04 листопада 2025 р. № 400/5088/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачаДержавної міграційної служби України, ,
провизнання дій незаконними, скасування рішення від 15.04.2025 № 008017300024638, зобов'язання вчинити певні дії,
За участю:
ОСОБА_1
представника позивача Пономарьова Олексія Ігоровича
16 травня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної міграційної служби України (далі - відповідач) про:
визнання дій відповідача незаконними;
скасування рішення відповідача від 15.04.2025 № 008017300024638 про відмову у визнанні позивача особою без громадянства;
зобов'язання відповідача видати позивачу відповідний законодавству документ на рішення про визнання його особою без громадянства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.11.2024 він звернувся до Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявою про визнання його особою без громадянства. Підставою для подання наведеної заяви слугувало те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в росії, а у 2006 році переїхав в Україну, де проживає і про цей час, нікуди не виїжджав. До кримінальної відповідальності ні він, ні члени його родини не притягалися. Однак, відповідач прийняв рішення від 15.04.2025 № 008017300024638 про відмову у визнанні його особою без громадянства на підставі абзацу третього частини третьої статті 61 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки він нібито свідомо подав недійсні, підроблені документи або повідомив про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення його статусу. На думку позивача, таке рішення є незаконним, тому що відповідач не обґрунтував і не довів твердження про подання ним недійсних, підроблених документів або повідомлення про себе неправдивих відомостей. Крім того, відповідач не довів наявність у його діях навмисного умислу у спотворенні або приховуванні реальних фактів, висвітлення яких може негативно вплинути на прийняття рішення державного органу, не на користь заявника.
У відзиві на позовну заяву від 30.05.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що позивач народився у російській федерації і в Україну прибув у 2006 році. На сьогоднішній день не є можливим перевірити факт видачі російськими органами влади довідки про неналежність позивача до громадянства російської федерації, на території якої він народився. Натомість згідно з листом Генерального консульства Республіки Вірменія в Одесі від 03.02.2025 № ГК-005/2025 він згідно з частиною першою статті 11 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» є громадянином Республіки Вірменія, але паспорт громадянина Республіки Вірменія не документувався. Відтак інформацію, яку повідомив про себе позивач про його неналежність до громадянства жодної країни, не відповідає інформації, наданої Генеральним консульством Республіки Вірменії. Тому оскаржуване рішення є правомірним.
05.06.2025 представник позивача подав до суду заяву, яка за своїм змістом є відповіддю на відзив. У цій заяві він закцентував увагу на тому, що відповідач аргументує своє незаконне рішення лише однією підставою, а саме: письмовою відповіддю Генерального консула Республіки Вірменія в Одесі, яка є неоднозначною за своєю суттю. Водночас у довідці консульства Республіки Вірменія від 18.09.2020 № 148 зазначено, що позивач не є громадянином Республіки Вірменія і паспорт громадянина Республіки Вірменія не отримував. Загально відомим є те, що лише паспорт є основним документом по всьому світу на планеті Земля, яким підтверджується громадянство особи. За таких обставин ніде в природі не існує та будь-де взагалі відсутні будь-які докази про належність позивача до громадянства Республіки Вірменія. Позивач повідомив відповідачу про себе тільки правдиві та достовірні відомі йому особисто відомості про себе.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19.05.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У заяві від 05.06.2025 представник позивача просив провести розгляд справи у судовому засіданні за участі сторін.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 04.11.2025.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, суд 04.11.2025 постановив ухвалу про розгляд справи за його відсутності.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно зі свідоцтвом про народження, виданого 26.06.2018 відділом записів актів цивільного стану управління записів актів цивільного стану Ставропольського краю по Новоолександрівському районі російської федерації, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на російській території, мати - ОСОБА_2 , громадянка Республіки Вірменія, відомості про батька відсутні.
Матір позивача є громадянкою Республіки Вірменія, що підтверджується її паспортом Республіки Вірменія № НОМЕР_1 .
У період з 01.09.2009 по 28.05.2020 позивач навчався в Калинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів (с. Калинівка, Миколаївський район, Миколаївська область), що підтверджується довідкою Воскресенської селищної ради Миколаївської області.
Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ по Республіці Адигея від 16.10.2024 № 3/246106462131 відомості про набуття позивачем громадянства російської федерації згідно з інформаційних баз МВС росії відсутні.
У довідці Генерального консульства Республіки Вірменія в Одесі від 18.09.2020 № 148 зазначено, що в архіві реєстру населення Республіки Вірменія відомості щодо ОСОБА_1 відсутні.
Листом від 10.01.2025 № ГК-001/2025 Генеральне консульство Республіки Вірменія в Одесі підтвердило факт видачі довідки від 18.19.2020 № 148 особі з даними ОСОБА_1 .
У листі від 03.02.2025 № ГК-005/2025 Генеральне консульство Республіки Вірменія в Одесі повідомило відповідача, що згідно з інформацією отриманою від Служби міграції та громадянства МВС Республіки Вірменія, позивач відповідно до частини першої статті 11 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» є громадянином Республіки Вірменія, але паспортом громадянина Республіки Вірменія не документувався.
19.11.2024 позивач подав до Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області заяву про визнання особою без громадянства, в якій зазначив, що країною свого народження російську федерацію, дата прибуття в Україну - 01.07.2006, громадянства іншої країни не має, мати - ОСОБА_2 є громадянкою Республіки Вірменія, проживає в Україні,
Довідкою Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про звернення за визнанням особою без громадянства підтверджується тимчасове перебування на законних підставах позивача як особи, яка звернулась із заявою про визнання особою без громадянства, на території України протягом строку розгляду такої заяви.
Згідно з рішенням відповідача від 15.04.2025 № 008017300024638 позивачу відмовлено у визнанні особою без громадянства на підставі абзацу третього частини третьої статті 61 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Вважаючи, що відмова у задоволенні вищевказаної його заяви є протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 26 Основного Закону України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з пунктом два частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в'їзду в Україну та виїзду з України таких осіб визначає Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» особа без громадянства - це особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини (частина друга статті 3 Закону № 3773-VI).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 61 Закону № 3773-VI письмова заява про визнання особою без громадянства подається особисто у паперовій формі до територіального органу чи до територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі його утворення), повнолітньою дієздатною особою за місцем її проживання.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 61 Закону № 3773-VI під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім'ї.
Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 317 (далі - Порядок № 317), рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства приймається протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства та визначених цим Порядком документів.
Абзацом третім частини третьої статті 61 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 44 Порядку № 317 уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу.
Таким чином, уповноважена особа ДМС при встановлені факту подання особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомого повідомлення про себе неправдивих відомостей щодо обставин, які впливають на визначення її статусу, зокрема наявність громадянства іншої країни, зобов'язаний прийняти рішення про відмову визнанні такої особи особою без громадянства.
Відповідно до частини першої статті 47 Конституції Республіки Вірменія дитина, яка народилася від громадян Республіки Вірменія - громадянин Республіки Вірменія.
Громадянами Республіка Вірменія є особи, які набули громадянство Республіки Вірменія відповідно до цього Закону (частина перша статті 3 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія»)
Згідно з частиною другою статті 11 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» дитина, один з батьків якої на момент її народження є громадянином Республіки Вірменія, а інший невідомий або є особою без громадянства, набуває громадянство Республіки Вірменія.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» проживання за межами Республіки Вірменія само по собі не має наслідком припинення громадянства Республіки Вірменія.
Частиною п'ятою статті 47 Конституції Республіка Вірменія встановлено, що громадянин Республіки Вірменія не може бути позбавлений громадянства. Громадянин Республіки Вірменія не може бути позбавлений права на зміну громадянства.
Відтак особа, один з батьків якої є громадянином Республіки Вірменія, а інший невідомий, є громадянином Республіки Вірменія, і він не може бути позбавлений громадянства Республіки Вірменія, зокрема на підставі проживання в іншій державі та / чи не отримання паспорта громадянина Республіки Вірменія.
Відповідно, така особа не може набути статус особи без громадянства.
Суд встановив, що матір позивача є громадянкою Республіки Вірменія, що підтверджується її паспортом Республіки Вірменія № НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про народження, виданого 26.06.2018 відділом записів актів цивільного стану управління записів актів цивільного стану Ставропольського краю по Новоолександрівському районі російської федерації, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на російській території, мати - ОСОБА_2 , громадянка Республіки Вірменія, відомості про батька відсутні.
Тобто матір позивача є громадянкою Республіки Вірменія, а батько невідомий.
Таким чином, позивач відповідно до частини першої статті 47 Конституції Республіки Вірменії та частини другої статті 11 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» є громадянином Республіки Вірменія за правом крові (jus sanguinis). Водночас наявність або відсутність у нього паспорта Республіки Вірменія жодним чином не впливає на його правовий статус як громадянина Республіка Вірменія.
Вказане також підтверджується листом Генерального консульства Республіки Вірменія в Одесі від 03.02.2025 № ГК-005/2025, яким відповідач був повідомлений про те, що згідно з інформацією отриманою від Служби міграції та громадянства МВС Республіки Вірменія, позивач відповідно до частини першої статті 11 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» є громадянином Республіки Вірменія, але паспортом громадянина Республіки Вірменія не документувався.
Натомість у поданій 19.11.2024 до Вітовського відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області заяві про визнання особою без громадянства позивач вказав на відсутність у нього громадянства інших країн та про наявність у його матері громадянства Республіки Вірменія.
У поясненнях співбесіди 07.03.2025 позивач повідомив, що йому не відомо про належність його до громадянства Республіки Вірменія, зіславшись на відсутність у нього паспорта громадянина Республіки Вірменія.
Водночас у поясненнях співбесіди 07.03.2025 матір позивача повідомила, що він звертався до посольства Республіка Вірменія в Україні стосовно його належності / неналежності до громадянства Республіки Вірменія, але йому паспорт не був наданий, бо він не народився у Вірменії.
З вищевикладеного слідує, що на день подання заяви про визнання особою без громадянства він знав про своє громадянство Республіка Вірменія, але свідомо повідомив про себе неправдиві відомості про його відсутність.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що рішення відповідача від 15.04.2025 № 008017300024638 про відмову у визнанні позивача особою без громадянства є правомірним.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 238, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання дій відповідача незаконними, скасування рішення від 15.04.2025 № 008017300024638 про відмову у визнанні позивача особою без громадянства та зобов'язання видати йому відповідний законодавству документ на рішення про визнання його особою без громадянства - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Державна міграційна служба (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 37508470).
6. Повний текст рішення суду складений 04.11.2025.
Суддя В.Г.Ярощук