з питань забезпечення позову
04 листопада 2025 р. № 400/10174/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ,
прозаява про забезпечення позову,
22.09.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати незаконним та протиправним бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови внесення даних (на підставі архівних даних) про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до відповідного реєстру , яким є Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та встановлення статусу «невійськовозобов'язаний»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про виключення з військового обліку , відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні № 256/2022 від 17.08.2022 року.
Ухвалою від 26.09.2025 суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
03 листопада 2025 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Білова І.В. . про забезпечення позову шляхом заборони керівництву та працівникам будь-яких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії з призову ОСОБА_1 на військову службу до набрання законної сили рішенням по цій справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника посилається на те, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». Втім, після оновлення даних в застосунку «Резерв+» він встановив, що його взято на облік відповідачем. Представник позивача стверджує, що позивача можуть відправити на лінію бойового зіткнення, внаслідок чого позивач може загинути до вирішення справи по суті. На думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити ефективний захист та суттєво ускладнити поновлення прав позивача в разі задоволення позову.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з приписами ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Згідно з частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Повертаючись до обставин справи, суд зазначає таке.
Предметом позову є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду його звернення від 18.07.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення статусу «невійськовозобов'язаний»
Водночас, необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує, зокрема, протиправними діями відповідача щодо взяття його на облік як військовозобов'язаного.
Отже, дії відповідача щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації не охоплюються предметом позову в цій справі.
Суд зауважує, що на даному етапі він не здійснює оцінку обґрунтованості позову, оскільки фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення цієї справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення.
Тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи не вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи бездіяльність є очевидно протиправними і, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Щодо доводів позивача про те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права позивача, у зв'язку із вчиненням дій по його мобілізації, направленню на лінію бойового зіткнення , то суд наголошує, що такі доводи не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях.
При цьому, позивачем не наведено жодних обставин щодо здійснення відповідачем дій з його призову на військову службу під час мобілізації. Більш того, в заяві про забезпечення позову представник позивача зазначає, що позивач був зупинений на вулиці працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перевірили документи та відпустили його додому, повістку не вручали, пройти медичний огляд ВЛК не пропонували, до ТЦК та СП не доставляли.
Натомість, для вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову, вбачатися з матеріалів справи, що у даному випадку не має місця.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись положеннями ст.154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набрала законної сили 04.11.2025
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Дерев'янко Ліна Леонідівна