про залишення позовної заяви без руху
04 листопада 2025 року Київ № 320/49437/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
03.10.2025 позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 .
Просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що у період з 12.05.2023 по 04.03.2025 позивач проходив військову службу у відповідача. Із 18.03.2025 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Із доданих до позовної заяви документів слідує, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2025 № 69, позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 04.03.2025. Після виключення зі списків з особового складу з позивачем проведено відповідні розрахунки.
Суд констатує, що до спірних правовідносин установлений тримісячний строк, який обраховується з 05.03.2025, у той час як з позовом звернувся лише 03.10.2025.
До позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду, проте зазначено, що позивач звертався до відповідача з проханням призначити і виплатити спірну одноразову грошову винагороду, у відповідь на що листом від 02.08.2025 № 609/9668 отримав відмову.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою, другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і, відповідно, до частин першої, другої статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Як установлено судом, спірні правовідносини виникли у період із 04.03.2025.
Із цим позовом звернувся лише 03.10.2025, тобто з пропуском тримісячного строку.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, у цьому випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивач міг та повинен був дізнатись про порушення свого права, кожного місяця під час отримання грошового забезпечення у неналежному, на його думку, розмірі, та за захистом порушеного права мав звернутися до суду протягом трьох місяців з дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та проведення всіх розрахунків.
Продовження проходження військової служби в іншій військовій частині, у розглядуваному випадку не впливають на строки звернення до суду.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.