03 листопада 2025 рокусправа № 380/18905/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача зняти арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706152, реєстраційний номер обтяження 8706190, реєстраційний номер обтяження 8706200, накладені у межах виконавчого провадження ВП №12580128.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №12580128 з виконання виконавчого напису нотаріуса №970 від 03.04.2009, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про звернення стягнення на автобус, який належить на праві власності ОСОБА_1 . Транспортний засіб було передано в заставу банку на підставі укладеного між ЗАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 договору застави для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №20.00.000029 від 12.12.2007. 12.05.2009 у виконавчому провадженні №12580128 було накладено арешти на нерухоме майно позивача, а саме: арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706152, арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706190; арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706200. Згодом 24.10.2009 у виконавчому провадженні державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Позивач погасила борг за кредитним договором, та звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, втім отримала відмову. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 22.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження №12580128.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що арешт зареєстровано на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2009. Згідно частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент проведення виконавчих дій), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Законодавство не надає права державному виконавцеві знімати арешт з майна боржника та скасовувати заходи забезпечення позову при поверненні виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець, який виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, або інша посадова особа державної виконавчої служби вже позбавлені права вчиняти будь-які виконавчі дії у цьому виконавчому провадженні без повторного пред'явлення стягувачем виконавчого документу до виконання та за обставин, коли стягувачем виконавчий документ повторно не пред'являвся, а при зверненні до суду боржником не порушувалося питання щодо визнання незаконними або скасування постанов державного виконавця. Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для зняття арешту з майна.
Щодо надання матеріалів виконаного провадження №12580128 відповідач повідомив, що надати більш детальну інформацію та копії матеріалів виконавчого провадження неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням трирічного терміну зберігання.
Ухвалою суду від 09.10.2025 залучено Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1; код ЄДРПОУ 09801546) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Треті особи правом подання пояснень щодо позовних вимог не скористались.
Ухвалою суду від 13.10.2025 продовжено строк розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про зобов'язання вчинити дії на двадцять днів з дня постановлення цієї ухвали.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З даних Автоматизованої системи виконавчих провадження встановлено, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження ВП №12580128, з виконання виконавчого напису нотаріуса №970 від 03.04.2009, виданого Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., про звернення стягнення на автобус: - марки Богдан модель - A-069.21, рік випуску 2007, колір жовтий, шасі (кузов, рама) №07.10.2025 НОМЕР_1 , тип ТЗ - автобус D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , за рахунок коштів отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги ВАТ АКБ «Львів» в сумі 147 897 грн.43 коп.
30.04.2009 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
У межах виконавчого провадження №12580128 державним виконавцем було накладено арешти на нерухоме майно позивача:
- арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706152;
- арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706190;
- арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706200.
24.10.2009 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку з тим, що вжитими заходами щодо розшуку майна, на яке необхідно звернути стягнення, його місцезнаходження не встановлено, оскільки заходи з розшуку транспортного засобу виявились безрезультатними.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, який був накладений у виконавчому провадженні №12580128.
У листі від 22.08.2025 №17121 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що згідно ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 18.02.2014 заяву про заміну сторони задоволено за виконавчими листами, виданими Перемишлянським районним судом Львівської області, у зв'язку із чим виконавче провадження №12580128 з виконання виконавчого напишу нотаріуса №970 від 03.04.2009, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., не може бути виконане на підставі відповіді Банку «Львів» від 03.02.2025 та довідки ТзОВ «Ансу» від 26.03.2025.
Позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просить зобов'язати відповідача зняти арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8706152, реєстраційний номер обтяження 8706190, реєстраційний номер обтяження 8706200, накладені у межах виконавчого провадження ВП №12580128.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку станом на момент відкриття виконавчого провадження №12580128 визначались Законом України «Про виконавче провадження» 21.04.1991 №606-ХIV (далі - Закон №606-ХIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року (далі Закон №1404-VIII).
Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Згідно із ч. 1 ст. 57 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.
Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Щодо правових підстав завершення виконавчого провадження слід зазначити наступне.
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.
У Законі №1404-VIII відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону №606-XIV. Закон №1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.
Частина 1 статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону №1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).
У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону №606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).
Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).
Водночас, завершення (закінчення) виконавчого провадження тягне за собою відповідні правові наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11 зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки. Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону №606-XIV (частиною першою статті 39 Закону №1404-VIII), свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).
Водночас частиною п'ятою статті 47 Закону №606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону №606-XIV.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону №1404-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас слід зауважити, що законодавець у Законі №1404-VIII, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону №1404-VIII).
Таким чином, для вирішення питання щодо зняття арешту з майна необхідно встановити конкретну підставу завершення виконавчого провадження №12580128 у період дії Закону №606-XIV, у межах якого було накладено такий арешт.
Разом з тим, суд враховує, що із заявою про зняття арешту позивач звернулась до відповідача у липні 2025 року, обґрунтовуючи заяву тим, що борг нею сплачено.
Станом на момент звернення позивача із такою заявою чинним є Закон №1404-VIII.
Частина 3 ст. 59 Закону №1404-VIII визначає, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII). Подібні положення містяться у частині першій статті 50 Закону №606-XIV. Також виконавець знімає арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
У незакінченому виконавчому провадженні виконавець знімає арешт з майна боржника у випадках, визначених частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VIII, з-поміж яких: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно тощо.
Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (частина четверта статті 40 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, ст. Закон №1404-VIII визначає трьох суб'єктів зняття арешту з майна:
- виконавець (ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 37, ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII);
- начальник відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 59 №1404-VIII);
- суд (ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII).
Визначення суб'єкта, який має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин, визначених Законом №1404-VIII.
При цьому, слід зауважити, що арешт знімається з майна боржника за рішенням суду у тому випадку, якщо на вчинення такої дії не уповноважені виконавець чи начальник відповідного відділу державної виконавчої служби.
У відповідь на заяву позивача відповідач у листі надав інформацію щодо виконавчого ходу виконавчого провадження та повідомив, що згідно ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 18.02.2014 заяву про заміну сторони задоволено за виконавчими листами, виданими Перемишлянським районним судом Львівської області, у зв'язку із чим виконавче провадження №12580128 з виконання виконавчого напишу нотаріуса №970 від 03.04.2009, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., не може бути виконане на підставі відповіді Банку «Львів» від 03.02.2025 та довідки ТзОВ «Ансу» від 26.03.2025.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що надати більш детальну інформацію та копії матеріалів виконавчого провадження неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням трирічного терміну зберігання.
Позивач звернувся до суду з цим позовом із покликанням на ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII, вважаючи, що саме суд є тим суб'єктом, який у спірній ситуації уповноважений на зняття арешту з майна.
Втім, суд зауважує, що наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція №512/5).
Нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції №512/5 визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Отже, суд висновує, що саме державний виконавець у спірних правовідносинах наділений колом повноважень, зокрема щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження, встановлення конкретних підстав завершення цього провадження та після цього прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача.
Відповідних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після отримання заяви позивача про зняття арешту таких дій вчинено не було.
Водночас, позивач, не оскаржуючи дії, рішення чи бездіяльність виконавця, який в силу вищенаведених положень наділений конкретними повноваженнями щодо вирішення питання про знаття арешту з майна, звернувся до суду із цим позовом про зняття арешту, що свідчить про помилково обраний спосіб захисту та відсутність підстав для задоволення заявленої позовної вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що доводи позивача, зазначені у позовній заяві, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79007, м. Львів, вул. Шашкевича, 1; код ЄДРПОУ 43316386).
Третя особа: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1; код ЄДРПОУ 09801546).
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (02094, Україна, місто Київ, вулиця Гніздовського Якова, будинок 1; 36757541).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна