Справа № 420/19760/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.03.2018 р. по 18.07.2022 р. включно;
- зобов'язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 18.07.2022 р. включно в сумі 222718,08 грн. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія) за період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. включно, без урахування посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія) за період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби;
- зобов'язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходила службу в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор". У період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення. При цьому, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. є січень 2008 року, оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців перед оскаржуваним періодом відбулося з 1 січня 2008 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294. Крім того, в період з 01.03.2018 р. по 18.07.2022 р. позивачу в порушення норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення в загальній сумі 222718,08 грн. Також у період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. Зазначає, що після скасування рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифних коефіцієнт. Тому розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р. шляхом множення на тарифний коефіцієнт згідно додатків до Постанови № 704. Крім того, з початку введення в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка". Отже, ОСОБА_1 , як особа, що проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі та несла службу на території м.Херсона в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор", в період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. включно мала право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 30000 грн., передбаченої п.1 Постанови № 168, щомісячно. Між тим, відповідач за вказаний період не виплатив додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168. Зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення, індексації-різниці, перерахованого грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, повинна бути здійснена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород поліцейськими та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44.
Ухвалою від 24.06.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
10.07.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що особливості індексації зарплати новоприйнятих працівників викладені у п.10-1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 1078, а саме місяць нарахування грошового доходу (місяць працевлаштування) визначається як базовий місяць для розрахунку індексації до місяця наступного підвищення окладу. Відповідно до п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. З 01.01.2017 р. внаслідок підвищення посадового окладу на 500,00 грн. індексація не нараховувалась (сума індексації у місяці підвищення окладу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу п.5 Порядку № 1078). За період з 01.12.2015 р. - 18.07.2022 р. відповідно до Постанови КМУ від 17.07.2013 р. № 1078 ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення в повному обсязі. Базовий місяць для періоду з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. - вересень 2015 року; з 01.01.2017 р. по 29.02.2018 р. - січень 2017 року; з 01.03.2018 р. по 13.05.2022 р. - березень 2018 року. Під час простою установи з 14.05.2022 р. по 18.07.2022 р. індексація не нараховувалась. З огляду на викладене, доводи позивача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період, зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 18.07.2022 р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є безпідставними. Також зазначає, що пункт 4 Постанови № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно до додатками 1, 12, 13 і 14. У подальшому Постановою № 103 внесено зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)", вказавши цю розрахункову величину як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року". Отже, пунктом 4 Постанови № 704 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Редакція приміток додатків 1 та 4 не була змінена у зв'язку зі зміною редакції п.4 Постанови № 704. В той же час примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права. Не приведення Кабінетом Міністрів України приміток додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені пунктом 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку. Крім того, згідно пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку 925/5, посадовий оклад (тарифний розряд) особам рядового і начальницького складу встановлюється залежно від займаної штатної посади відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2018 р. № 685/5 "Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2018 р. за № 289/31741, яким затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу. Згідно примітки до тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до Доручень Державного секретаря Міністерства юстиції України за 2020-2023 рік визначалось, що розміри посадових окладів за спеціальними званнями визначаються відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704, а також наказу МЮУ від 13.03.2018 р. № 685/5 (виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. - 1762 гривні). Зауважує, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, є окремим тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується під час проходження служби та виконання службових обов'язків, тобто є додатковим стимулюючим заохоченням саме за виконання службових обов'язків, проте доказів виконання позивачем своїх посадових обов'язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, до суду не надано. Крім того, виплата додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, здійснюються лише на підставі наказів командирів (начальників), наказ про виплату позивачу додаткової винагороди по установі не видавався, однак вимогу зобов'язати відповідача прийняти наказ про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до вимог Постанови № 168 позивачем не заявлено, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Окремо зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду.
15.07.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, оскільки вони не спростовують доводи, викладені у позовній заяві. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09..12.2025 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції, якою істотно змінено порядок індексації грошових доходів населення. Ця постанова набрала чинності з 15.12.2015 р. і відповідно до пункту 6 Постанови № 103 застосовується з 01.12.2015 р. З урахуванням вказаних змін обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Порядок виплати грошового забезпечення у спірному періоді з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.01.2008 р. Втратила чинність Постанова № 1294 відповідно до пунктів 9, 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 р. Пунктом 1 Постанови № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького склад, на підставі якого суттєво підвищено посадові оклади. Отже, підвищення тарифних ставок (окладів) працівників Державної кримінально-виконавчої служби України за період з січня 2008 року по березень 2018 року не відбулося, а тому саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. З прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням було змінено з "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року" на "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року". Тому, з 29.01.2020 р. відповідач повинен був застосовувати розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р. Посилання відповідача на доручення МЮУ є недоречними, так як вони не є нормативно-правовими актами та суперечать нормам діючого законодавства. Стосовно тверджень відповідача про те, що позивач не залучалася до участі в оперативних заходах, несення варти, у тому числі в нічний час, несення служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, не входила до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, позивач послався на постанову Верховного Суду від 02.11.2023 р. у справі № 160/11851/22, якій зазначено, що в даному випадку поняття "несення служби", яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожне поняттю "проходження служби". Крім того, положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової винагороди виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, постанова № 168 в редакції від 22.03.2022 р. не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач. Твердження відповідача про порушення строку звернення до суду не ґрунтується на вимогах законодавства, так як предметом позовних вимог є період з 29.01.2020 р. по 13.05.2022 р., редакція ст.233 КЗпП України в якому не обмежувала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.09.2013 р. по 06.01.2023 р. проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор".
Так, згідно наказу в.о. начальника Херсонського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області від 06.09.2013 р. № 91 о/с ОСОБА_1 07 вересня 2013 року призначено на посаду молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і охорони.
Відповідно до наказу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 31.10.2019 р. № 97/ОС прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора І категорії відділу режиму і безпеки, установивши їй посадовий оклад у розмірі 3000 грн.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовженого до теперішнього часу.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р. перебувала в окупації.
Однак, Державна установа "Херсонський слідчий ізолятор" продовжувала виконувати визначені законом та Положенням функції до 14.05.2022 р., а персонал нести службу до 14.05.2022 р., який з 24.02.2022 р. по 14.05.2022 р. було переведено на посилений варіант несення служби.
Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 р. № 1951/5 у зв'язку із тимчасовим знаходженням на непідконтрольній території України, зокрема, в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор" оголошено простій з 14.05.2022 р. до закінчення воєнного стану в Україні.
Наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 р. № 2829/5 припинено з 11.07.2022 р. простій, оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 р. № 1951/5, зокрема, в державній установі "Херсонський слідчий ізолятор".
Наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 11.07.2022 р. № 44/ОС пр оголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 р. до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи
В подальшому, наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 06.01.2023 р. № 2/ОС "Про особовий склад" ОСОБА_1 06.01.2023 р. звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із п.4 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
З метою з'ясування інформації щодо нарахування грошового забезпечення, індексації за період проходження служби, представник позивача 19.05.2025 р. звернулася до відповідача з відповідним запитом.
Листом від 22.05.2025 р. № 24/8.1-347/ВС-Нв відповідач повідомив, що після деокупації м.Херсона керівництвом установи встановлено факт перебування на території установи представників окупаційної влади та військових рф, зафіксовано факт викрадення основних матеріальних цінностей та відсутність первинної документації установи. За період з 01.12.2015 р. по 18.07.2022 р. (за винятком часу простою) відповідно до Постанови КМУ від 17.07.2013 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення. Базовий місяць для періода з 01.12.2015 р. - 31.12.2016 р. - вересень 2015 року; з 01.01.2017 р. -29.02.2018 р. - січень 2017 року; з 01.03.2018 р. - 13.05.2022 р. - березень 2018 року. Під час простою установи з 14.05.2022 р. по 18.07.2022 р. індексація не нараховувалась. Посадовий оклад за посадою, на якій перебувала ОСОБА_1 у період з 01.05.2022 р. по 18.07.2022 р. розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Кошторисом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на 2022 рік кошти на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою КМУ № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" не передбачалися, додаткових асигнувань на виплату зазначеної додаткової винагороди до установи не надходило. Виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168 за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. особам рядового і начальницького складу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" не здійснювалась.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 р. № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).
Згідно ст.3 Закону № 2713-IV правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (ч.2 ст.14 Закону № 2713-IV).
За приписами ч.ч.1, 2 ст.23 Закону № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною 5 статті 23 Закону № 2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до ч.5 ст.95 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно ст.18 Закону України від 05.10.2000 р. № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст.19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст.33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 р., що діє з 01.01.2016 р.) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.4 ст.4 Закону № 1282-ХІІ).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону № 1282-ХІІ).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону № 1282-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п.44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 р. у справі № 380/1513/20).
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 р. у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 206/4411/16-а).
З 01.12.2015 р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч.3, 4 ст.4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, внесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 р. діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Таким чином, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 р. не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Починаючи з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
07.11.2007 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294), відповідно до якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Схема посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби затверджена Додатком 22 до Постанови № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 р.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій осіб, зокрема і посадового окладу позивача.
У подальшому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1036, яка набрала чинності з 01.01.2017 р., до Постанови № 1294 внесено зміни, зокрема, в частині визначення посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань.
На реалізацію положень названої постанови наказом Міністерства юстиції України № 372/5 від 14.02.2017 р. "Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - Наказ № 372/5), затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Тобто, зміна грошового забезпечення позивача відбулась у зв'язку з прийняттям Постанови № 1036, а в подальшому з 01.03.2018 р. у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704.
Таким чином, ураховуючи прийняття Постанови № 1036 та Наказу № 372/5, які набули чинності з 01.01.2017 р. та якими затверджено схему посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, внаслідок чого відбулося їх збільшення, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2017 р. по 28.02.2018 р. індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2017 року згідно довідки Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 07.07.2025 р. № 24/9.1-35/Вс.
Суд зауважує, що у довідці від 07.07.2025 р. № 24/9.1-35/Вс та у листі від 22.05.2025 р. № 24/8/1-347/ВС-Нв відповідач вказує, що базовим місяцем для періоду з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. є вересень 2015 року, а з 01.01.2017 р. по 29.02.2018 р. - січень 2017 року.
В той же час жодного нормативно-правового обґрунтування визначення саме вересня 2015 року як базового місяця для обрахунку індексації у період з 01.11.2015 р. по 31.12.2016 р. відповідач у листі, довідці та відзиві не наводить.
За даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за лютий 2017 року, становив 101,0%. Цей індекс опубліковано в березні 2017 року. Оскільки він не перевищує порога індексації (103%), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто у квітні 2017 року, не настає. У подальшому за березень 2017 року індекс споживчих цін становив 101,8%. Цей індекс опубліковано у квітні 2017 року. Оскільки наростаючим підсумком за лютий березень (1,01 х 1,018 х 100) він не перевищує порога індексації (103%), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто у травні 2017 року, не настає. Індекс споживчих цін у квітні 2017 року становить 100,9%. Цей індекс опубліковано у травні 2017 року. Оскільки наростаючим підсумком індекс споживчих цін за лютий квітень 2017 року дорівнюватиме 103,74 % (1,01 х 1,018 х 1,009 х 100), що перевищує поріг індексації (103%), то право на індексацію виникне у червні 2017 року (наступний місяць за місяцем публікації індексу за квітень 2017 року).
Відтак, у квітні 2017 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103% та склав 103,74%, а тому у позивача виникло право на індексацію у місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс у червні 2017 року.
Згідно довідки відповідача від 07.07.2025 р. № 24/9.1-35/Вс позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення у період з 01.06.2017 р. по 28.02.2018 р. та становила: червень 2017 року - 62,31 грн., липень 2017 року - 62,31 грн., серпень 2017 року - 62,31 грн., вересень 2017 року - 116,20 грн., жовтень 2017 року - 116,20 грн., листопад 2017 року - 116,20 грн., грудень 2017 року - 179,72 грн., січень 2018 року - 179,72 грн., лютий 2018 року - 179,72 грн.
Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01.01.2008 р. по 01.03.2018 р., суд приходить до висновку, що схема посадових окладів особам начальницького складу установ виконання покарань, яка затверджена Додатком 23 до даної Постанови, за вказаний період змінювалась.
Для проведення індексації грошового забезпечення особам начальницького складу установ виконання покарань, встановлено, що базовий місяць за посадою позивача:
- за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. є січень 2008 року, у зв'язку з тим, що був встановлений посадовий оклад на підставі Постанови № 1294;
- за період з 01.01.2017 р. по 28.02.2018 р. є січень 2017 року, у зв'язку з тим, що з 01.01.2017 р. відбулося підвищення посадового окладу на підставі змін внесених до Постанови № 1294 Постановою № 1036, Наказом № 372/5.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позову, позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати індексації у період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. з визначенням базового місяця січень 2008 року.
Натомість, відповідачем здійснено нарахування індексації у спірному періоді, однак у зменшеному розмірі внаслідок неправильного визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р.
Враховуючи наведене суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 включно із застосуванням базового місяця вересень 2015 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Натомість нарахування та виплата відповідачем індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосування базового місяця січень 2017 року є правомірним.
Отже, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині не нарахування та невиплати індексації-різниці а період з 01.03.2018 р. до 18.07.2022 р. у загальній сумі 222718,08 грн., суд зазначає наступне.
Як вказано вище, зміна грошового забезпечення позивача відбулась з 01.01.2017 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294 (в редакції від 28.12.2016 р.), а в подальшому з 01.03.2018 р. - у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704.
Спірним питанням є наявність підстави для нарахування індексації-різниці, визначальним питанням для якої є не перевищення підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року, сумі можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року.
Так, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", згідно якої змінилось грошове забезпечення позивача.
Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Відтак, березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Тобто норми абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 23.03.2023 р. № 400/3826/21, дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
На виконання ухвали суду від 24.06.2025 р. відповідачем надано до суду довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий, березень 2018 року від 07.07.2025 р. № 24/9.1-37/Вс та архівну відомість № 6 з лютого по березень 2018 року.
Згідно довідки від 07.07.2025 р. № 24/9.1-37/Вс різниця між виплаченим позивачу у лютому 2018 року та березні 2018 року грошовому забезпеченні склала 0,39 грн. (5845,61 грн. - 5845,22 грн.) в сторону збільшення.
Відповідно до архівної відомості № 6 різниця між виплаченим позивачу у лютому 2018 року та березні 2018 року грошовому забезпечення склала 0,38 грн. (5699,47 грн. - 5699,09 грн.).
Також, для правильного вирішення спірних правовідносин слід визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" становив 1762 гривні.
Разом з цим, за нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.
При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:
ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:
ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;
ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;
ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.
При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2017 року по березень 2018 року поріг індексації не перевищував 103%, а саме: січень 2017 року - 101,10%; лютий 2017 року - 101,00%; березень 2017 року - 101,80%; квітень 2017 року - 100,90%; травень 2017 року - 101,30%; червень 2017 року - 101,60%; липень 2017 року - 100,20%; серпень 2017 року - 99,90%; вересень 2017 року - 102,00%; жовтень 2017 року - 101,20%; листопад 2017 року - 100,90%; грудень 2017 року - 101,00%; січень 2018 року - 101,50%; лютий 2018 року - 100,90%.
Отже, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 0%.
З урахування вищевикладеного, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн. х 0% = 0 грн.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 0,39 грн., що перевищує суму можливої індексації, позивач не має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 р. по 18.07.2022 р. включно.
Суд вважає помилковим твердження позивача, що сума можливої індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року), становить 4463,15 грн.: 1762,00 грн. х 253,30 грн. / 100, де 1762,00 грн. - прожитковий мінімум, 253,3 % - величина приросту індексу споживчих цін, оскільки зазначена величина приросту індексу споживчих цін - 253,3 % застосуванню не підлягає, так як вона розрахована із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу, тоді, як було установлено вище, з січня 2017 року по лютий 2018 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу необхідно застосовувати базовий місяць січень 2017 року.
Аналогічна позиція викладена в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2025 р. у справі № 520/2782/25, від 10.04.2025 р. у справі № 520/10005/24, від 03.03.2025 р. у справі № 520/16542/24.
Крім того, у період з 01.03.2018 р. по 30.11.2018 р. грошове забезпечення індексації не підлягало, оскільки лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 %.
Так, у жовтні 2018 року поріг величини індексу споживчих цін перевищив поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію було проведено у грудні 2018 року відповідно до вимог абзацу першого п.1-1 Порядку № 1078, що підтверджується довідкою відповідача від 07.07.2025 р. № 24/9.1-35/Вс.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 р. № 2713-IV умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виплата грошового забезпечення особам начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", який прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5).
Згідно пункту 3 розділу I Порядку № 925/5,грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
З матеріалів справи слідує, а відповідачем не заперечується, що позивачу визначався посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням за період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.
З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням упродовж служби позивачу у період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам № 294-IX, № 1082-IX та № 1928-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 р. (1762 грн.) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 294-IX на 01.01.2020 р. (2102 грн.), Законом № 1082-IX на 01.01.2021 р. (2270 грн.), Законом № 1928-IX на 01.01.2022 р. (2481 грн.)).
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 р. у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 р. у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п.4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., у період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. є протиправним, оскільки відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
При цьому нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у період з 29.07.2022 р. по 18.07.2022 р. підтверджується довідкою відповідача від 07.07.2025 р. № 24/9.1-36/ВС про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р., довідкою відповідача про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.05.2022 р. по 05.01.2023 р. від 21.05.2025 р. № 24/9.1-33/Вс, архівною відомістю № 5.
Посилання відповідача на доручення Міністерства юстиції України, в яких вказувалося на необхідність визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018 р. (1726 грн.), є безпідставними, оскільки доручення не є нормативно-правовими актами, а викладені у них відомості суперечать вимогам п.4 Постанови № 704 (в первинній редакції).
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.21 Закону № 2713-IV особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.23 Закону № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною 1 статті 24 Закону № 2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 р. наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 925/5 при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.
Таким чином, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме щомісячні його види, виплачуються пропорційно відпрацьованому часу на підставі законодавства, яке є спеціальним у спірних правовідносинах.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого в подальшому продовжувалась, у тому числі воєнний стан діяв у період спірних правовідносин.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
У пункті 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 Постанови № 168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 р. № 350 до пункту 1 Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів "та поліцейським" доповнено словами "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 р. № 350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 р.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка" згідно з додатком.
Відповідно до вказаного Переліку програма "єПідтримка" поширюється на Херсонську область, де розташовується Державна установа "Херсонський слідчий ізолятор", в якому працювала позивач на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, з 24.02.2022 р. на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Херсонської області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 р. № 754 (яка набрала чинності 08.07.2022 р. та застосовується з 01.06.2022 р.) внесено такі зміни до пункту 1 Постанови № 168, а саме: в абзаці першому слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" замінено словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)"; після слова "щомісячно" доповнено словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)".
Тобто, з 01.06.2022 р. право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. залишилось лише у тих співробітників, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Спірним у даній справі є питання щодо нарахування додаткової винагороди у період 24.02.2022 р. до 13.05.2022 р., тобто до оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 07.09.2013 р. проходила службу в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор", яка розташована в Херсонській області (м.Херсон).
Суд зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. № 204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", Херсонська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Постановою № 168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Відповідні зміни внесено до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 р. № 754, які застосовуються з 01.06.2022 р., тобто не поширюються на період спірних правовідносин.
Відтак, у період 24.02.2022 р. до 13.05.2022 р. позивач мала право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої Постановою № 168.
Проте, виплата позивачу у вказаний період додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої Постановою № 168, не здійснювалась, що підтверджено відповідачем у відзиві та листом від 22.05.2025 р. № 24/8/1-247/ВС-Нв.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності цільових бюджетних асигнувань для здійснення виплат додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для не виплати додаткової винагороди, передбаченої чинним на час вирішення спору підзаконним нормативно-правовим актом, яким у даному випадку є Постанова № 168.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Також Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007 зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Щодо тверджень відповідача про не надання до суду доказів виконання позивачем своїх посадових обов'язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, то суд зазначає, що у цьому випадку поняття "несення служби", яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю "проходження служби". Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає жодних підстав вважати, що вони не несуть службу.
Крім того, положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 в редакції від 22.03.2022 р. не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 р. у справі № 160/11851/22.
Між тим, факт несення позивачем служби у період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. підтверджується архівною відомістю № 5, довідкою від 07.07.2025 р. № 24/9.1-36/Вс, згідно яких ОСОБА_1 отримувала грошове забезпечення, в тому числі їй нараховано премію за роботу в нічний час.
Стосовно посилання відповідача на відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати спірної додаткової винагороди, то суд зауважує, що відсутність таких наказів свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності відповідачем, а не про відсутність у позивача права на таку винагороду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 1568, перерахованого грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Згідно пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Також нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та грошового забезпечення у належному розмірі мало бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на їх нарахування та виплату.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, перерахованого грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Правовий висновок з цього питання, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22.
Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб'єкта приватного права.
Положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є оскарження дій Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 18.02.2022 р., грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р., не нарахування не виплати додаткової винагороди за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 р. по справі № 460/21394/23 дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 р. по справі № 460/21394/23 дійшла висновку, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються періоду з 01.12.2015 р. по 18.07.2022 р., редакція ст.233 КЗпП України в якому не обмежувала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати, то доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними.
За приписами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині позовних вимог, за які сплачено судовий збір (щодо не виплати додаткової винагороди), то сплачений позивачем судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на її користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. суд зазначає наступне.
Частинами 1-4 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.1 ч.2 ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19 неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 р. у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Судом встановлено, що 12.05.2025 р. між адвокатом Купенко Ольгою Леонідівною та позивачем укладено договір про подання правничої допомоги № 12-05/25, згідно якого Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, бере на себе зобов'язання надати правничу допомогу щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'яязується сплатити гонорар (винагороду) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, встановлені цим договором та домовленістю Сторін (п.1.1 договору).
Згідно п.1.2 договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо стягнення ненарахованого та невиплаченого грошового забезпечення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема, у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб; в органах державної та виконавчої влади, в органах місцевого самоврядування, відділах ДРАЦС, державних архівах, державних нотаріальних архівах, державних нотаріальних конторах, приватних нотаріусів, державної виконавчої служби, органах прокуратури, МВС та СБУ, в усіх підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.
Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару визначається зо домовленістю Сторін.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн. позивач надав до суду:
- акт наданих послуг з правничої допомоги від 18.06.2025 р., згідно якого надано наступні послуги: проведення зустрічі з клієнтом, надання консультації з приводу оптимальних шляхів вирішення спору, узгодження правової позиції - 1 год., 1000 грн.; ознайомлення, вивчення та наліз наданих клієнтом документів для підготовки позовної заяви - 1 год., 1000 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз судової практики - 2 год., 2000 грн.; збір (витребування, отримання) доказів для подальшого представлення суду - 1 год., 1000 грн.; складання та направлення до суду процесуальних документів (адміністративного позову, заяв від імені клієнта, тощо) - 5 год., 5000 грн.; всього - 10000 грн.;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Купенко О.Л., необхідних для надання правничої допомоги ОСОБА_1 , відповідно до якого надано наступні послуги: проведення зустрічі з клієнтом, надання консультації з приводу оптимальних шляхів вирішення спору, узгодження правової позиції - 1 год., 1000 грн.; ознайомлення, вивчення та наліз наданих клієнтом документів для підготовки позовної заяви - 1 год., 1000 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз судової практики - 2 год., 2000 грн.; збір (витребування, отримання) доказів для подальшого представлення суду - 1 год., 1000 грн.; складання та направлення до суду процесуальних документів (адміністративного позову, заяв від імені клієнта, тощо) - 5 год., 5000 грн.; всього - 10000 грн.;
- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 30.05.2025 р. № 14/25 на суму 10000 грн.
Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, по якій склалася установлена судова практика, а складення позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи чисельну кількість розглянутих справ з аналогічними підставами та предметом позову.
Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. включно із застосуванням базового місяця вересень 2015 року.
Зобов'язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. включно із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) щодо обчислення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у заниженому розмірі з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. включно грошового забезпечення (основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів, премії) без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 29.01.2020 р. по 18.07.2022 р. включно грошового забезпечення (основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів, премії) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. включно у розмірі 30000 грн. щомісячно.
Зобов'язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. включно у розмірі 30000 грн. щомісячно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Стягнути з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73005, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко