхиляються судом, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Стосовно доводів позивача про застосування при звільненні з органів прокуратури норм законодавства, які не підлягали застосуванню через їх неконституційність, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 (справа №3-157/2023(290/23) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 9 частини 1 статті 51 Закону «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, який утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд зазначає, що акти Конституційного Суду України є правовими актами, приймаються спеціально уповноваженим органом, з дотриманням встановлених форми і процедури, і є обов'язковими до виконання на території України.
Аналіз дії ст. 152 Конституції України та ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку, що дія рішення Конституційного суду України направлена безпосередньо на майбутнє.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №240/10144/20 наголошено на такому: «аналіз норм розділу ХІІ Конституції України (Конституційний Суд України) та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136- VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують тривати після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення
Судом встановлено, що звільнення позивача відбулось 04.03.2021, а отже дія рішення Конституційного Суду України № 3-157/2023 (290/23) від 18.12.2024 не поширюється на спірні правовідносини.
Беручи до уваги ту обставину, що підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прямо передбачено звільнення прокурорів у зв'язку із наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури виданий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої та другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач належними та допустимими доказами довів законність прийняття оспорюваного наказу.
Зважаючи на предмет правового регулювання, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем у межах законодавства та відповідає критерію законності, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Голосіївської окружної прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування наказу №357к від 04.03.2021, виданий Керівником Київської міської прокуратури Кіпером О.О.; поновлення з 12.03.2021 ОСОБА_1 на посаді прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва та в органах прокуратури; стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2021 до дня поновлення на посаді - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.11.2025 року.
Суддя В.О. Павлічек