03 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13616/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 (с. Дудкин Гай, Полтавський район, Полтавська область, 39350) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
03 жовтня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 року у розмірі відповідно 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Полтавській області провести індексацію, перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2021 у розмірі 1,11, з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 у розмірі 1,197, з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796, з 01.03.2025 у розмірі 1,115 з 02.04.2025.
Позовна заява здана позивачем на пошту 02 жовтня 2025 року.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин оскаржуваною бездіяльністю відповідача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01 березня 2021 року по 01 квітня 2025 року. Роз'яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року вручена позивачу 15 жовтня 2025 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
16 жовтня 2025 року до суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка вмотивована тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 18.08.2025 про перерахунок пенсії, на яку отримав відмову у перерахунку, тому вважає, що строк звернення до суду розпочав перебіг в серпні 2025 року.
Відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, необхідно враховувати таке:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 Верховний Суд зазначив, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У спірному випадку суми індексації у 2021, 2022, та 2023 роках позивачу не нараховувалися, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Звернувшись до суду з цим позовом 02 жовтня 2025 року (позов здано позивачем на пошту), позивач заявив позовні вимоги з 01 березня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, у зв'язку з чим наявні підстави для висновку про те, що позовні вимоги з 01 березня 2021 року по 01 квітня 2025 року заявлено з пропуском шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зауважує, що закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з датою, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права чи законного інтересу, а не з датою, яку особа зазначає як таку, з якої вона усвідомила чи зрозуміла, що її права та інтереси порушуються.
Тому звернення позивача від 18.08.2025 щодо перерахунку пенсії та надання на нього відповіді листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.09.2025 №15698-14310/Л-02/8-1600/25 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №640/12324/19 викладено правовий висновок про те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Позивачем не наведено обставин, які були б об'єктивно непереборними, які б не залежали від його волевиявлення, та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду у період з 01 березня 2021 року по 01 квітня 2025 року.
Натомість, наведені позивачем у заяві обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі “Меньшакова проти України»).
У рішенні від 18.10.2005 у справі “МШ “Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Підсумовуючи викладене вище, суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині зазначених вище позовних вимог.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене вище, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позивачеві ОСОБА_1 позовної заяви в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01 березня 2021 року по 01 квітня 2025 року.
Водночас, позивач звернувся в межах шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог що охоплюють період з 02 квітня 2025 року, тому в цій частині позовна заява підлягає прийняттю до розгляду та слід відкрити провадження у справі.
Прохальна частина позовної заяви містить клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 6 статті 12 цього Кодексу - що, справою незначної складності, є справа щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, в силу вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частинами 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Беручи до уваги викладене, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 121-123, 171, 256, 257, 260, 262, 263, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернути позивачеві ОСОБА_1 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01 березня 2021 року по 01 квітня 2025 року.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/13616/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, починаючи з 02 квітня 2025 року у розмірі відповідно 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Полтавській області провести індексацію, перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 02 квітня 2025 року .
Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задовольнити.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що відповідно до частини 7 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Витребувати від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 в повному обсязі.
Витребувані документи надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити відповідачу, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що права та обов'язки учасників справи встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Надіслати відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду в частині повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Сич