справа № 380/28703/23
29 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Лютої В.Р.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від “ 16» вересня 2023 року щодо необхідності надання інформації про причини і відсутність виплати грошового забезпечення за період з листопада 2022 року по березень 2023 року;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від “16» вересня 2023 року щодо необхідності надання інформації про причини і відсутність виплати грошового забезпечення за період з листопада 2022 року по березень 2023 року, про що надати письмову відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змісту статті 20 Закону України “Про звернення громадян».
05.06.2025 Львівський окружний адміністративний суд постановив у справі №380/28703/23 ухвалу згідно з якою, на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив без розгляду позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
03.09.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв у справі №380/28703/23 постанову, згідно з якою скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.09.2025, справу №380/28703/23 передано судді Мричко Н.І. 26.09.2025
Ухвалою від 29.09.2025 суд продовжив розгляд справу №380/28703/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 29.09.2025 суд витребував докази.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 16.09.2023 надіслав відповідачу рапорт про необхідність надання фінансового витягу щодо нарахування грошового забезпечення та причини не виплати за період з листопада 2022 року по березень 2023 року. Однак, відповіді на вказаний рапорт відповідачем не надано.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений про розгляд справи.
У частині шостій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень вказаного Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 подав до Військової частини НОМЕР_1 рапорт від 16.09.2023, відповідно до якого просив відповідача надати фінансовий витяг з особового рахунку ОСОБА_1 за період служби в частині.
26.09.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 отримано рапорт позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 12).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту від 16.09.2024, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Частинами 1-3 статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
За змістом частин першої, другої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина третя статті 22 Закону № 2939-VI).
Згідно з частиною першою статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Велика Палата Верховного Суду у своїх правових позиціях зазначає про такі обов'язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб'єкта з інших підстав.
Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка вже певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях). Така правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20, постанові від 19.10.2023 № 9901/337/21.
Отже, розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на відповідних носіях. Вжиття заходів для того, аби створити інформацію, якої у володінні розпорядника ще немає, але щодо якої подано інформаційний запит, на думку Верховного Суду, знаходиться поза механізмом доступу до публічної інформації, тому не покладає на розпорядника додаткових зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Як видно з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу заяву від 16.09.2023 в якій просив: "надати фінансовий витяг з особового рахунку (виписку - розрахунок щодо грошового забезпечення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат в/ч № НОМЕР_4 за період служби в частині. Надати письмову відповідь на запит, а також повідомити результати службового розслідування стосовно відсутності нарахування та виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат в/ч № НОМЕР_4 ".
Вказану заяву отримано Військовою частиною НОМЕР_1 26.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 12).
Матеріали справи не містять докази того, що заява позивача від 16.09.2023 розглянута.
З огляду на це, бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на заяву позивача від 16.09.2023 є протиправною, тому слід зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 16.09.2023 та надати запитувану інформацію, а у разі, якщо цією інформацією відповідач не володіє - направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76,139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 16.09.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2023 та надати запитувану інформацію, а у разі, якщо цією інформацією Військова частина НОМЕР_1 не володіє - направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 03.11.2025.
Суддя Мричко Н.І.