04 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3359/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради щодо непроведення відповідно до вимог чинного законодавства нормативної грошової оцінки земель населених пунктів сіл Кам'янка, Каніж, Ганівка, Костянтинівка, Мар'ївка, Котівка, Мартоноша, Оситна, Панчеве, Іванівка, Пурпурівка, Бровкове, Пенькине, Шпакове на території Новомиргородської територіальної громади;
- зобов'язати Новомиргородську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів сіл Кам'янка, Каніж, Ганівка, Костянтинівка, Мар'ївка, Котівка, Мартоноша, Оситна, Панчеве, Іванівка, Пурпурівка, Бровкове, Пенькине, Шпакове на території Новомиргородської територіальної громади.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Новомиргородською міською радою не вживаються заходи до оновлення (актуалізації) нормативної грошової оцінки земель 14 населених пунктів, а саме: сіл Кам'янка, Каніж, Ганівка, Костянтинівка, Мар'ївка, Котівка, Мартоноша, Оситна, Панчеве, Іванівка, Пурпурівка, Бровкове, Пенькине, Шпакове.
Наведене свідчить про порушення інтересів держави у сфері земельних відносин та спричиняє ненадходження коштів до місцевого бюджету у вигляді, зокрема, плати за землю (земельного податку та орендної плати).
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 «Про заходи державної регіональної політки на підтримку децентралізації влади», уведеного в дію указом Президента України від 29.04.2021 № 180/2021 поставлено завдання проведення нормативної грошової оцінки з метою подальшого внесення даних до автоматизованої системи Державного земельного кадастру.
Крім того, проведення повторної нормативної грошової оцінки земель населених пунктів включено до Програми економічного та соціального розвиту Кіровоградської області на 2024 рік, затвердженої розпорядженням начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації від 21.12.2023 № 1398-р (п. 16 р. 1 Розвиток аграрного сектору та земельних відносин).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.32).
10.06.2025 (вх.№17752/25) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 22.04.2025 листом № 02-22/257/1 Новомиргородська міська рада інформувала Новоукраїнську окружну прокуратуру про те, що в межах «Програми розвитку земельних відносин на території Новомиргородської міської ради на 2023-2025 роки», затвердженої рішенням двадцять восьмої сесії Новомиргородської міської ради №820 від 23.06.2023 р., заплановано проведення робіт з поновлення нормативної грошової оцінки землі населених пунктів громади до 2025 року включно. Рада зауважила, що розглядається питання забезпечення фінансування проведення робіт з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Новомиргородської міської територіальної громади в другому півріччі 2025 року.
Зазначає, що у листах Держземагенства (№26-28-0.22-1539/2-15 від 28.01.2015) та Держгеокадастру (№28-28-0.22-19646/2-17 від 18.12.2017), отриманих на запит Асоціації міст України, роз'яснено, що періодичність проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів встановлена Законом України «Про оцінку земель», але термінів дії такої технічної документації цим Законом не встановлено.
Тобто, у разі відсутності відповідного рішення сільської, селищної, міської ради щодо втрати чинності рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту або рішення суду та до моменту набрання чинності нового рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, видача витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок є можливою.
Також, звертає увагу на те, що проведення нормативної грошової оцінки землі потребує певних фінансових асигнувань, а так як під час воєнного стану органи Державної казначейської служби України здійснюють платежі в особливому режимі, полягає він, зокрема, у здійсненні видатків у суворій послідовності відповідно до Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 590, то і часу.
16.06.2025 (вх.№ 18322/25) на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008.
При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів громадян і держави в судах у випадках визначених законом.
Дослідивши подані прокурором документи і матеріали, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. №716-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області до Новомиргородської територіальної громади увійшли територіальні громади: Новомиргородська, Дібрівська, Йосипівська, Кам'янська, Канізька, Капітанівська, Коробчинська, Костянтинівська, Листопадівська, Мар'ївська, Мартоноська, Миролюбівська, Оситнязька, Оситнянська, Панчівська, Петроострівська, Пурпурівська Рубаномостівська, Тишківська, Туріянська, Шпаківська.
При цьому села Кам'янка, Каніж, Ганівка, Костянтинівка, Мар'ївка, Котівка, Мартоноша, Оситна, Панчеве, Іванівка, Пурпурівка, Бровкове, Пенькине, Шпакове на території Новомиргородської територіальної громади
Листом №10-11-0.10-762/2-25 від 27.02.2025 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області поінформувало Новоукраїнську окружну прокуратуру стосовно населених пунктів, землі яких потребують оновлення нормативної грошової оцінки (а.с.17-20).
Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся до Новомиргородського міського голови із запитом від 14.04.2025 за № 53/03-1974вих-25 про зазначення причин тривалого невжиття міською радою заходів щодо оновлення нормативної грошової оцінки зазначених населених пунктів щодо оновлення нормативної грошової оцінки зазначених населених пунктів; надати копії рішень органів місцевого самоврядування, якими затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель на території вищевказаних населених пунктів; вказати чи планується міською радою вжиття заходів щодо приведення нормативної грошової оцінки земель на території зазначених населених пунктів у відповідності до норм ст.18 Закону України «Про оцінку земель». (а.с.21-23)
Листом від 22.04.2025 №02-22/257/1 Новомиргородська міська рада повідомила прокуратуру про те, що протягом 2024-2025 років технічна документація із поновлення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Новомиргородської міської територіальної громади не розроблялась та не затверджувалась. Вказано, що на цей час по території Новомиргородської міської територіальної громади діють Технічні документації по нормативній грошовій оцінці земель населених пунктів, розроблені у 2012 році. Новомиргородською міською радою не зафіксовано випадків відмови органами Держгеокадастру в наданні витягів з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Новомиргородської міської територіальної громади, які видаються уповноваженим органом на підставі вищезазначених документацій та технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сіл Розлива та Кам'януватка, які затверджені рішенням п'ятої сесії Новомиргородської міської ради №214 від 16.04.2021 року. Новомиргородською міською радою в межах «Програми розвитку земельних відносин на території Новомиргородської міської ради на 2023 2025 роки», затвердженої рішенням двадцять восьмої сесії Новомиргородської міської ради № 820 від 23 червня 2023, заплановано проведення робіт з поновлення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів громади (за виключенням сіл Розлива та Кам'януватка) до 2025 року включно. На даний час розглядається питання забезпечення фінансування проведення робіт з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Новомиргородської міської територіальної громади в другому півріччі 2025 року(а.с.24-25).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру» від 14.12.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.
Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), заява №61517/00, пункт 27).
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Так, згідно з ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
У позовній заяві заступником керівника Новоукраїнської окружної прокуратури обґрунтовано, що порушення інтересів держави та необхідність їх захисту полягає у необхідності дотримання підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою. Натомість відповідачем не вживаються передбачені законом заходи для оновлення нормативної грошової оцінки земель 12 населених пунктів, розташованих на території Новомиргородської територіальної громади, у зв'язку з чим, місцевий бюджет втрачає кошти (зокрема у вигляді земельного податку та орендної плати за землю), які надходили б у більшому розмірі у разі актуалізації (оновлення) нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, та могли бути використані на задоволення потреб громади, вирішити питання наповнення місцевих бюджетів та покращити економічну стабільність територіальної громади.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», частиною другою статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
З огляду на ч.3 ст.16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.29 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно із ч.ч.1, 5 ст.60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 1 статті 62 Закону №280/97-ВР визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно з ч.1 ст.63 Закону №280/97-ВР доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Пунктом 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а її своєчасне оновлення позитивно впливає на дохідну частину місцевого бюджету.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором у позовній заяві обґрунтовано наявність інтересів держави на захист яких подано відповідну позовну заяву.
При цьому, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах оскаржується бездіяльність органу місцевого самоврядування, який повноважний представляти інтереси Новомиргородської територіальної громади, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом як самостійний позивач. При цьому, прокурором дотримано законодавчо встановленої процедури звернення до суду, зокрема вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Правові засади проведення оцінки земель визначені Законом України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 №1378-IV (далі за текстом Закон №1378).
У розумінні ст.1 Закону №1378, дата оцінки земельної ділянки дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки дата, вказана в технічній документації; нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Статтею 3 Закону №1378 визначено, що об'єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.
Згідно з ч.5 ст.5 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Статтею 13 Закону №1378 унормовано випадки за яких є обов'язковим проведення грошової оцінки земельних ділянок.
Так, частиною 1 статті 13 Закону №1378 визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (при передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки); визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок державної, комунальної власності, якщо відповідно до закону ціна продажу таких земельних ділянок визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок; проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 Закону №1378 підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.
Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.
З огляду на ч.ч.1-3 ст.18 Закону №1378, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що законодавцем унормовано періодичність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. При цьому не дотримання такої періодичності свідчить про бездіяльність щодо проведення нормативної грошової оцінки земель.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не дотримано законодавчо встановленої періодичності проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів сіл Кам'янка, Каніж, Ганівка, Костянтинівка, Мар'ївка, Котівка, Мартоноша, Оситна, Панчеве, Іванівка, Пурпурівка, Бровкове, Пенькине, Шпакове на території Новомиргородської територіальної громади, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі прокурор є суб'єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 р. №1697-VII та ч.3 ст.53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 47, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (пров. С. Бандери, 7, м. Новоукраїнка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27100, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах Держави до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області (вул. Соборності, 227/7, м. Новомиргород, Кіровоградська область, 26001, ЄДРПОУ 0405510) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради щодо непроведення відповідно до вимог чинного законодавства нормативної грошової оцінки земель населених пунктів сіл Кам'янка, Каніж, Ганівка, Костянтинівка, Мар'ївка, Котівка, Мартоноша, Оситна, Панчеве, Іванівка, Пурпурівка, Бровкове, Пенькине, Шпакове на території Новомиргородської територіальної громади.
Зобов'язати Новомиргородську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів сіл Кам'янка, Каніж, Ганівка, Костянтинівка, Мар'ївка, Котівка, Мартоноша, Оситна, Панчеве, Іванівка, Пурпурівка, Бровкове, Пенькине, Шпакове на території Новомиргородської територіальної громади.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА