про повернення позовної заяви
03 листопада 2025 року Справа № 480/8077/25
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Опімах Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся Донецький державний університет внутрішніх справ з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 491052,05 грн за невиконання договору № 140/19 від 11.09.2019.
Ухвалою від 24 жовтня 2025 року вказану позовну заяву суд залишив без руху, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду та сплатив судовий збір не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивачу був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви та повідомлено про необхідність надати суду оригінал документа про сплату судового збору у визначеному розмірі та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску - протягом десяти днів з дня вручення йому копії ухвали.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 28.10.2025 представник позивача надав суду документ про доплату судового збору та заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, в якій, однак, не зазначив підстави пропуску строку звернення до суду та не надав докази поважності причин його пропуску.
Вивчивши зміст поданої заяви, зміст позовної заяви та дослідивши додані до неї документи, суддя вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу як таку, недоліки якої усунено не в повному обсязі, з огляду на таке.
Так, предметом цього позову є стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 491052,05 грн. Стягнення таких витрат у разі відмови від добровільного їх відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до частини 1, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Як на поважну причину пропуску строку звернення до суду в заяві, поданій в порядку усунення недоліків позовної заяви, представник позивача вказує, що про порушення свого права позивач дізнався після спливу 30 діб, наданих для добровільного виконання вимоги про повернення коштів, відповідно, він дотримався строку звернення до суду з цим позовом.
Суд не погоджується з такою позицією позивача та зауважує, що, як вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору, що зумовлює відшкодування витрат, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів належить застосовувати приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Отже, позивач знав про порушення своїх прав з 01.06.2023, коли відповідача було звільнено зі служби, тому він пропустив місячний строк звернення до суду.
Крім того, в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивача звертає увагу, що Головне управління Національної поліції у Сумській області при звільненні відповідача вручило їй повідомлення про зобов'язання здійснити відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням її в навчальному закладі, яке вона отримала під особистий підпис 01 червня 2023 року. Однак, оскільки зазначене повідомлення не містило розміру фінансових витрат, то після отримання від ГУНП у Сумській області необхідних документів звільненої зі служби ОСОБА_1 , Університет направив відповідачу нове повідомлення від 12.09.2025 із зазначенням суми витрат у розмірі 491052,05 грн, а також у формі додатку - довідку витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період навчання з 01.09.2019 до 31.05.2023 у ДонДУВС.
Приймаючи рішення про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, суд враховує таке.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/285/16 від 12 грудня 2018 року).
Отже до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку слід застосовувати місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 160/11957/19).
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин Верховний Суд застосував у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20.
Тобто саме з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Відповідно до матеріалів позову позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 491052,05 грн за невиконання договору № 140/19 від 11.09.2019. В обґрунтування підстав позову зазначає, що ОСОБА_1 має обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з її утриманням у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (код за ЄДРПОУ 08682387), правонаступником якого є Донецький державний університет внутрішніх справ, оскільки наказом ГУНП в Сумській області від 01 червня 2023 року № 229 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 01.06.2023, а відповідно до контракту про здобуття освіти у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка № 140/19 від 11.09.2019 у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, особа зобов'язується відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію". Відповідно до довідки витрат на утримання розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в університеті, становить 491052,05 грн. Добровільно відповідач не відшкодувала вказані витрати, що стало підставою для звернення позивача до суду.
За повідомленням позивача, Головне управління Національної поліції у Сумській області при звільненні відповідача вручило їй повідомлення про зобов'язання здійснити відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням її в навчальному закладі, яке вона отримала під особистий підпис 01 червня 2023 року. Однак зазначене повідомлення не містило розміру фінансових витрат, у зв'язку з чим після отримання від ГУНП у Сумській області необхідних документів звільненої зі служби ОСОБА_1 . Університет направив відповідачу нове повідомлення від 12.09.2025 із зазначенням суми витрат у розмірі 491052,05 грн. При цьому, належним чином засвідченої копії повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, врученого під підпис відповідачу 01.06.2023, позивач до позовної заяви не додав, у зв'язку з чим суд не може встановити, чи дійсно воно не містило належну до відшкодування суму витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, та зазначення строку на добровільне виконання вимоги.
Таким чином, поданий позов подано із тривалим (понад 2 роки) пропущенням строку на звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, і матеріали позовної не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
У цій справі початок перебігу строку не може бути пов'язаний з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати, оскільки не зрозуміло, чи визначив позивач такий термін у первинному повідомленні про зобов'язання здійснити відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, при цьому, за встановлених судом обставин, останній протягом двох років був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання. Про вказане також свідчить повторне направлення повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ, від 12 вересня 2025 року № 5259/07-2025, цього разу вже із визначенням порядку та строків відшкодування цих витрат.
Невстановлення навчальним закладом у позасудовій вимозі-попереджені суми коштів до відшкодування, а також будь-якого строку, свідчить про пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень у здійснені захисту прав, невжиття ним активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення строку добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
Повторне направлення вимоги через два роки від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), є штучним створенням позивачем підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду.
Таку позицію сформулював Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/20386/23.
Таким чином, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду. Він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
У цій справі з позовом про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду в жовтні 2025 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України. У свою чергу, обставини, на які представник позивача вказує як на поважну причину пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд визнає необгрунтовними. Будь-якого іншого обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач не зазначив.
За змістом частини другої статті 123 КАС України якщо вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки суд не встановив підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 293, 295 КАС України,
Позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Л.М. Опімах