справа № 380/6987/25
04 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: 79000, Львівська обл., Стрийський р-н., с. Бережниця (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 (далі відповідач), в якій позивач з урахування позовної заяви в новій редакції від 23.04.2025 просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділу призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №135050017065 від 24.101.24 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до страхового стажу за віком на пільгових умовах чоловікам які працюють трактористами - машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати стаж роботи 36 років і 20 днів, за період роботи з 25.07.1984 по 02.07.21.
Ухвалою від 14.04.2025 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 30.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для призначення пенсії на пільгових умовах позивач подав до відповідача трудову книжку, а також документи, які підтверджують роботу на посаді тракториста-машиніста, згідно з якими він був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах та організаціях. Відтак відповідач протиправно не зарахував відповідні періоди до пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають чоловіки після досягнення 55 років, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначених роботах. Вказує, що за доданими позивачем документами: Вік 55 років 07 місяців. Страховий стаж становить 36 років 02 місяці 20 днів. Пільговий стаж відсутній. До страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно довідок №1 від 28.02.2024; №3 від 19.02.2024; №1 від 28.02.2024; №17 від 12.02.2024, оскільки довідки оформлені з порушенням Додатку№5 Порядку підтвердженого наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637 (відсутній підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів; відсутня інформація про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві); - періоди роботи з 15.04.2013 по 29.11.2019 та з 04.02.2020 по 21.08.2020, на посаді тракториста- машиниста, оскільки довідки оформлені з порушенням Додатку№5 Порядку підтвердженого наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637 (відсутній підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів). Також в довідках невірно зазначене посилання на статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а необхідно посилання на пункт 3 частини 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.- період роботи з 25.07.1984 по 29.08.1997, оскільки рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду у Львівській області №36555/53-16 від 29.08.2024 відмовлено у підтвердженні стажу роботи на посаді тракториста, так як не підтверджена безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Заявник працює. Відтак, рішенням № 135050017065 від 24.10.2024 Головним управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.3 ч.2 ст. 114 Закону №1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 20 років.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Після досягнення 55 років позивач звернувся до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення на пільгових умовах пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.10.2024 № 135050017065.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
З аналізу частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, статті 23 Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України вбачається, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV ).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.
Як передбачено частиною першою статті 114 вказаного Закону, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій вказаної статті. Розміри пенсій для осіб, визначених вказаною статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 зазначеного Закону.
Пунктом 3 частини другої згаданої статті встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим вказаного пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим вказаного пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, з наступними змінами та доповненнями, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення № 7 від 20.01.1992.
Так, відповідно до роз'яснення, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 683/977/17, від 08.05.2018 року у справі № 672/455/17.
Суд встановив, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працював:
- з 25.07.1984 прийнятий в члени колгоспу ім. XXII з'їзду КПРС;
- 14.06.1997 переведено на тракторну бригаду трактористом;
- 29.08.1997 звільнений з роботи по власному бажанню.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.10.2024 № 135050017065. Таке рішення прийняте у зв'язку з відсутністю пільгового стажу. Зазначено, що за наданими позивачем документами до пільгового страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно довідок №1 від 28.02.2024; №3 від 19.02.2024; №1 від 28.02.2024; №17 від 12.02.2024, оскільки довідки оформлені з порушенням Додатку №5 Порядку підтвердженого наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637 (відсутній підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів; відсутня інформація про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві);
- періоди роботи з 15.04.2013 по 29.11.2019 та з 04.02.2020 по 21.08.2020, на посаді тракториста- машиниста, оскільки довідки оформлені з порушенням Додатку №5 Порядку підтвердженого наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою від 12 серпня 1993р. №637 (відсутній підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів). Також в довідках невірно зазначене посилання на статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а необхідно посилання на пункт 3 частини 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV;
- період роботи з 25.07.1984 по 29.08.1997, оскільки рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду у Львівській області №36555/53-16 від 29.08.2024 відмовлено у підтвердженні стажу роботи на посаді тракториста, так як не підтверджена безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу трудову книжку № НОМЕР_2 , яка містить записи про періоди роботи позивача за професією тракторист.
Вказані записи в трудовій книжці виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів (протоколів, рішень), на підставі яких вони внесені.
Також, згідно з довідкою №1 від 28.02.2024 позивач 20.09.2002 прийнятий на роботу в МПП «Фермер» трактористом-комбайнером на основне місце роботи (наказ №18-к від 20.09.2002) та згідно наказу №12-к від 03.05.2004 звільнений з роботи 03.05.2004 по переводу у ФГ «Гордович».
Відповідно до довідки №3 від 19.02.2024 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокіл», позивач дійсно працював в ДП «Агросфера» на посаді тракториста з 01.04.1999 по 06.04.2001.
Так, згідно з довідкою №17 від 12.02.2024 виданої Державною акціонерною компанією «Автомобільні дороги України» дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» філія «Стрийська ДЕД», позивач 10.04.2001 прийнятий на роботу в Стрийське ДЕП трактористом 4-го розряду на трактор ЮМЗ по договору на 1 рік.
Згідно з наказом №48-к від 31.07.2002 звільнений з роботи з 31.07.2002 по переводу у філію «Стрийська ДЕД» дочірнього підприємства «Львівський облавтодор».
Також, 01.08.2002 прийнятий на роботу у філію «Стрийська ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» машиністом автогрейдера по переводу із Стрийського ДЕП.
18.09.2002 ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Згідно п. 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Отже, суд враховує, що при прийнятті рішення відповідач не надсилав відповідні запити до підприємств, організацій чи окремих осіб, в якому працював позивач у спірний період на посаді тракториста.
Тобто, відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
За п.п. 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Крім того, будь-яких доводів та/або належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.
Така бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Також, суд враховує, що обставини щодо незарахування періоду роботи, зазначені відповідачем, не спростовують факту самої роботи трактористом-машиністом, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу на посаді тракториста є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За таких обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення довідки та інших документів щодо відомостей про період роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано.
Отже, відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, не врахував всіх обставин, відтак суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №135050017065 від 24.101.24 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Однак, згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи NR (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Відтак, застосовуючи механізм ефективного захисту порушеного суб'єктом владних повноважень права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідаача повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №135050017065 від 24.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: 79000, Львівська обл., Стрийський р-н., с. Бережниця) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.