про відмову у зміні способу виконання судового рішення
04 листопада 2025 року № 640/15150/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду, ухваленого у справі № 320/15150/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
30.10.2025р. головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, ухваленого 31.10.2022р. за результатами розгляду справи за № 640/15150/22, в якій просить суд змінити спосіб та порядок виконання наведеного рішення суду із зобов'язання Головного управління ПФУ перерахувати та виплатити позивачеві щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуваннях раніше виплачених коштів, на стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві на користь позивача нарахованих, але не виплачених коштів в розмірі 11566,00 грн.
Частинами 1-3 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Рішенням ОАСК від 31.10.2022р. (справа № 640/15150/22) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві, тим самим, ухвалено:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної разової допомоги до 05 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни в розмірі, меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України перерахувати та виплатити позивачеві щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуваннях раніше виплачених коштів..
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 19.07.2023р., адресованого відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ), повідомлено, що на виконання судового рішення у справі № 640/15150/22 здійснено нараховання коштів на суму 11 566,00 грн. Виплата буде здійснена у межах бюджетних коштів. Таким чином, рішення виконано головним управлінням в межах покладених зобов'язань.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн.
Згідно зі змістом ст.75 Закону №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин, з огляду на наступне.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень пп. 4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014р., Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій та інших коштів здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Враховуючи наведене, невиконання ГУ ПФУ в м. Києві судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактична відсутність коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин у розумінні ст. 75 Закону №1404-VIII.
Поряд з цим, суд враховує, що відповідачем, на виконання рішення суду здійснено відповідне нарахування коштів позивачу.
Частиною 1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із положеннями п. 20, 29 ст.116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та належних доказів, які би підтверджували наявність визначених вказаною нормою обставин, заявником не надано.
Спосіб та порядок виконання судового рішення є заходами його реалізації. Тому суд зазначає, що в порядку застосування ст. 378 КАС України суд не уповноважений приймати додаткове рішення за вимогами, що не були заявлені предметом спору. При цьому, зміна встановленого судом у рішенні, що набрало законної сили, зобов'язання боржнику здійснити виплату пенсії на стягнення конкретної суми коштів полягає у зміні предмету вирішеного спору, у тому числі виходу за межі заявлених позовних вимог, що порушуватиме встановлений порядок відновлення порушеного права позивача.
Поряд з цим, суд враховує, що рішення суду є обов'язковим до виконання, однак у межах цієї справи вбачається, що рішення суду перебуває на стадії його виконання у порядку, визначеному діючим законодавством, а зміна способу виконання рішення Київського окружного адміністративного суду шляхом стягнення може призвести до нецільового використання бюджетних коштів.
Однак, суд зазначає, що під час прийняття рішення у цій справі суд не досліджував питання та не визначав розмір перерахованої пенсії, а тому задоволення заяви у такий спосіб не узгоджується з приписами статті 378 КАС України.
Як вбачається з досліджених доказів щодо виплати нарахованих позивачу коштів, відповідач не відмовляється від виконання рішення суду, а зазначає, що виплата пенсії в перерахованому розмірі буде виплачена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до Головного управління на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Однак, такі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справах №№21-394а14, 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018р. у справі №755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018р. у справі №281/1820/14-а ( К/9901/1034/17), в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про стягнення з ГУ ПФУ на користь позивача перерахованих коштів є незаконною.
Отже, у контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява державного виконавця про встановлення чи зміну способу виконання рішення суду є такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) Костянтина Пилипчука про зміну способу виконання судового рішення у справі за № 640/15150/22, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Марич Є.В.