Справа № 420/11188/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд
у складі
головуючого судді Скупінської О.В.,
при секретарі Подобіній О.М.
за участю
представника позивача Самарець А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 15.04.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №951050835517 від 26.12.2024 р. про відмову в перерахуванні пенсії - переходу на інший вид пенсії ОСОБА_1 , як державному службовцю, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 року про перерахунок «Перехід на інший вид пенсії» та здійснити з 20.12.2024 переведення позивачки із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 05.03.1991 по 03.06.2005 та з 08.11.2005 по 11.03.2014.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 12.03.2014 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська. У відповідності до трудової книжки НОМЕР_1 позивачка розпочала трудову діяльність з вересня 1981 року, в податковій системі працювала з березня 1991 року (в тому числі в органах податкової служби м. Красний Луч Луганської області, Жовтневого та Артемівського районів м. Луганська), де займала посади від старшого державного податкового інспектора до керівника ДПІ. Наказом ГУ Міндоходів у Луганській області від 11.03.2014 № 107-о її звільнено з посади начальника ДПІ в Артемівському районі м.Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області. 20.12.2024 позивачка звернулася до Відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, за результатами розгляду поданої заяви від 20.12.2024 № 10068 про перерахунок пенсії в частині переходу на пенсію за Законом України «Про державну службу», позивачка 27.12.2024 отримала рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області №951050835517 від 26.12.2024 про відмову у в проведенні перерахунку пенсії - перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу».
17.04.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції, яка буде відповідати вимогам статті 160 КАС України та в якій вірно визначити суб'єктний склад учасників справи.
22.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (вхід. №ЕС/38761/25) на усунення недоліків.
Цього ж дня, до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (вх. №ЕС/38750/25 від 22.04.2025) з аналогічними позовними вимогами.
Ухвалою судді від 24.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; витребувано у Головного управління ПФУ у Вінницькій області копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
06.05.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив (вх. №ЕС/6660/25), в якому заперечують проти задоволення позовних вимог.
У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що згідно наданої позивачем трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 05.03.1991 по 25.11.1996 працювала в Державній податковій інспекції по м. Красний Луч, де 19.11.1992 було присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу, 20.09.1994 прийнято присягу державного службовця, 16.05.1996 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу. З 26.11.1996 по 03.06.2005 позивач працювала в Державній податковій адміністрації в м. Красний Луч, де 01.05.1999 було присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІ рангу, а 01.06.2001 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу. З 08.11.2005 по 07.12.2006 працювала в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська. З 08.12.2006 по 11.03.2014 працювала в Державній податковій інспекції у Артемівському районі у м. Луганську, Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, державній податковій інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, де 07.06.2016 присвоєно 9 ранг державного службовця, 31.12.2013 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу. Таким чином, періоди роботи 05.03.1991 по 03.06.2005 та з 08.11.2005 по 11.03.2014 не можуть бути зараховані до стажу державної служби зважаючи на те, що згідно ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ. Також, статтею 343.3 Податкового кодексу України передбачено, що спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Отже, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Підсумовуючи вищевикладене, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Разом з тим, враховуючи вищезазначене, позивач не має права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в податкових органах, а тому, відповідно, відсутній необхідний стаж роботи, передбачений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 № 3723-XII «Про державну службу».
08.05.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив (вх. №ЕС/44509/25), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , з 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні як внутрішньо-переміщена особа та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058. 20.12.2024 звернулася з заявою про перерахунок пенсії шляхом переходу на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Територіальним органом Пенсійного фонду України за принципом «екстериторіальності» рішенням від 26.12.2024 № 951050835517 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії шляхом переведення з пенсії призначеної відповідно до Закону №1058, на пенсію відповідно до Закону №889, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону№3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно трудової книжки заявник працювала в органах державної податкової інспекції. Зважаючи на те, що посадовим особам контрольних органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, для призначення пенсії за нормами Закону № 889 підстав немає. Згідно ст. 3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема на осіб, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Враховуючи наведене, основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. За таких обставин період роботи з 05.03.1991 по 03.06.2005 та з 08.11.2005 по 11.03.2014 можливо зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, за умови підтвердження інформації щодо присвоєння рангу державного службовця та виплати надбавки за ранг.
08.05.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самарець А.М. надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/44760/25), в якому посилаючись на фактичні обставини справи просить позовні вимоги задовольнити.
09.05.2025 від ГУ ПФУ в Одеській області листом (вх. №45422/25) на виконання ухвали суду від 24.04.2025 долучено належним чином засвідчені копії матеріалів електронної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 20.06.2025 постановлено перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №420/11188/25 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 15 липня 2025 року об 15 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №23 (2-й поверх).
25.06.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява (вх. №ЕС/64589/25) про розгляд справи без їх участі, з урахуванням доводів викладених у відзиві від 05.05.2025.
26.05.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшла заява (вх. №ЕП/9887/25) з проханням провести підготовче засідання за відсутності представника ГУ ПФУ у Вінницькій області, з урахуванням позиції викладеної у відзиві на позовну заяву.
08.07.2025 надійшла заява представника позивача (вх. № ЕС/69404/25), в якому просили підготовче засідання, призначене на 15 липня 2025 року об 15 год. 00 хв., у справі № 420/11188/25 відкласти на іншу дату.
15.07.2025 у судовому засіданні вирішено задовольнити клопотання та відкласти підготовче засідання на 06.08.2025 о 14:10 годин.
21.07.2025 від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява (вх. №ЕС/73838/25) про розгляд справи без їх участі, з урахуванням доводів викладених у відзиві від 05.05.2025.
29.07.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшла заява (вх. №ЕС/77003/25) у якому повідомлено про неможливість прибуття у підготовче судове засідання представника через віддаленість місцязнаходження Одеського окружного адміністративного суду та ГУ ПФУ у Вінницькій області.
30.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/77479/25), в якому просила здійснювати дистанційне судове провадження по справі № 420/11188/25 з участю представника позивача Самарець А.М. у судовому засіданні, в тому числі, але не виключно, яке призначене 06.08.2025, у режимі відеоконференції за допомогою програми «Ізікон» з приміщення Одеського окружного адміністративного суду та власного комп'ютерного обладнання адвоката Самарець А.М.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, судове засідання відкладено на іншу дату, а саме 04.09.2025 о 14:00 годин.
Ухвалою судді від 07.08.2025 постановлено задовольнити клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самарець Аліни Миколаївни (вх. №ЕС/77479/25 від 30.07.2025) про здійснення розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №420/11188/25 в режимі відео конференції та допустити представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самарець Аліни Миколаївни до участі у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
14.08.2025 від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява (вх. №ЕС/83397/25) про розгляд справи без їх участі, з урахуванням доводів викладених у відзиві від 05.05.2025.
26.08.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшла заява (вх. №ЕС/87981/25) у якому повідомлено про неможливість прибуття.
За результатами судового розгляду від 04.09.2025 та визначено наступну дату судового засідання 01.10.2025 об 11:00 годин.
12.09.2025 від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява (вх. №ЕС/95174/25) про розгляд справи без їх участі.
19.09.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшла заява (вх. №ЕС/97871/25) у якому повідомлено про неможливість прибуття.
08.10.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшла заява (вх. №ЕС/105180/25) у якому повідомлено про неможливість прибуття.
08.10.2025 у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.10.25 о 15:00 годин.
15.10.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самарець А.М. надійшла заява (вх. №ЕС/108689/25) з проханням судове засідання на 16.10.20254 провести у відсутність позивача та його представника.
15.10.2025 від представника відповідача ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшла заява (вх. №ЕС/108582/25) у якому повідомлено про неможливість прибуття та розгляд за відсутності представника.
15.10.2025 від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява (вх. №ЕС/108330/25) про розгляд справи без їх участі.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи призначеного на 16.10.2025 відкладено на 04.11.2025.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , з 12.03.2014 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська та у зв'язку з окупацією м. Луганськ та зміною місцяпроживання з 01.08.2014 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як отримувач пенсії за віком (на загальних умовах).
Згідно перерахунку від 04.08.2018 Центральне об'єднання управління ПФУ в м. Одесі за рішенням №951050835517 від 04.08.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Особливості: ВПО, відмовлено в реєстрації; Достроковий вихід на пенсію (жінки). Страховий стаж: 36 років 7 місяців 24 дні.
20.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою №10068 про перехід на інший вид пенсії держслужбовця.
Вказана заява була опрацьована ГУ ПФУ у Вінницькій області та винесено рішення №1951050835514 від 26.12.2024 про відмову, про що позивачку було повідомлено листом ГУ ПФУ в Одеській області №1500-0217-8/198831 від 27.12.2024.
У вказаному рішення зазначено, що: дата призначення пенсії: 12.03.2014; вік заявниці: 65 років; страховий стаж заявниці становить 36 років 07 місяців 24 дні; на дату звернення за перерахунком не працює.
«…На призначення пенсії за Законом №889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб:
- державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» (далі Порядок).
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
- розміри виплат, зазначених в абзацах третьому п'ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
- розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- згідно трудової книжки НОМЕР_1 заявниця з 05.03.1991 по 25.11.1996 працювала в Державній податковій інспекції по м. Красний Луч, де 19.11.1992 було присвоєно персональне звання інспектора податкової служби 1 рангу, 20.09.1994 прийнято присягу державного службовця, 16.05.1996 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу;
- з 26.11.1996 по 03.06.2005 робота в Державній податковій адміністрації в м. Красний Луч, де 01.05.1999 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби ІІ рангу, 01.06.2001 інспектора податкової служби І рангу; присвоєно персональне звання
- з 08.11.2005 по 07.12.2006 робота в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська;
- з 08.12.2006 по 11.03.2014 робота в Державній податковій інспекції у Артемівському районі у м. Луганську, Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, де 07.06.2016 присвоєно 9 ранг державного службовця, 31.12.2013 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу.
Таким чином періоди роботи з 05.03.1991 по 03.06.2005 та з 08.11.2005 по 11.03.2014 не можуть бути зараховані до стажу державної служби зважаючи на те, що заявниці згідно ст.343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст.343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад Державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723. Статтею 343.3 Податкового кодексу України передбачено, що спеціальні звання податкової Служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Враховуючи вищезазначене, відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в переведені на пенсію по віку відповідно до Закону України - «Про державну службу», за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, 5 віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених - ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.»
Не погодившись з прийнятим ГУ ПФУ у Вінницькій області рішенням, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державу службу» (далі - Закон №3723-XII).
У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Частиною 1 ст.37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII. Отже, у даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 №283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Статтею 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Повертаючись до фактичних обставин справи, згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 10.11.1981 встановлено наступні записи трудової діяльності, зокрема:
- запис №15 з 05.03.1991 прийнята на посаду державного податкового інспектора (наказ №15 від 05.03.1991);
- запис №16 з 24.12.1991 переведена на постійну посаду державного податкового інспектора (наказ №43 від 24.12.1991);
- запис №17 з 14.04.1992 переведене на посаду заступника начальника відділу по смете (наказ №4л від 14.04.1992);
- запис №18 з 19.11.1992 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби І рангу (наказ №23 від 19.11.1991);
- запис №19 з 10.11.1993 призначена на посаду начальника відділу обліку та звітності (наказ №31-л від 26.11.1993);
- запис №20 з 12.09.1994 присягу державного службовця прийнято;
- запис №21 з 16.05.1996 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 3 ранг» (наказ №28-л від 07.06.1996);
- запис №22 з 25.11.1996 звільнена у зв'язку з ліквідацією Державної податкової інспекції за п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №61-д від 25.11.1996);
- запис №23 з 26.11.1996 Державна податкова адміністрація в м. Красний Луч прийнята по переведенню на посаду обліку та звітності (наказ №1-л від 26.11.1996);
- запис №25 з 06.01.1999 призначена на конкурсній основі на посаду першого заступника начальника інспекції (наказ ДПА в Луганській області №4-л від 06.01.1999);
- запис №26 з 01.05.1999 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 2 ранг» (наказ №226 від 28.04.1999);
- запис №27 з 30.08.2000 призначена начальником Державної податкової інспекції в м. Красний Луч (наказ №858-о від 30.08.2000);
- запис №28 з 01.06.2001 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 1 ранг» (наказ №279-л від 06.06.2001);
- запис №29 з 03.06.2005 звільнена за власним бажанням (наказ №11-о від 03.06.2005);
- запис №30 з 08.11.2005 Державна податкова служба у Жовтневому районі м. Луганська призначена на конкурсній основі на посаду першого заступника начальника інспекції (наказ №120-о від 08.11.2005);
- запис №31 з 07.12.2006 звільнена у зв'язку з переведенням на роботу в ДПІ у Артемівському районі у м. Луганську (наказ №123-о від 07.12.2006);
- запис №32 з 08.12.2006 Державна податкова інспекція у Артемівському районі у м. Луганську призначена на посаду начальника ДПІ у Артемівському районі у м. Луганську в порідку переведення з ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську (наказ №518-о від 07.12.2006);
- запис №33 з 29.12.2008 Державна податкова інспекція у Артемівському районі у м. Луганську перейменована в Державну податкову інспекцію в Артемівському районі у м. Луганську (наказ №412 від 25.06.2008);
- запис №34 з 20.02.2012 призначена в порядку переведення на посаду начальника Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби звільнивши з посади начальника Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська (наказ №47-о від 20.02.2012);
- запис №35 з 07.03.2012 Державна податкова інспекція в Артемівському районі у м. Луганську реорганізована в Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Луганської області державної податкової служби;
- запис №36 з 07.06.2013 призначена в порядку переведення на посаду начальника Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області звільнивши з посади начальника Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (наказ №67-о від 07.06.2013);
- запис №37 з 07.06.2013 присвоєно 9 (дев'ятий) ранг державного службовця (наказ №67-о від 07.06.2013);
- запис №38 з 31.12.2013 присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи І рангу (наказ №4036-о від 31.12.2013);
- запис №39 з 11.03.2014 звільнена з посади начальника Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області за власним бажанням з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України (наказ №107-о від 11.03.2014).
Підсумовуючи судом встановлено, що: 12.09.1994 позивачкою прийнято присягу державного службовця, 16.05.1996 позивачці було присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 3 ранг», 01.05.1999 було присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 2 ранг», 01.06.2001 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 1 ранг», 07.06.2013 присвоєно 9 (дев'ятий) ранг державного службовця, 31.12.2013 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи І рангу
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 1, 4 статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету, - мають право на зарахування періодів такої роботи до стажу державної служби.
Разом з цим, відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, у яких касаційний суд дійшов до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Окрім, страховий стаж позивача на державній службі, на якій вона продовжувала перебувати станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), обіймаючи посаду державної служби, з урахуванням періоду роботи в органах Державної податкової служби, становить понад 10 років, що доводиться відомостями трудової книжки та іншими матеріалами справи. Вказані обставини відповідач не спростував.
Отже, з урахуванням спірних періодів та періоду державної служби, обчисленого відповідачем, стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом №889-VIII становить більше ніж 10 років.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі №822/524/18, встановлено, що право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII не встановлено.
Відтак суд приходить до висновку, що періоди проходження служби позивача з 05.03.1991 по 03.06.2005 та з 08.11.2005 по 11.03.2014 в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
З урахуванням вище викладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.12.2024 №951050835517 про відмову у переведенні позивача з пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 КАС України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 951050835517 від 26.12.2024 щодо відмови позивачеві у переході на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ та зобов'язати відповідача призначити відповідачеві пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ, з урахування з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією ID: 3009-2875-9882-3944 від 14.04.2025.
Відтак, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №951050835517 від 26.12.2024 про відмову в переходу на інший вид пенсії ОСОБА_1 , як державному службовцю, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про «Перехід на інший вид пенсії» відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385);
- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА