03 листопада 2025 рокусправа № 380/6794/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії;
зобов'язати здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначає, що дії відповідача щодо застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення при перерахунку пенсії відповідно до Постанови №1 з 01.01.2025 року є протиправними. Оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови №1.
Відповідач у відзиві зазначив, що Постанова №1, яка прийнята на виконання вимог статті 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою. Звертаємо увагу суду, що реалізація наведеної норми забезпечує баланс між правами та суспільним інтересом. Саме з метою забезпечення справедливого балансу інтересів отримувачів пенсій і з урахуванням того, що держава має забезпечити виплату пенсій у розмірах, визначених законодавством, тим особам, для яких пенсія є основним джерелом доходів, статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році на період воєнного стану передбачено застосування коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (23610 грн.). Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії передбаченого пунктом 1 та пунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 грн. Використання коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), вжито для забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави шляхом справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами із забезпеченням збалансованості бюджету.
05.05.2025 року судом ухвалою відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року зупинено провадження у справі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року про зупинення провадження скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази судом, встановлено такі обставини справи.
Позивачу призначена пенсія на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року, індексація базового ОСНП 2022 (38826,11*0,1400), індексація базового ОСНП 2023 (44261,77*0,1970), індексація базового ОСНП 2024 (45761*0,0796), індексація базового ОСНП 2025 (47261*0,1150), щомісячна доплата дол. Пенсії відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 - 2000, підсумок пенсії (з надбавками) - 50828,2, з урахуванням максимального розміру пенсії - 49328,2, (пониження суми 49328,2 згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025).
Листом від 28.03.2025 року у відповідь на заяву позивача від 19.03.2025 року відповідач повідомив його, що на виконання Закону №4059 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1. П. 3 Постанови №209 визначає, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 грн. Оскільки розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії визначений ст. 43 Закону №2262, тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації відповідно до Постанови №209, без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, відсутні.
Змістом спірних правовідносин є відповідність дій відповідача щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (Далі - КАС України).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам судом враховано таке.
У відповідності до положень частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 3 цієї ж статті пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В силу положень частини 2 статті 19 Основного Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2262-XII).
Згідно із положеннями ч.1 ст.1-1 Закон України № 2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, з наступними змінами та доповненнями, установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 3 січня 2025 року № 1.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Також, в силу положень п.6 ст.116 Основного Закону України Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.
Як наслідок, орган законодавчої влади наділив орган виконавчої влади повноваженнями на період дії воєнного стану встановлювати коефіцієнти щодо пенсійних виплат, які перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що і було зроблено Урядом України.
На час виникнення спірних відносин у справі, яка розглядається, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3), який продовжувався і триває на даний час.
Ключовим питанням у даній справі є можливість органу законодавчої влади в умовах воєнного стану у спосіб прийняття Закону України на відповідний бюджетний рік з подальшим ухваленням Урядом рішення, встановлювати (звужувати) обсяг соціального захисту шляхом визначення (зменшення) виплати із застосуванням коефіцієнтів до суми перевищення десять прожиткових мінімумів та обмежувати розмір пенсії максимальним розміром.
У п.91 постанови Верховного Суду від 13 червня 2023 року, справа №560/8064/22, спірними правовідносинами у якій були обмеження державою соціальних гарантій, зроблено такі правові висновки:
"...
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
(2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ
(3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
(4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
..."
Крім того, слід зазначити, що Верховним Судом ухвалою від 06 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження за поданням судді Харківського окружного адміністративного суду про розгляд як зразкової справи за №520/909/25.
У даній ухвалі зазначено:
"З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 оскаржує дії ГУ ПФУ щодо здійснення на виконання рішення суду перерахунку його пенсії з 01.12.2024, під час якого відповідачем було обмежено пенсію позивача максимальним розміром. При цьому, постанова №1, на яку посилається суддя першої інстанції як на обставину, що обумовлює зміну правового регулювання, була прийнята 03.01.2025 і як зазначено в її пункті 3 набирає законної сили з дня опублікування та застосовується з 01.01.2025, тобто зазначений підзаконний нормативно-правовий акт не регулює правовідносини, що склалися в цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.
Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Враховуючи, що правовідносини, які склались в цій справі не є новими у судовій практиці, а також зважаючи на помилковість висновків щодо правового регулювання спірних правовідносин у справі №520/909/25, наведених суддею Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А. у поданні про розгляд цієї справи як зразкової, доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової відсутня.".
Окрім того, у постанові від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25 Верховний Суд зазначив наступне: «Застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
Застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, ГУ ПФУ у Вінницькій області вийшло за межі наданих повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправними його дій щодо перерахунку пенсії позивача.
Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, пославшись на відповідні висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України дійшли правильного висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача.
Верховний Суд критично ставиться до доводу пенсійного органу про те, що реалізація на практиці статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови № 1 забезпечить скорочення дисбалансу в розмірах пенсій (мінімальний розмір пенсії на 01 січня 2025 року - 2 361 грн, розмір пенсій, перерахованих на виконання рішень судів, - від 23 610 грн до понад 200 тис. грн), що дасть змогу забезпечити соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Застосування такого підходу знівелює одну з основних конституційних засад судочинства - обов'язковість судового рішення (пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України), яка є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактично це дасть змогу не виконувати на законних підставах судові рішення щодо перерахунку пенсії, при цьому виправдовуючись захистом найбільш вразливих верств населення.
Відповідач, обґрунтовуючи використання коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, до певних категорій пенсій, зазначає про справедливий та неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами із забезпеченням збалансованості бюджету. Разом з цим, така мета не повинна досягатись у спосіб, який обмежує соціальні стандарти та гарантії інших категорій пенсіонерів, та шляхом надання пріоритетності нормативно-правовим актам, які не є спеціальним у регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення».
Наведене вказує на усталену практику Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо обмеження соціальних прав у будь-який спосіб.
У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи до спірних правовідносин у цій справі висновки Верховного Суду у наведених справах, суд уважає, що постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 3 січня 2025 року № 1 не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в силу положень ч.3 ст.7 КАС України, оскільки не відповідає актам вищої юридичної сили - Конституції України та спеціальному Закон України № 2262-XII, а пенсія не може бути обмежена максимальним розміром у спірних правовідносинах.
При цьому, аргументи відповідача спростовуються наведеним та положеннями ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, з наступними змінами та доповненнями, згідно якої зазначені висновки Верховного Суду є обов'язковими для нього.
За таких обставин, відповідач, виконуючи вимоги згаданої постанови Уряду України, не дотримався критерію правомірності, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, тобто діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Як наслідок дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу шляхом застосування при виплаті коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та обмеження її максимальним розміром є протиправними, а тому позов у цій частині є обгрунтований.
Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат у вигляді судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.01.2025 року при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 року ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович