04 листопада 2025 р. № 640/32415/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНКОРД ІНВЕСТ», ,
до відповідачаКиївської митниці, ,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2020 № 0000140/7.8-19-02, від 27.10.2020 № 000141/7.8-19-02,
21 грудня 2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНКОРД ІНВЕСТ» (далі - позивач) до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140/7.8-19-02 та № 0000141/7.8-19-02 від 27.10.2020, прийняті відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акта документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 17.10.2018 № UA205100/2018/016822, від 18.10.2018 № UA205100/2018/016911, від 31.10.2018 № UA205100/2018/017934 і від 31.10.2018 № UA205100/2018/017861 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 27.10.2020 № 0000140/7.8-19-02 про збільшення податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, на суму 60842,62 грн і про застосування штрафної санкції в сумі 15210,66 грн, а також ППР від 27.10.2020 № 0000141/7.8-19-02 про збільшення податкового зобов'язання з платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із ввезених на територію України товарів на суму 12168,52 грн і про застосування штрафної санкції в сумі 3042,13 гривні. На переконання позивача, оскаржувані ППР є протиправними, оскільки висновки відповідача про встановлення з боку позивача порушень здійснені лише на основі відповіді уповноваженого органу Республіки Польща від 29.05.2020 № 2601-ІОА/4331/40/2019. Однак, в акті перевірки відсутні посилання на те, які саме обґрунтовані сумніви щодо преференційного походження товару, перелік яких від об'єктивних до суб'єктивних визначений законодавством, став підставою для надсилання відповідно запиту до компетентного органу Республіки Польща. Позивач не звертався із заявами про видачу сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 12.10.2018 № PL/MF/AN 0174973, від 18.10.2018 № PL/MF/AN 0174971, від 25.10.2018 № PL/MF/AN 0174130, від 26.10.2018 № PL/MF/AN 0174141. Ці сертифікати надано продавцем, а тому саме він відповідальний за достовірність викладеної у них інформації. Крім того, ні сертифікатні, ні митні декларації країн відправлення не скасовані і були чинними на момент винесення оскаржуваних ППР. Разом з тим, у своїй відповіді уповноважений орган Республіки Польща підтверджує автентичність поданих митному органу документів, а саме: сертифікатів. Отже, відповідач відповідно до статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) взагалі не мав права проводити таку невиїзну перевірку. Тому її результати є неправомірними.
У відзиві на позовну заяву від 02.02.2021 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що позивач під час митного оформлення товарів застосував преференцію зі сплати ввізного мита « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС), за митними деклараціями від 17.10.2018 № UA205100/2018/016822, від 18.10.2018 № UA205100/2018/016911, від 31.10.2018 № UA205100/2018/017934 і від 31.10.2018 № UA205100/2018/017861. Заявлена країна походження - Польща PL. Проте, відповідно до результатів верифікації сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 12.10.2018 № PL/MF/AN 0174973, від 18.10.2018 № PL/MF/AN 0174971, від 25.10.2018 № PL/MF/AN 0174130, від 26.10.2018 № PL/MF/AN 0174141 є автентичними, але товари, що вказані у документах походження не відповідають вимогам преференційного походження згідно з Протоколом 1 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Тому вказані сертифікати є недійсними для застосування преференції зі сплати ввізного мита « 410». Відповідно оскаржувані ППР є правомірними.
У відповіді на відзив від 10.02.2021 позивач закцентував увагу на тому, що відповідач проігнорував його аргументи на противагу листу уповноваженого органу Республіки Польща від 29.05.2020 № 2601-ІОА/4331/40/2019.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання заперечень не скористався. Натомість у клопотанні від 08.04.2025 відповідач зазначив, що заперечення проти позову були ним викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративний судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, ця адміністративна справа передана на розгляд і вирішення до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.
28.03.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття адміністративної справи № 640/32415/20 до свого провадження та про її розгляд спочатку.
Копія ухвали від 28.03.2025 суд надіслав представнику позивачу відповідачу в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримана ним 28.03.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Будь-яких додаткових пояснень у цій справі позивач Миколаївському окружному адміністративному суду не надав.
08.04.2025 через канцелярію суду надійшла заява відповідача про зміну відповідача Київську митницю Держмитслужби на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служб України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 замінено сторону у справі, а саме: Київську митницю Держмитслужби (бульв. Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 43337359) на Київську митницю (бульв. Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 43997555).
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач подав до митних органів митні декларації митними деклараціями від 17.10.2018 № UA205100/2018/016822, від 18.10.2018 № UA205100/2018/016911, від 31.10.2018 № UA205100/2018/017934 і від 31.10.2018 № UA205100/2018/017861.
Листом від 13.07.2020 № 16-3/16-01/7/1488 Державна митна служба України надіслала до Волинської митниці Держмитслужби відповідь митних органів Республіки Польща від 29.05.2020 № 2601-IOA/4331/40/2019 щодо перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 12.10.2018 № PL/MF/AN 0174973, від 18.10.2018 № PL/MF/AN 0174971, від 25.10.2018 № PL/MF/AN 0174130, від 26.10.2018 № PL/MF/AN 0174141.
Волинська митниця Держмитслужби листом від 21.07.2020 № 6579-7.3-15 поінформовала відповідача щодо результатів верифікації сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 12.10.2018 № PL/MF/AN 0174973, від 18.10.2018 № PL/MF/AN 0174971, від 25.10.2018 №PL/MF/AN 0174130, від 26.10.2018 № PL/MF/AN 0174141, яка проводилась уповноваженим органом Республіки Польща. Відповідно до результатів верифікації, сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 12.10.2018 № PL/MF/AN 0174973, від 18.10.2018 № PL/MF/AN 0174971, від 25.10.2018 № PL/MF/AN 0174130, від 26.10.2018 № PL/MF/AN 0174141 є автентичними, але товари, що вказані у документах походження не відповідають вимогам преференційного походження згідно Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
У зв'язку з цим, відповідач провів документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями 17.10.2018 № UA205100/2018/016822, від 18.10.2018 № UA205100/2018/016911, від 31.10.2018 № UA205100/2018/017934 і від 31.10.2018 № UA205100/2018/017861.
30.09.2020 відповідач склав Акт № 79/20/7.8-19-02/41498170, яким встановлено такі допущені позивачем порушення:
вимог частини другої статті 44, частини першої статті 257 МК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 60842,62 грн;
вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого заниженого податкове зобов'язанні зі сплати ПДВ на загальну суму 12168,52 гривні.
На підставі Акта від 30.09.2020 № 79/20/7.8-19-02/41498170 відповідач прийняв ППР:
від 27.10.2020 № 0000140/7.8-19-02 (форма «Р») про збільшення податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, на суму 60842,62 грн і про застосування штрафної санкції в сумі 15210,66 грн;
від 27.10.2020 № 0000141/7.8-19-02 (форма «Р») про збільшення податкового зобов'язання з платежем ПДВ із ввезених на територію України товарів на суму 12168,52 грн і про застосування штрафної санкції в сумі 3042,13 гривні.
Вважаючи вищезазначені ППР відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з частинами першою, другою і шостою статті 36 МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частиною третьою ст.43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою і другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).
Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до частини першої статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1;
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, «interalia» (переклад - також), в тому числі:
(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;
(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;
(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Висновки митного органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на офіційній інформації - на листі уповноваженого органу Республіки Польщі 29.05.2020 № 2601-IOA/4331/40/2019, в якому зазначено, що в результаті проведеної перевірки було встановлено, що суб'єкт господарювання не довів переважне походження товарів ЄС, тому товари, зазначені у відповідних сертифікатах, не відповідають вимогам у преференційній торгівлі між Європейським Союзом та Україною відповідно до положень Протоколу № 1 щодо визначення поняття «продукти, що походять», та методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між України та ЄС. Підсумовуючи все це, декларації про походження товару є неправильними.
Отже, уповноваженим органом Республіка Польща не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у митних деклараціях від 17.10.2018 № UA205100/2018/016822, від 18.10.2018 № UA205100/2018/016911, від 31.10.2018 № UA205100/2018/017934 і від 31.10.2018 № UA205100/2018/017861, на яких складені відповідні сертифікаи з перевезення товару EUR.1.
Враховуючи зазначене, заявлення відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.09.2013 № 584-VII від 19.09.2013.
Згідно з вищенаведених положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС слідує, що отримання на запит щодо підтвердження походження товару відповіді, яка не містить достатньої інформації для визначення справжнього походження товарів, є підставою для відмови у наданні права на преференції.
Відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно із пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Таким чином, оскільки відповідачем отримано офіційну відповідь за міжнародним запитом до митних органів Республіки Польща про непідтвердження преференційного походження товарів, і при проведенні перевірки позивач товарів не надав доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів, тому документи на імпортований товар, які ним використовувалися для визначення країни походження товарів, не можуть прийматися до уваги та слугувати підставою для надання відповідних преференцій.
Представлений лист уповноваженого органу Республіки 29.05.2020 № 2601-IOA/4331/40/2019 є достатнім доказом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, оскільки в матеріалах справи та перевірки не містяться докази походження товару з Європейського Союзу, а експортером товарів не надано під час проведення відповідної перевірки документів, які б підтверджували статус походження товару.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, абзацом шостим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», суд
1. У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНКОРД ІНВЕСТ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2020 № 0000140/7.8-19-02 та від 27.10.2020 № 0000141/7.8-19-02- відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
5. Учасники справи:
позивач - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНКОРД ІНВЕСТ» (вул. Будіндустрія, 7, оф. 10, м. Київ, 01013; код ЄДРПОУ 41498170);
відповідач - Київська митниця (бульв. Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ ВП 43997555).
6. Повний текст рішення суду складений 04.11.2025.
Суддя В.Г.Ярощук