справа № 380/2524/25
29 жовтня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Лютої В.Р.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, Львівська область м. Львів, вул. Стрийська, 35), в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 12.09.2024 №39054/13-0124-08, №39053/13-01-24-08, №39052/13-01-24-08 та №39051/13-01-24-08.
Ухвалою від 14.02.2025 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 11.07.2025 суд витребував докази.
Ухвалою від 31.07.2025 суд перейшов зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності та повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку, зборів і платежів контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: 39054/13-01-24-08 від 12.09.2024 на суму 340,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за не подання заперечень, письмових пояснень, додаткових документів та не надання інформації яка спростовує вину платника податків, свідчить про наявність пом'якшуючих обставин та обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, №39051/13-01-24-08 від 12.09.2024 на суму 1020 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за не подання заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, №39053/13-01-24-08 від 12.09.2024 в якому збільшено суму грошового зобов'язання на 823470,48 грн та також застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 205867, 62 грн за результатами річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, №39052/13-01-24-08 від 12.09.2024 яким збільшено суму грошового зобов'язання на 68622,54 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем військовий збір, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17155,63 грн. Позивач не погоджується з такими рішеннями, вважає їх безпідставними з тих підстав, що Акт перевірки не містить в собі жодної конкретики, ані найменування казино, ані переліку фізичних осіб та трансакцій, крім цього відсутня будь-яка інформація про участь позивача та належному йому ЕПЗ до вказаних обставин.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до листа ДПС України за №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 надано інформацію Національного банку України лист від 20.03.2024 №24 0006/21625/БТ, щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежів) у 2023 році. За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно наданої інформації отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України в розмірі 4574836,00 грн.
Зазначає, що платник податків-фізична особа ОСОБА_1 не надав до перевірки жодних первинних документів, які б підтверджували отримані доходи, не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховував та не сплатив. За наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень вказаного Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У період з 29.07.2024 по 02.08.2024 головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Льввській області проведена на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2, п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України та наказу ГУ ДПС у Львівській області № 3187-ПП від 13.06.2024документальна позапланова невиїзна перевірка платника податку-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та cвоєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року.
За результатами перевірки складений Акт перевірки від 05.08.2024 №33001/13-01-24-08-03/3803404778 в кому встановлені такі порушення:
1. пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.«в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІV із змінами та доповненнями, в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік. 2. п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.
2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 823470,48 грн.
3. п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано військовий збір за 2023 рік на загальну суму 68 622,54 грн.
4. п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.08.2024 №39001/13-01-24-08-03/3802404778 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та акт від 02.08.2024 №1008/13-01 24-08 «Про ненадання документів до перевірки» скеровано платнику податків на юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 06.08.2024 квитанція 0600949548063.
На підставі Акта перевірки від 05.08.2024, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:
- №39054/13-01-24-08 від 12.09.2024 на суму 340,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за не подання заперечень, письмових пояснень, додаткових документів та не надання інформації яка спростовує вину платника податків, свідчить про наявність пом'якшуючих обставин та обставин, що звільняють від фінансової відповідальності;
- №39051/13-01-24-08 від 12.09.2024 на суму 1020 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за не подання заперечень, письмових пояснень та додаткових документів;
- №39053/13-01-24-08 від 12.09.2024 в якому збільшено суму грошового зобов'язання на 823 470, 48 грн та також застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 205 867, 62 грн. по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами.
- №39052/13-01-24-08 від 12.09.2024 яким збільшено суму грошового зобов'язання на 68 622, 54 грн. по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем військовий збір, а також штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17155, 63 грн.
05.11.2024 позивач подав скаргу до ДПС України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, однак рішенням про результат розгляду скарги №668/6/99-00-06-01-02-06 від 09.01.2025.
Рішенням ДПС України від 09.01.2025 №668/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Статтею 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України, якою визначені обставини, при наявності яких можуть здійснюватися такі перевірки.
Підпунктом 78.1.2 п.78.1 сттатті78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
За правилами статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Відповідно до абзацу 1 п.82.2 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.06.2024 №3188/ПП та на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2, п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, розглянувши доповідну записку управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області від 11.06.2024 №739/13-01-24-08 призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 29.07.2024 тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Підставою для проведення перевірки стала інформація Національного банку України лист від 20.03.2024 № 24 0006/21625/БТ, щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежів) у 2023 році (арк. справи 64-82). Національний банк України за результатами нагляду за діяльнстю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів фізичних огсіб, які використовуютьелектронні платіжні засоби, емітовані українськими банками, виявив значні обсяги операцій поповнення рахінкі фізичних осіб, ЕПЗ яких використовувалися у схемі обходження заборони здійснення платежів на користь осіб, які організують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії».
Крім того, листом Державної податкової служби України від 26.03.2024 №8651/7/99-00-24-01-02-07 повідомлено, що при опрацюванні зазначеної інформації слід забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов'язок подання декларації про майновий стан та доходи за звітний (податковий) рік та залучення до декларування зазначених платників податків, а у разі неподання декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов'язку здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 зазначено, що наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою саме для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Враховуючи викладене, з огляду на отримання відповідачем від ДПС України інформації наданої Національним банком України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема, фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, на думку суду, у контролюючого органу були законні підстави, після отримання в установленому законодавством порядку такої інформації, здійснити документальну позаплановуневиїзну перевірку позивача.
Відповідно до висновків контролюючого органу, документальною позаплановою невиїзною перевіркою платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. року встановлено наступні порушення:
1. пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.«в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV із змінами та доповненнями, в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.
2. п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2,20. п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 823 470,48грн.
3. п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.2 ст.164, пп.1682.1 п.168.2 ст.168, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано військовий збір за 2023 рік на загальну суму 68 622,54 грн.
4. п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Пункт 164.2 статті 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого, до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
При цьому у статті 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у статті 166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.
Відповідно до пункту164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).
Пункти 167.2-167.5 статті 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.
Згідно з підпунктом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (підпункт 179.1 статті 179 ПК України).
Відповідно до п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв'язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому Податковий кодекс України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.
Вирішуючи питання щодо того, чи може у спірних правовідносинах інформація, надана банківською установою про обсяги отриманих платником податків грошових переказів, бути підставою для висновку податкового органу про порушення таким платником вимог податкового законодавства в частині декларування отриманого у періоді, що перевірявся, загального оподатковуваного доходу, суд зазначає, що стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки.
Приписи підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 ПК України покладають на контролюючі органи функції з контролю своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Контролюючі органи, зокрема, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Пунктом 71.1 статті 71 ПК України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до пункту 72.1.3 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків.
За правилами пункту 73.1 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або н окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 Кодексу КАС України).
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що на виконання покладених на них функцій податкові органи вправі звертатись до банків чи інших фінансових установ із запитами щодо отримання інформації про рух коштів на рахунках платника податків. Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.
При цьому, положення статей 72, 73, 83 ПК України у взаємозв'язку з нормами статей 72-74 КАС України не дають підстав вважати, що отримана податковим органом у порядку, встановленому ПК України, інформація від банківської установи про рух коштів платника податків є недопустимим доказом, оскільки саме така установа уповноважена законом на надання відомостей такого характеру.
Водночас, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов'язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб'єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв'язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся.
Поряд з цим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов'язання не відповідають дійсності або він не виконав обов'язок щодо подання декларації за наявності об'єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 140/403/19.
Отже, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно з інформацією, наданою Національним банком України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року платник податків-фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України в розмірі 4574836 грн.
Саме інформація надана у встановленому порядку Національним банком України слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Як зазначено судом, доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, є будь-який дохід, отриманий як у грошовій, так і у негрошовій формі, за виключенням доходів, передбачених статтею 165 ПК України.
При цьому, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені статтею 165 ПК України.
Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 4574836 грн.
P2P-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб «з карти на карту». P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.
Разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 4574836 грн у виді інших доходів.
При цьому, лист фінансової установи, зокрема який містить інформацію щодо періоду і розміру отриманого особою доходу та дає можливість ідентифікувати таку особу, може бути як підставою для висновків податкових органів при проведенні податкової перевірки в розумінні статті 83 ПК України, так і належним та допустимим письмовим доказом в розумінні статей 73, 74, 94 КАС України під час судового розгляду. Суд установив, що така інформація була в розпорядженні ДПС України, тому відповідач обґрунтовано використав її під час здійснення контрольного заходу.
Під час судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Також, суд враховує, що під час проведення перевірки на адресу платника податків ОСОБА_1 було надіслано повідомлення від 14.06.2024 №479/13-01-24-08-08, в якому доведено про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Щодо доводів позивача у позовній заяві, що такий не отримував повідомлення про проведення перевірки, суд зазначає.
Судом встановлено, що про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було повідомлено письмовим повідомленням від 14.06.2024 №479/13-01-24-08-08 та копією наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.06.2024 №3188-ПП Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Зазначені документи були направлені на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) рекомендованими листами з повідомленням про вручення (номер трекінгу 0600931891240, 0600961661762) відповідно до яких лист повернуто «за закінченнм терміну зберігання».
Позивач не надав суду доказів того, що податкова адреса була змінена чи некоректно вказана контролюючим органом.
Суд зазначає, що фізична особа платник податків може мати лише одну податкову адресу, і у разі її зміни зобов'язана повідомити про це контролюючий орган шляхом подання відповідної заяви у визначені строки. Доказів того, що позивач повідомляла податковий орган про зміну своєї адреси чи інші обставини, які б унеможливили належне вручення кореспонденції, суду не надано.
Позивач також не надає доказів подання заяви про бажання отримувати документи від контролюючого органу виключно в електронній формі через Електронний кабінет. За відсутності такої заяви, листування між податковим органом та платником податків здійснюється шляхом надсилання кореспонденції на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до встановленої процедури вручення поштових відправлень, перевірка документів одержувача, фіксація вручення, а також правильність оформлення повідомлення про вручення є обов'язком працівників поштового зв'язку. Доказів неналежного виконання такими працівниками своїх обов'язків або недостовірності повідомлення про вручення у матеріалах справи немає.
Приписами абз. 2 пункту 42.5 ст. 42 ПК України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з п. 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються врученими належним чином, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Обов'язку контролюючого органу надсилати платнику документи, прийняті за результатами проведення перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної коресп6онденції або повідомлень від податкових органів.
З цього приводу у постанові від 06.08.2019 у справі №520/8681/18 Верховний Суд вказує, що документи контролюючого органу вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Таким чином, суд дійшов висновку, що повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки здійснено належним чином, у встановленому порядку та за податковою адресою, яка була в обліку податкового органу.
Отже, як видно зі змісту позовної заяви, позивач був достеменно був обізнаний із змістом виявленого порушення та не був позбавлений можливості надати відповідачу та суду первинні документи на підтвердження обставин, що отримані позивачем у період 2023 року суми коштів на його рахунки не були його доходом, який підлягає оподаткуванню.
Водночас доказів на підтвердження обставин, що отримані позивачем у період 2023 року суми коштів на його рахунки не були його доходом, який підлягає оподаткуванню позивач не зазначив ні при зверненні до суду з відповідним позовом, ні під час розгляду справи в судовому засіданні, що вказує на неспроможність позивача документально спростувати висновки податкового органу про отримання ним у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Суд звертає увагу, що представник позивача, не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками відповідача, викладеними у Акті перевірки, у судовому засіданні, яке відбулось 01.10.2025 зазначив, що факт надходження коштів позивачем не заперечується, щодо походження коштів, вказав що позивач займався волонтерською діяльністю в період 2022-2023 роки.
З уього приводу суд зауважує, що сторона позивача не надала жодного доказу на підтвердження факту зайняття позивачем волонтерською діяльністю з перевіряємий період, тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Отже, ні під час, ні після завершення перевірки не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.
Відтак, суд висновує, що під час розгляду справи позивач не заперечив та не спростував вказану інформацію, а також не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б спростовували відомості, викладені контролюючим органом у акті перевірки, як не надав і пояснень та будь-якого документального підтвердження щодо правової природи отриманих позивачем на його банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Отже, враховуючи, що за результатами перевірки, було встановлено отриманням платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 4574836 грн від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), однак, вказаний дохід не було включено позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у контролюючого органу були законні підстави для донарахування платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 за 2023 рік податку на доходи фізичних осіб у розмірі 823470,48 грн (4574836грн х 18%), а також військового збору у розмірі 68622,54 грн (4 574 836 грн х 1,5%).
Таким чином, суд висновує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2024 №39053/13-01-24-08 форма "Р", в якому збільшено суму грошового зобов'язання на 823470,48 та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 205 867,62 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами та від 12.09.2024 №39052/13-01-24-08, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 68622,54 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, тому, підстави для їх скасування, відсутні.
Також, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.
Вказані обставини стали підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 12.09.2024 №39054/13-01-24-08 (форми «ПС»), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.
Доказів подання позивачем до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік до матеріалів справи не надано.
У силу вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Враховуючи викладене, за виявлені порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до позивача правомірно було застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.09.2024 №39054/13-01-24-08 (форми «ПС»), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, тому, підстави для його скасування, відсутні.
Крмі цього, контролюючим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Вказані обставини стали підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 12.09.2024 №39051/13-01-24-08 (форми «ПС»), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Доказів подання позивачем до контролюючого органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю не надано.
Відповідно до пункту 121.1. статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 згаданого Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, не є спірною та обставина, що позивач жодних пояснень і документів у відповідь на повідомлення податкового органу 479/13-01-24-08-08 від 14.06.2024 не надавав.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.09.2024 №39051/13-01-24-08 (форми «ПС»), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, тому, підстави для його скасування, відсутні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд указує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
Суддя Мричко Н.І.