про залишення позовної заяви без руху
04 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2122/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
31 жовтня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована 30 жовтня 2025 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої звернулась адвокат Єфімік Олени Олександрівни (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій представник позивача просить суд:
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 13 жовтня 2025 року № 262840027285;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити з 25 жовтня 2024 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до загального стажу роботи період з 01 жовтня 2003 року по 20 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 грудня 2007 року по 31 лютого 2008 року та зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період з 01 вересня 1997 року по 26 червня 2001 року, з 20 лютого 2002 року по 31 грудня 2002 року, з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 26 травня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 листопада 2012 року по 30 липня 2013 року, з 01 жовтня 2003 року по 20 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 грудня 2007 року по 31 лютого 2008 року.
Пунктами 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
За змістом пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону № 3674-VI).
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем у цій позовній заві заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру.
Позивачем судовий збір за подання до суду адміністративного позову в електронній формі з позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8) не сплачено.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що представником позивача до суду надано квитанцію від 28 жовтня 2025 року № 9155-4902-8118-7078 про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. Під час перевірки зарахування судового збору судом встановлено, що судовий збір, сплачений за квитанцією від 28 жовтня 2025 року № 9155-4902-8118-7078 у розмірі 968,96 грн, врахований у справі № 360/2105/25.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 360/1012/25 позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Єфімік О. О. до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Згідно зі статтею 2 Закону України № 3674-VI платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З огляду на вказане, застосовуючи аналогію закону, суд дійшов висновку, що судовий збір, сплачений за позовною заявою, що була раніше повернута, не вважається його сплатою за повторно поданою позовною заявою.
Таким чином, судом установлено, що у справі № 360/1012/25 судовий збір у визначеному законом порядку не сплачений.
З урахуванням того, що позовну заяву з вимогами немайнового характеру подано в електронній формі, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн за такими реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Луг. обл./МТГ м. Сєвєр/22030101, код отримувача - 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA288999980313101206084012499, відомча ознака - «84» Окружні адміністративні суди, призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Частиною другою статті 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
- дії - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
- бездіяльність - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
- рішення - це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, в яких встановлюється спосіб ліквідації правопорушення, вчиненого суб'єктом владних повноважень та іншими особами, в передбачених законом випадках, а підстава позову - це ті обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до іншої особи.
Зі змісту статті 245 КАС України слідує, що у разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним (незаконним) тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
З огляду на положення пунктів 1, 2 частини другої статті 245 КАС України у разі визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Зміст позовних вимог, зазначений у позовній заяві в частині скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 13 жовтня 2025 року № 262840027285, не повністю відповідає способам судового захисту, передбаченим частиною першою статті 5 КАС України при оскарженні акта індивідуальної дії.
У разі оскарження акта індивідуальної дії в адміністративному судочинстві мають заявлятися вимоги про визнання протиправним та скасування такого акта (рішення, постанови тощо).
Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають уточненню.
Згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
У позовній заяві позивач серед іншого просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити з 25 жовтня 2024 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1- р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до загального стажу роботи період з 01 жовтня 2003 року по 20 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 грудня 2007 року по 31 лютого 2008 року та зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період з 01 вересня 1997 року по 26 червня 2001 року, з 20 лютого 2002 року по 31 грудня 2002 року, з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 26 травня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 листопада 2012 року по 30 липня 2013 року, з 01 жовтня 2003 року по 20 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 грудня 2007 року по 31 лютого 2008 року.
Дослідженням позовної заяви, судом установлено, що як по тексту позовної заяви, так і у прохальній частині позовної заяви представником позивача зовсім не зазначено, на яких підприємствах та посадах працював позивач у спірний період, який просить зарахувати до загального стажу та пільгового стажу, що є порушенням пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Зазначені вимоги є суттєвими та не можуть бути вирішені судом самостійно на власний розсуд, оскільки стосуються безпосередньо трудової діяльності позивача. У зв'язку з чим у цій частині позовні вимоги підлягають уточненню та конкретизації в цій частині.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтею 160, 161, 169, 256 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати представнику ОСОБА_1 - адвокату Єфімік Олені Олександрівні протягом семи днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн;
- позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з доказами направлення відповідачу.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяС.В. Кисіль